Постанова

від 13.09.2023 по справі 917/268/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Харків Справа № 917/268/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін

від позивача адвокат Бондаренко В.О., довіреність 4730-К-О від 19.05.2021

від відповідача адвокат Пшеничний О.Л., ордер серія ВІ №1166464

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" (вх. №1606 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі № 917/268/19 (повний текст складено та підписано 13.07.2023 у м.Полтава) суддя Погрібна С.В.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" 21 599 147,50 грн, в тому числі 20 825 623,53 грн заборгованості за відсотковою винагородою та 773 523,97 грн пені. В обґрунтування позову позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016 (т.1, а.с.3-110).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.08.2019 позовні вимоги задоволено (т.2, а.с.39-47).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 20 825 623,53 грн відсоткової винагороди за користування майном, 762 916,95 грн пені, 323 828,11 грн судового збору. Повернуто Акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір у сумі 159,10 грн, який сплачено платіжним дорученням № PROM0BUICM від 20.11.2018.

13.11.2019 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

Від відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД, до господарського суду надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Полтавської області №917/268/19 від 13.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном відповідно до Договору фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016 на суму 4718856,98 грн (вх. № 4499, 4502 від 11.04.2023) (т.2, а.с.184-189).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі №917/268/19 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №917/268/19 (т.3, а.с.30-32).

Ухвала господарського суду обґрунтована тим, що з огляду на обставини, викладені заявником, у суду відсутні підстави про визнання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/268/19 від 13.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу № 4В16044ЛИ від 02.07.2016 на суму 4 718 856,98 грн в силу вимог ст. 328 ГПК України.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку, в якій просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі №917/268/19, скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі №917/268/19. Ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ТОВ Варт ЛТД, визнати наказ Господарського суду Полтавської області №917/268/19 від 13.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016 на суму 4718856,98 грн. Судові витрати покласти на АТ КБ Приватбанк.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд не надав правову оцінку фактичним обставинам, оскільки обов`язок ТОВ «Варт ЛТД» перед АТ «КБ «Приватбанк» припинився на суму 4718856,98 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось у відповідності до вимог цивільного законодавства та має правові наслідки, оскільки АТ «КБ «Приватбанк» не заперечувало та не оскаржувало цей односторонній правочин.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що АТ «КБ «Приватбанк» взагалі не надало жодних пояснень у цій справі, що свідчить про відсутність контраргументів та можливе визнання вимог заявника.

На думку скаржника, суд першої інстанції під час розгляду заяви, дослідив обставини справи поверхнево та однобічно, що є істотним порушенням права на справедливий суд, котре гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції не звернув увагу, що на теперішній час фактичні обставини, що існували на час прийняття рішення та видачі наказу, суттєво змінилися, що призвело до необхідності визнання наказу №917/268/19 від 13.11.2019 таким, що не підлягає частковому виконанню.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" процесуальний строк на оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі № 917/268/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі № 917/268/19. Встановлено позивачу строк до 29.08.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його направлення відповідачу у справі.

Запропоновано учасникам справи в строк до 29.08.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "13" вересня 2023 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131 .

Відзив у встановлений судом строк від позивача до Східного апеляційного господарського суду не надійшов.

28.08.2023 скаржником на адресу Східного апеляційного господарського суду направлені додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких останній просить долучити додаткові пояснення та копії документів до матеріалів справи, а саме постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/5492/18.

Враховуючи, що додаткові пояснення від апелянта надійшли у строк, встановлений судом для надання заяв, клопотань та заперечень, судова колегія залучає їх до справи та приймає до уваги при розгляді апеляційної скарги.

11.09.2023 від відповідача до Східного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги ТОВ «Варт ЛТД» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі № 917/268/19.

12.09.2023 від позивача до Східного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі.

Судова колегія залишає без розгляду письмові пояснення відповідача та письмові пояснення позивача, керуючись ч. 2 ст.118 ГПК України, в якій передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до приписів ст.ст.222, 223 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалось технічними засобами, було складено протокол судового засідання.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта та представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування поданої заяви заявник вказував, зокрема, наступне.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.08.2019 по справі №917/268/19 позовну заяву АТ «КБ «Приватбанк» задоволено, стягнуто з ТОВ Варт ЛТД на користь АТ «КБ «Приватбанк»:

- 20 825 623,53 грн простроченої заборгованості по відсотковій винагороді за користування майном за договором фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016;

- 762 916,95 грн пені;

- 323 828,11 грн судового збору.

На виконання рішення Господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання рішення № 917/268/19 від 13.11.2019.

Цим рішенням встановлені наступні фактичні обставини:

1) Сторони судового спору діяли в межах Закону України Про фінансовий лізинг в редакції від 16.12.1997р. (N723/97-BP). Тобто, в межах старої редакції закону про фінансовий лізинг;

2) правовідносини між сторонами - Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк (Банк), нове найменування якого Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (надалі - АТ КБ Приватбанк, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Варт ЛТД (Лізингоодержувач) (надалі - ТОВ Варт ЛТД) - виникли за Договором фінансового лізингу № №4В16044ЛИ (надалі -Договір лізингу) від 02.07.2016;

3) згідно Акту № 1 прийому-передачі майна від 02.07.2016 ПАТ КБ Приватбанк передав, а ТОВ Варт ЛТД прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке зазначено в додатку № 1 до Договору лізингу;

4) 15.06.2017 Банк в односторонньому порядку (за Повідомлення про розірвання договору № Э.Upr 1/3-67257 від 01.06.2017) розірвав Договір лізингу, а 15.06.2017 за Актами приймання-передачі від 15.06.2017 ТОВ Варт ЛТД повернуло АТ КБ Приватбанк об`єкти лізингу;

5) за час дії Договору лізингу ТОВ Варт ЛТД, як лізингоодержувач за Договором, сплатив АТ КБ Приватбанк частину вартості об`єкту лізингу на загальну суму 4 718 856,98 грн, а саме: 25.07.2016 в розмірі 428 630,00 грн та 23.08.2016 в розмірі 4 290 226,98 грн, окрім плати відсоткової винагороди за користування майном.

Заявник стверджував, що лізингові платежі на суму 4 718 856,98 грн, сплачені ТОВ Варт ЛТД як частина відшкодування вартості предмету лізингу за Договором лізингу, за своєю суттю є оплатою предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. Розірвання Договору лізингу та повернення об`єктів лізингу призводить до одночасного розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини цього договору лізингу та надає ТОВ Варт ЛТД право на підставі статті 693 ЦК України на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, як попередньої оплати.

ТОВ Варт ЛТД (Заявник) посилається на постанову Верховного Суду від 15.01.2021 по справі № 904/2357/20. Отже, заявник стверджував, що посилаючись на частину 2 статті 693 ЦК України, як на підставу повернення частини покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, за фактом розірвання договору лізингу та повернення об`єктів лізингу у АТ КБ «Приватбанк» виникає заборгованість за договором лізингу на повернення ТОВ «Варт ЛТД» сплачених останнім лізингових платежів у рахунок оплати вартості об`єкту лізингу на суму 4 718 856,98 грн.

У зв`язку з тим, що Договір фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016 не містить у собі строків повернення лізингових платежів (у разі розірвання Договору лізингу і повернення об`єкті лізингу), тому керуючись частиною 2 статті 693 ЦК України ТОВ Варт ЛТД направило АТ КБ Приватбанк Вимогу № 2 від 28.03.2023, в якій просило в семиденний строк з моменту отримання даного листа (Вимоги) повернути, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ Варт ЛТД, код ЄДРПОУ 39721937 ( НОМЕР_1 , ПАТ АКБ Конкорд, МФО 899999) сплачені ТОВ Варт ЛТД лізингові платежі (як попередню оплату за неотримане ним у майбутньому майно (об`єкту лізингу)) на загальну суму 4 718 856,98 грн.

Ця Вимога 29.03.2023, керуючись Угодою про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 08.12.2015, між АТ КБ Приватбанк та ТОВ Варт ЛТД, була надіслана на адресу АТ КБ Приватбанк телекомунікаційними засобами на електронну пошту заявника: help(a)pb.ua. Аналогічний примірник був надісланий АТ КБ Приватбанк Укрпоштою за його місцезнаходженням, а також за його адресою для кореспонденції.

Враховуючи те, що засоби комунікації, використані для надіслання вказаної вимоги на електронну пошту, забезпечують майже миттєву доставку вимоги до отримувача, перебіг 7-денного строку її виконання збіг 05.04.2023.

Враховуюче те, що у встановлений строк ця вимога з боку АТ КБ Приватбанк задоволена не була, тому 06.04.2023 ТОВ Варт ЛТД за односторонньою Заявою про залік зустрічних однорідних вимог № 3 від 06.04.2023 частково зменшив свої зобов`язання перед AT КБ Приватбанк по простроченій заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016 на суму 4 718 856,98 грн. (чотири мільйони сімсот вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 98 копійок).

Заява про залік зустрічних однорідних вимог була направлена до AT КБ Приватбанк телекомунікаційними засобами на електронну пошту заявника: help(a),pb. uа, згідно Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 08.12.2015, між AT КБ Приватбанк та ТОВ Варт ЛТД. Аналогічний примірник був надісланий AT КБ Приватбанк Укрпоштою за його місцезнаходженням, а також за його адресою для кореспонденції.

Заява про залік зустрічних однорідних вимог № 3 від 06.04.2023, як односторонній правочин, передбачений Цивільним кодексом України, тобто не заборонений законом, а його недійсність не визнана судом.

Так, на думку заявника, заява про залік зустрічних однорідних вимог на час розгляду цієї заяви є дійсної і містить в собі правові наслідки, що не підлягають запереченню.

Заявник стверджував, що обов`язок ТОВ Варт ЛТД перед AT КБ Приватбанк по погашенню простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016 (стягнутої за рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.08.2019 по справі №917/268/19 та наказом про примусове виконання рішення № 917/268/19 від 13.11.2019), припинився на суму 4 718 856,98 грн, (чотири мільйони сімсот вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 98 копійок) шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього Кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Частинами 1, 2 статті 328 ГПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, даною нормою права передбачено дві підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Перша, коли виконавчий документ виданий помилково, тобто не повинен був видаватися і, друга, коли зобов`язання боржника за виконавчим документом припинилося з будь-яких причин, тобто, боржник перестав бути зобов`язаним.

Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Отже, дослідженню в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.07.2016 року між ПАТ «КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ «КБ «Приватбанк» (Банк за договором), та ТОВ «Варт ЛТД» (Лізингоодержувач за договором) було укладено договір фінансового лізингу №4В16044ЛИ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу( т.1, а.с. 28-60).

Згідно з пункту 1.4 цього договору для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкрив рахунки:

-рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20715050002159;

-рахунок для сплати винагороди за лізингом №20787050000725.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує банку винагороду на рахунок, зазначений у п. 1.4. цього Договору:

2.3.1 винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)» у розмірі 500 грн у день укладання цього договору.

2.3.2 відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку №2.

2.3.3 у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку №2.

Розділом 6 цього договору передбачені права та обов`язки лізингоодержувача, зокрема, п.п. 6.2.11 лізингоодержувач зобов`язується сплачувати банку винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда); лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; винагороду за користування майном отриманим в лізинг; інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим договором.

Починаючи з 07.11.2016 лізингоодержувач повинен був сплачувати відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у Додатковій угоді від 03.11.2016.

Графіком лізингових платежів, в редакції додаткової угоди від 05.08.2016 передбачена сплата лізингових платежів 25.07.2016, 25.08.2016, в подальшому щомісяця з 25.07.2017 до 25.06.2026.

Однак, як вбачається з виписки по рахунку відповідача, останній за весь час дії Договору сплатив лише два лізингові платежі: 25.07.2016 в розмірі 428 630,00 грн та 23.08.2016 в розмірі 4 290 226,98 грн. В подальшому лізингові платежі відповідачем не сплачувались.

У зв`язку з частковим невиконанням ТОВ «Варт ЛТД» своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу АТ «КБ «Приватбанк»» звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" 21 599 147,50 грн, в тому числі 20825623,53 грн заборгованості за відсотковою винагородою та 773523,97 грн пені. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 4В16044ЛИ від 02.07.2016.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.08.2019 у справі №917/263/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 20825623,53 грн відсоткової винагороди за користування майном, 762916,95 грн пені, 323828,11 грн судового збору.

На час прийняття господарським судом вищенаведеного рішення по цій справі, судове рішення відповідало фактичним обставинам, що на той час існували між сторонами, а саме, - відповідало вимогам діючого Договору фінансового лізингу № 4В16044ЛИ від 02.07.2016 та перебуванню предмету лізингу (нерухомого майна) у володінні лізингоодержувача (ТОВ «Варт ЛТД»).

На теперішній час фактичні обставини, що існували на час прийняття рішення та видачі наказу не змінилися.

У даному випадку за рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.08.2019 у справі № 917/268/19 стягнута відсоткова винагорода за користування майном у сумі 20825623,53 грн, а не прострочена заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016, як це зазначено відповідачем в заяві про визнання наказу Господарського суду Полтавської області №917/268/19 від 13.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном відповідно до Договору фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016 на суму 4718856,98 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що до складу заявленої в якості заборгованості відсоткової винагороди за користування майном у сумі 20825623,53 грн сума 4718856,98 грн не входить.

Згідно зі ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають право вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору фінансового лізингу №4В16044ЛИ від 02.07.2016 сторонами було погоджено обов`язок лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів до дати розірвання договору, та не передбачено повернення вже сплачених лізингових платежів (п. 6.2.4 договору).

Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу в разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що з моменту розірвання Договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу лізингодавцю у боржника - ТОВ «Варт ЛТД» припинився обов`язок сплачувати АТ «КБ «Приватбанк» присуджену до стягнення за рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.08.2019 по справі № 917/268/19 відсоткову винагороду за користування майном за Договором фінансового лізингу № 4В16044ЛИ від 02.07.2016 у сумі 20825623,53 грн.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника у Додаткових поясненнях до апеляційної скарги ТОВ «Варт ЛТД» на постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі №905/5492/18 від 24.07.2023, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Посилання скаржника на подібні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 № 911/3483/16, від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у цих справах вирішувалися питання щодо правомірності стягнення саме невнесеної лізингоодержувачем покупної вартості. В зазначених постановах Верховний Суд послався на положення ч. 4 ст.653 ЦК України, згідно з якими сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору.

Натомість в даній справі відповідач порушує питання про повернення платежів, які вже були сплачені до моменту розірвання договору.

Постанова Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 не є релевантною до даної справи, оскільки судами досліджували певні умови (п.8.3 та 9.3) конкретних договорів фінансового лізингу, які були укладені між іншими юридичними особами.

Позивач звернув увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що договір фінансового лізингу, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Варт ЛТД» містить п.6.2.4, відповідно до якого лізингоодержувач зобов`язується повернути майно Банку у разі розірвання договору в стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяні ним збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Отже, умовами договору фінансового лізингу в даній справі сторони погодили, що навіть у разі розірвання цього договору, ТОВ «Варт ЛТД» у будь-якому разі має обов`язок сплатити все лізингові платежі, які мали бути сплачені за графіком на дату розірвання договору.

Таким чином, договір фінансового лізингу, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Варт ЛТД» є правомірним, в т.ч. в частині п.6.2.4, виходячи з приписів ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину.

Що стосується посилання апелянта на припинення зобов`язань шляхом часткового зарахування зустрічних позовних вимог, колегія суддів наголошує на наступному.

Умовою, за наявністю якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/21683/17).

Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються.

В даному випадку спірними є саме вимоги ТОВ «Варт ЛТД» до АТ КБ «Приватбанк» про повернення лізингових платежів.

Наявність або відсутність у позивача перед відповідачем заборгованості з повернення платежів в рахунок часткової оплати вартості предмету лізингу підлягає встановленню та доказуванню саме в судовому порядку, як це передбачено п.9.3 договору фінансового лізингу.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі №917/268/19 повинна бути залишена без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Варт ЛТД" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі № 917/268/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 року у справі №917/268/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця