Ухвала

від 19.09.2023 по справі 904/5018/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

19.09.2023м. ДніпроСправа № 904/5018/23

Суддя Фещенко Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Дніпровського державного медичного університету (вулиця Володимира Вернадського, будинок 9, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 02010681)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудпрогрес" (вулиця Новобудівельна, будинок 5/Б, м. Дніпро, 49089; ідентифікаційний код 33339700)

про розірвання договору та стягнення пені у розмірі 1 367 759 грн. 51 коп.

ВСТАНОВИВ:

Дніпровський державний медичний університет (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- розірвати договір № 06/12 від 06.12.2021, укладений між Дніпровським державним медичним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробудпрогрес";

- за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 13.3 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.05.2022 по 01.12.2022 в сумі 1 367 759 грн. 51 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №06/12 від 06.12.2021 в частині повного та своєчасного виконання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту об`єкта, внаслідок чого позивач просить розірвати вказаний договір та стягнути з відповідача пеню.

Дослідивши подану позовну заяву, господарський суд встановив, що остання підлягає поверненню позивачу без розгляду, виходячи з наступного.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що її підписано представником Васькіною К.В. та на підтвердження наявності у неї повноважень діяти від імені та в інтересах Дніпровського державного медичного університету до суду подана довіреність № 1 від 17.02.2023 на ім`я Васькіної К.В.

Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.

Статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також, Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 № 390-IX.

Відповідно до вказаних змін, зокрема частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19 та від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, які в силу положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Матеріали, які додані до позовної заяви на підтвердження наявності у Васькіної К.В. повноважень представляти інтереси Дніпровського державного медичного університету в судах, не містять інформації про те, що вказана особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, довіреність, за відсутності доказів, передбачених частиною 3 статті 56 Дніпровського державного медичного університету, не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені підприємства в порядку самопредставництва.

Суд звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості про органи управління юридичної особи та відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (частина 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про особу, що підписала позовну заяву від імені Дніпровського державного медичного університету, а саме Васькіну Кристину Валеріївну, в такому Реєстрі відсутня.

Разом з цим, суд зауважує, що згідно з частиною 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даній справі заявлені дві позовні вимоги: немайнового характеру та майнового характеру на суму 1 367 759 грн. 51 коп., а відтак справа не є малозначною, і у суду, з огляду на зміст позовних вимог і рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин, які склались між сторонами, відсутні обґрунтовані підстави для віднесення даної справи до малозначної.

Отже, з огляду на зазначене, суду жодними доказами не доведено, що подана до Господарського суду Дніпропетровської області позовна заява від імені Дніпровського державного медичного університету підписана особою, яка має право її підписувати у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За змістом частини 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вказане, позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 5 статті174 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву Дніпровського державного медичного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудпрогрес" про розірвання договору та стягнення пені у розмірі 1 367 759 грн. 51 коп., і додані до неї документи без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.09.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Додаток: позовна заява № 01-26/2382/13 від 12.09.2023 з доданими до неї документами.

Суддя Ю.В. Фещенко