Рішення

від 18.09.2023 по справі 908/2169/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/12/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023 Справа № 908/2169/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Фізичної особи - підприємця Константинова Віталія Валентиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Енергодар" (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 24, ідентифікаційний код 42090091)

про стягнення 115 787,20 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява вих. б/н від 30.06.2023 (вх. № 2350/08-07/23) Фізичної особи - підприємця Константинова Віталія Валентиновича про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Енергодар" суми основного боргу за договором про надання послуг від 02.05.2018 в розмірі 37 892,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 7 224,81 грн., 3% річних в розмірі 1 208,11 грн., пені в розмірі 69 461,93 грн, всього - загальної суми 115 787,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг від 02.05.2018 не оплатив надані послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 37 892,35 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційних витрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.07.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2169/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 07.07.2023 позовну заяву вих. б/н від 30.06.2023 Фізичної особи - підприємця Константинова Віталія Валентиновича залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків в термін до 17.07.2023 включно.

13.07.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява Фізичної особи - підприємця Константинова Віталія Валентиновича про усунення недоліків (вх.№ 15045/08-08/23).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2169/23 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/12/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України та заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 18.07.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2169/23 отримана уповноважною особою (Сабліна) 21.07.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6900121042145).

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2169/23.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 17.08.2023 сплив тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 18.07.2023 у справі № 908/2169/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2169/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 18.09.2023.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЕНЕРГОДАР» (замовник, відповідач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Константиновим Віталієм Валентиновичем (виконавець, позивач у справі) укладено Договір про надання послуг (далі Договір).

За даним Договором виконавець зобов`язується за завданням замовника забезпечити консультування та надання практичної допомоги відповідно до зареєстрованого виду економічної діяльності (код 82:11 за КВЕД ДК 009:2010), а саме - надати комбіновані офісні адміністративні послуги (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги виконавця (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна погоджена сторонами вартість послуг за цим договором (ціна договору) становить 204 000,00 грн.

За умовами п. 3.2 Договору, ціна договору оплачується рівними частинами шляхом перерахування на рахунок виконавця щомісячного платежу в розмірі 17 000 грн.

Пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що щомісячний платіж у розмірі, передбаченому пунктом 3.2, здійснюється замовником автоматично до 10-го числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця за зазначеними реквізитами.

Відшкодування витрат, передбачених пунктом 3.3 здійснюється на підставі рахунків виконавця та підтверджувальних документів (квитанцій, чеків, платіжних документів тощо), протягом 10-ти днів з дня їх отримання.

Відповідно до п. 2.8 Договору, замовник зобов`язався оплатити виконавцю послуги за цим Договром та відшкодувати додаткові витрати, понесені виконавцем у ході надання послуг, якщо ці витрати були попередньо узгоджені з замовником.

У разі затримки сплати чергового щомісячного платежу замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% (один відсоток) від простроченої суми за кожний день затримки (4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк дії Договору складає один рік (12 місяців) з дня його укладення.

02.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони продовжують правовідносини за Договором про надання послуг від 02.05.2018, предметом якого є надання комбінованих офісних адміністративних послуг на 2 (два) роки, встановлюючи тим самим загальний строк дії Договору -3 роки з дня його укладення (п. 1). Починаючи з дати укладення цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії Договору щомісячний платіж за надані послуги встановлюються у розмірі 20 000 грн. Його оплата здійснюється у строки та в порядку, передбаченому Договором.

В подальшому між сторонами підписана Додаткова угода до Договору від 29.10.2019, згідно якої за згодою сторін, починаючи з 01 листопада 2019 до закінчення строку дії Договору, збільшено щомісячний платіж за надані послуги за Договором про надання послуг від 02.05.2018 на 3000 (три) грн.

30.04.2021 сторони уклали Додаткову угоду до Договору якою продовжили строк дії Договору на 2 (два роки) 11 (одинадцять) місяців на тих самих умовах.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, з метою ведення бухгалтерського обліку розрахунків та зобов`язань з боку позивача щомісячно виставлявся відповідачу рахунок - фактура та укладався з ним Акт виконаних робіт.

На підтвердження факту надання послуг за Договором, позивач надав підписані та скреплені печатками сторін Акти виконаних робіт (послуг) по договору про надання послуг від 02.05.2018, а саме: № 45 від 01.02.2022 (за січень 2022), № 46 від 10.03.2022 (за лютий 2022), № 47 від 01.04.2022 (за березень 2022), № 48 від 02.05.2022 (за квітень 2022), № 49 від 01.06.2022 (за травень 2022), № 50 від 01.07.2022 (за червень 2022), № 51 від 01.08.2022 (за липень 2022), № 52 від 15.08.2022 (за серпень 2022).

У вищезазначених Актах виконаних робіт (послуг) по Договору про надання послуг від 02.05.2018 сторони визначили, що підписання Акту сторони засвідчують, що робота (послуги) виконані належним чином, прийнята замовником та відповідає його умовам, сторни претензій одна до одної не мають. Оплата здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Договором, згідно рахунку - фактури.

Позивачем до позову додані рахунки: № 45 від 01.02.2022 (на суму 23 000 грн.), № 46 від 10.03.2022 (на суму 18 892,86 грн.), № 47 від 01.04.2022 (на суму 11 500 грн.), № 48 від 02.05.2022 (на суму 11 500 грн.), № 49 від 01.06.2022 (на суму 11 500 грн.), № 50 від 01.07.2022 (на суму 11 500 грн.), № 51 від 01.08.2022 (на суму 11 500 грн.), № 52 від 15.08.2022 (на суму 5 750 грн.), № 47 від 01.04.2022 (на суму 11 500 грн.), № 48 від 02.05.2022 (на суму 11 500 грн.), № 49 від 01.06.2022 (на суму 11 500 грн.), № 50 від 01.07.2022 (на суму 11 500 грн.), № 51 від 01.08.2022 (на суму 11 500 грн.), № 52 від 15.08.2022 (на суму 5 750 грн.). В рахунках - фактури з № 47 по № 52 міститься припис: знижка 50 % у зв`язку із воєнним станом (наказ виконавця № 47 від 01.04.2022).

15.08.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про наступне: на підставі п. 4.2. Договору припинити дію Договру про надання послуг від 02.05.2018 за згодою сторін з 15.08.2022. З дати припинення дії Договору припиняються усі зобов`язання за цим Договором окрім зобов`язань з погашення заборгованості з оплати виконанних робіт (наданих послуг) на суму 37 892,35 грн., які виникли під час його дії і не були погашені до 15.08.2022.

15.08.2022 сторонами підписано та завірено печатками сторін Акт звіряння взаємних зобов`язань за Договором про надання послуг від 02.05.2018, заборгованість відповідача перед позивачем становить 37 892,35 грн.

10.05.2023 позивач надіслав на електронні адреси директора та головного бухгалтера ТОВ «Місто для людей Енергодар» а.bycenko@mdl.com.ua l.gromova@mld.com.ua претензію, якою просив протягом місячного строку з дня направлення претензії добровільно здійснити перерахування існуючої заборгованості у розмірі 45 318,34 грн на рахунок ФОП Константинова В.В., яка залишена без відповіді та без задоволення.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо вчасної оплати наданих послуг у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, інтересів та стягнення у примусовому порядку основного боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт виконання умов Договору підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками Актами виконаних робіт (послуг) по договору про надання послуг від 02.05.2018, а саме: № 45 від 01.02.2022 (за січень 2022), № 46 від 10.03.2022 (за лютий 2022), № 47 від 01.04.2022 (за березень 2022), № 48 від 02.05.2022 (квітень 2022), № 49 від 01.06.2022 (травень 2022), № 50 від 01.07.2022 (червень 2022), № 51 від 01.08.2022 (липень 2022), № 52 від 15.08.2022 (серпень 2022).

Пунктом 3.4. Договору сторони передбачили, що щомісячний платіж у розмірі, передбаченому пунктом 3.2. здійснюється замовником автоматично до 10-го числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця за зазначеними реквізитами.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи положення Договору щодо порядку оплати наданих послуг, узгодженого стонами у п. 3.4 Договору, та керуючись приписами ст. 612 ЦК України, суд визнає факт того, що відповідач прострочив виконання взятого на себе обов`язку з оплати наданих послуг за спірним Договором.

Крім того, заборгованість в заявленій позивачем сумі визнана відповідачем, про що зазначено в Додатковій угоді до Договору від 15.08.2022, а саме, з дати припинення дії Договору припиняються усі зобов`язання за цим Договором, окрім зобов`язань з погашення заборгованості з оплати виконанних робіт (наданих послуг) на суму 37 892,35 грн., які виникли під час його дії і не були погашені до 15.08.2022.

Також, в матеріалах справи долучено підписаний та завірений печатками сторін Акт звіряння взаємних зобов`язань за договором про надання послуг від 02.05.2018, заборгованість відповідача перед позивачем становить 37 892,35 грн.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статей 13, 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано. Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Заборгованість відповідача у розмірі 37 892,35 грн. підтверджена матеріалами справи.

Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 37892,35 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено про стягнення 69 461,93 грн. - пені за неналежне виконання умов Договору за наступними рахунками: № 46 від 10.02.2022 на суму 11892,86 грн. заборгованості (з урахуванням часткової оплати 18 892,86 грн. - 7000 грн.), за період з 10.03.2022 по 10.09.2022, № 47 від 01.04.2022 на суму 8749,49 грн. заборгованості (з урахуванням часткової оплати 11 500,00 грн.- 2750,51 грн.) за період з 10.04.2022 по 10.10.2022, № 51 від 01.08.2022 на суму 11500,00 грн. заборгованості за період з 10.08.2022 по 10.02.2023, № 52 від 18.08.2022 на суму 5750,00 грн. заборгованості за період з 10.09.2022 по 10.03.2023.

В позові заявлено позивачем клопотання визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогами про стягнення пені та поновити цей строк, враховуючи початок його перебігу з дати закінчення розгляду аналогічних вимог в Господарському суді Запорізької області у справі № 908/2029/22 в порядку наказного провадження, тобто з 01.02.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України був встановлений карантин, який, враховуючи наступні відповідні Постанови КМУ, був продовжений до 30.06.2023.

Згідно з п. 12 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповненні пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що строки є продовженими, у зв`язку з чим клопотання позивача залишено без розгляду.

Згідно до п. 4.4 Договору, у разі затримки сплати чергового щомісячного платежу, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% (один відсоток) від простроченої суми за кожний день затримки.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Сторонами у Договорі (п.4.4) не визначено строку для нарахування пені більшого, ніж вказано у ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частиною 2 ст.343 ГК України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування пені в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен банківський день прострочення є більшим, ніж нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен банківський день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, судом встановлено, що він виконаний неправильно.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перерахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах обраних позивачем періодів з урахуванням ст. 254 ЦК України, суд встановив, що пеня становить - 8 292,55 грн., а саме:

пеня на суму 11892,86 грн. заборгованості за період з 10.03.2022 по 10.09.2022 становить 2 176,56 грн., пеня на суму 8 749,49 грн. за період з 11.04.2022 по 10.10.2022 становить 1807,43 грн, оскільки 10.04.2022 є вихідним днем - неділя, початком періоду прострочення оплати є з 12.04.2022; пеня на суму 11500,00 грн. за період з 10.08.2022 по 10.02.2023 становить 2898,63 грн.; пеня на суму 5750,00 грн. за період 12.09.2022 по 10.03.2023 становить 1409,93 грн, оскільки 10.09.2022 є вихідним днем - суббота, початком періоду прострочення оплати є з 13.09.2022.

Суд відмовляє позивачу у стягненні пені в розмірі 61 169,38 грн., у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 7 224,81 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 1 208,11 грн. за наступними рахунками № 46 від 10.02.2022 на суму 11892,86 грн. заборгованості (з урахуванням часткової оплати 18 892,86 грн. - 7000 грн.), за період з 10.03.2022 по 10.09.2022, № 47 від 01.04.2022 на суму 8749,49 грн. заборгованості (з урахуванням часткової оплати 11 500,00 грн.- 2750,51 грн. ) за період з 10.04.2022 по 10.10.2022, № 51 від 01.08.2022 на суму 11500,00 грн. заборгованості за період з 10.08.2022 по 10.02.2023, № 52 від 18.08.2022 на суму 5750,00 грн. заборгованості за період з 10.09.2022 по 10.03.2023.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом перевірений та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний правильно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 1 208,11 грн. 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 7 224,81 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторонни, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Енергодар" (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 24, ідентифікаційний код 42090091) на користь Фізичної особи - підприємця Константинова Віталія Валентиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основного боргу в розмірі 37 892,35 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 35 коп.), пені в розмірі 8 292,55 грн. (вісім тисяч двісті дев`яносто дві гривні 55 коп.), 3% річних в розмірі 1 208,11 грн. (одна тисяча двісті вісім гривень 11 коп.) та втрат від інфляції в розмірі 7 224,81 грн. (сім тисяч двісті двадцять чотири гривні 81 коп.).

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Енергодар" (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 24, ідентифікаційний код 42090091) на користь Фізичної особи - підприємця Константинова Віталія Валентиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 266,07 грн. (одна тисяча двісті шістдесят шість гривень 07 коп.).

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 19.09.2023.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.