Рішення

від 06.09.2023 по справі 910/14260/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2023Справа № 910/14260/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14260/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провітекс" (Україна, 04123, м. Київ, вул. Червонопільська, буд. 23/17; ідентифікаційний код: 40809658)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доминант Сервис" (Україна, 73000, м. Херсон, просп. Текстильників, буд. 9; ідентифікаційний код: 38480781)

про стягнення 1 804 825,52 грн

Представники сторін:

від позивача: Аветян А.Г., ордер серії КС № 926011;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Провітекс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доминант Сервис" (далі - відповідач) про стягнення 1 804 825,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди від 16.04.2018, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 301.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

03.01.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14260/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.03.2023.

У підготовче засідання 22.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 22.03.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 19.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14260/22 призначено на 19.04.2023.

18.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

У підготовче засідання 19.04.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом було оголошено перерву до 10.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14260/22 призначено на 10.05.2023.

04.05.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 10.05.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 10.05.2023 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, оголошено перерву до 07.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14260/22 призначено на 07.06.2023.

У підготовче засідання 07.06.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 07.06.2023 судом було оголошено перерву до 28.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14260/22 призначено на 28.06.2023.

16.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 28.06.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 28.06.2023 судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив, оголошено перерву до 13.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14260/22 призначено на 13.07.2023.

У підготовче засідання 13.07.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, проте від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2023.

У судове засідання 16.08.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 16.08.2023 судом було оголошено перерву до 06.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/14260/22 призначено на 06.09.2023.

05.09.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належної якості копії Договору оренди від 16.04.2018, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 301.

У судове засідання 06.09.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.09.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Провітекс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доминант Сервис" (орендар) було укладено Договір оренди, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 301 (далі - Договір), згідно з п. 2.1 якого орендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування орендарю приміщення, а орендар зобов`язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати орендодавцеві обумовлені в цьому Договорі платежі та виконувати інші умови цього Договору.

Об`єктом оренди (приміщенням) відповідно до п. 1.2 Договору, п. 4 Додатку № 1 до Договору є нежитлове приміщення № 119 (кафе), загальною площею 140,3 кв.м на підвальному поверсі будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 26.

У п. 3.1 Договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації та діє до закінчення строку оренди, який згідно з п. 6 Додатку № 1 до Договору становить 72 місяці.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що будь-яка передача приміщень між сторонами (в орендне користування та з орендного користування) повинна оформлюватися відповідним актом приймання-передачі приміщення.

З моменту передачі орендареві приміщення орендар зобов`язаний сплачувати на користь орендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим Договором (п. 11.1 Договору).

Згідно з п. 11.3 Договору, в редакції Договору про внесення змін № 2 від 04.12.2018 до Договору, орендна плата складається з фіксованої орендної плати та додаткової орендної плати.

Фіксована орендна плата визначається за формулою:

O = F1 х S1 х Коефіцієнт, де

O - означає фіксовану орендну плату, в тому числі ПДВ, за користування об`єктом оренди протягом кожного повного місяця оренди, крім першого та останнього місяців;

F1 - означає фіксовану орендну ставку за користування 1 кв.м площі об`єкта оренди, вказану в Додатку № 1 до Договору (пункт 7);

S1 - означає площу об`єкта оренду, вказану в Додатку № 1 до Договору (пункт 4);

Коефіцієнт - означає величину, яка розрахована відповідно до визначення поняття "Коефіцієнт", вказаного в статті 1 Договору (підп. 11.3.1 п. 11.3 Договору).

Відповідно до п. 7 Додатку № 1 до Договору, в редакції Договору про внесення змін №2 від 04.12.2018 до Договору, ставка основної орендної плати становить 83,33 грн, крім того ПДВ - 16,67 грн.

За визначенням, наведеним у п. 1.9 Договору, коефіцієнт - величина, отримана в результаті ділення офіційного курсу, чинного на дату виставлення орендодавцем рахунку (фактичної сплати орендарем платежу, якщо рахунок не виставлявся) або виставлення (направлення) орендодавцем вимоги, на офіційний курс, чинний на дату підписання попереднього договору.

У п. 1.12 Договору визначено, що офіційний курс означає офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України.

Відповідно до п. 12 Додатку № 1 до Договору офіційний курс на дату укладення попереднього договору становить 2 612,49 грн за 100 доларів США.

Пунктом 12.1 Договору визначено, що орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю основну орендну плату щомісячно до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.

Поряд із цим, у п. 12.3 Договору зазначено, що орендна плата має сплачуватися орендарем на рахунок орендодавця протягом 5 робочих днів з дня направлення орендодавцем орендареві рахунку на сплату орендної плати за відповідний період шляхом направлення на електронну адресу: lamy9202@gmail.com.

У Договорі про внесення змін № 3 від 04.12.2018 до Договору сторони доповнили Договір пунктом 12.12, яким передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати, визначеної в п. 7 Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку розмір орендної плати за загальну площу приміщення за один календарний місяць станом на дату збільшення розміру орендної плати: з першого по дванадцятий місяці строку оренди - не може бути більший ніж 109 959,70 грн, але не менше гривневого еквіваленту 4 209,0 доларів США за офіційним курсом НБУ, без урахування ПДВ. Орендна плата буде вважатись зміненою з тридцять першого дня після направлення орендарем відповідного письмового повідомлення від орендодавця.

Згідно з пунктами 14.1, 14.2, 14.3, 14.5 Договору орендар компенсує орендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, на підставі показників лічильників обліку, без додаткових нарахувань на свою користь. Нарахування платежів орендодавцем орендарю за електроенергію здійснюється орендодавцем на підставі наданих орендодавцем рахунків за показниками лічильників, встановлених у приміщенні, за тарифами, що встановлені в м. Києві для нежитлових приміщень юридичних осіб. Нарахування платежів орендодавцем орендарю за водопостачання та водовідведення здійснюється орендодавцем за показниками лічильників, встановлених у приміщенні. По закінченню кожного календарного місяця, але не пізніше 5 числа наступного місяця, представники сторін складаються та підписують акт зняття показань індивідуальних пристроїв обліку (лічильників), які обліковують спожиті в приміщенні комунальні послуги. В такому акті зазначаються показники станом на день підписання акту. Зняття показників лічильників здійснюється за обов`язкової участі представника орендаря. Орендар повинен забезпечити представнику орендодавця доступ до приміщення для участі в знятті показників лічильників.

Плата за комунальні послуги вноситься орендарем щомісяця протягом 5 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем відповідного рахунку. Орендодавець виставляє рахунки на сплату комунальних послуг в наступному місяці за оплачуваний (п. 14.6 Договору).

Відповідно до п. 22.3 Договору у випадку несплати орендарем в повному обсязі грошових зобов`язань за цим Договором строком 2 календарні місяці поспіль, дія цього Договору припиниться з моменту направлення орендареві повідомлення про це на перший календарний день, що слідує з моменту направлення повідомлення.

За умовами пунктів 10.1, 10.3, 10.4 Договору приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення із оренди. Орендар зобов`язаний повернути приміщення не пізніше як в останній календарний день строку оренди, або з моменту набрання чинності укладеним між сторонами договором про розірвання даного Договору. Орендар зобов`язується повернути ключі від вхідних груп та інших дверей приміщення у справному стані відповідно до технічних паспортів на приміщення та іншої технічної документації щодо приміщення. Повернення приміщення та ключів фіксується сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі приміщення.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та передав об`єкт оренди в користування відповідачу, натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, не сплачував орендну плату та не відшкодовував вартість спожитих комунальних послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Листом № 141-7 від 16.07.2020 відповідач звернувся до позивача із пропозицією перегляду розміру орендної плати, а у випадку неможливості її зменшення - розірвання Договору.

Вдруге з приводу розірвання Договору відповідач звернувся листом № 144-7 від 24.07.2020.

Листом № 2 від 26.08.2020 позивач відхилив пропозицію відповідача про розірвання Договору, повідомив про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 93 657,28 грн та про збільшення розміру орендної плати до 109 959,70 грн на підставі п. 12.12 Договору, з урахуванням Договору про внесення змін № 3 від 04.12.2018 до Договору.

Посилаючись на ту обставину, що з березня 2021 року він не користується орендованим приміщенням, відповідач вчергове звернувся до позивача із пропозицією розірвати Договір (лист № 131-1 від 25.06.2021).

Проте докази вручення позивачу зазначеного листа, як і докази його розгляду останнім у матеріалах справи відсутні.

01.07.2021 відповідач оформив Акт повернення приміщення, який у двох примірниках із комплектом ключів від орендованого приміщення надіслав на адресу позивача листом №204 від 01.09.2021. У цьому ж листі відповідач запропонував позивачу провести звірку взаєморозрахунків та укласти Додаткову угоду про припинення Договору.

Вказаний лист із доданими до нього документами не був вручений позивачу під час доставки та повернутий відповідачу оператором поштового зв`язку у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Листами № 212 від 23.09.2021, № 215 від 06.10.2021 та № 401 від 06.12.2021 відповідач звертався до позивача з аналогічними вимогами.

Лист № 212 від 23.09.2021 було повернуто оператором поштового зв`язку. Докази вручення чи не вручення позивачу інших листів відповідача в матеріалах справи відсутні.

У відповідь на лист відповідача № 216 від 07.10.2021 (відсутній в матеріалах справи), позивач у листі № 03/11 від 19.11.2021 повідомив про припинення Договору на наступний календарний день після направлення цього повідомлення відповідно до п. 22.3 Договору, а також про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 1 429 476,10 грн.

Вказане повідомлення було надіслано на адресу відповідача 23.11.2021, відтак датою розірвання Договору є 24.11.2021.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався за користування орендованим майном, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 1 804 825,52 грн, яка складається із заборгованості з орендної плати в розмірі 1 730 102,23 грн та заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг в розмірі 74 723,29 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на недоведеність надання майна в оренду, з огляду на відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі послуг з оренди приміщення, а також відсутність у матеріалах справи доказів направлення відповідних рахунків для оплати, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відсутні підстави стверджувати про те, що строк виконання грошових зобов`язань настав. При цьому, як стверджує відповідач, він неодноразово звертався до позивача із пропозицією розірвання Договору, а у червні 2021 року фактично звільнив орендоване приміщення.

Також відповідач вказує на протиправність одностороннього збільшення позивачем розміру орендної плати, оскільки позивачем не дотримано встановленого у Договорі порядку її збільшення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонам Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення № 119 (кафе), загальною площею 140,3 кв.м на підвальному поверсі будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 26.

Вказані обставини не заперечуються сторонами, тому не підлягають доказуванню.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 12.1 Договору визначено, що орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю основну орендну плату щомісячно до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.

Поряд із цим у п. 12.3 Договору зазначено, що орендна плата має сплачуватися орендарем на рахунок орендодавця протягом 5 робочих днів з дня направлення орендодавцем орендареві рахунку на сплату орендної плати за відповідний період шляхом направлення на електронну адресу: lamy9202@gmail.com.

Варто зауважити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку своєчасної оплати.

Пунктом 12.1 Договору передбачено безумовний обов`язок відповідача сплачувати орендну плату до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному, а відтак за відсутності доказів повернення позивачу орендованого майна, що згідно з пунктами 4.3, 10.1, 10.4 Договору має оформлюватись шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення з оренди, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати до 24.11.2021 (дата розірвання Договору).

Виходячи зі змісту вищенаведених пунктів Договору, односторонньо підписаний відповідачем Акт повернення приміщення від 01.07.2021 не є тим документом, що свідчить про повернення майна з оренди, навіть з урахуванням того, що у відповіді на відзив позивач підтвердив отримання від відповідача у жовтні 2021 року ключів від приміщення, що, між іншим, суперечить його попереднім твердженням, наведеним у позовній заяві, про отримання ключів у січні 2022 року.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про відсутність актів приймання-передачі послуг, які, на його думку, мали б підтверджувати надання послуг з оренди приміщення у відповідному місяці, оскільки обов`язок зі складання таких актів у позивача відсутній.

Щодо правомірності одностороннього збільшення позивачем розміру орендної плати на підставі пункту 12.12 Договору, з урахуванням Договору про внесення змін № 3 від 04.12.2018 до Договору, суд дійшов наступного висновку.

Так, у Договорі про внесення змін № 3 від 04.12.2018 до Договору сторони дійшли згоди доповнити Договір пунктом 12.12, яким передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати, визначеної в п. 7 Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку розмір орендної плати за загальну площу приміщення за один календарний місяць станом на дату збільшення розміру орендної плати: з першого по дванадцятий місяці строку оренди - не може бути більший ніж 109 959,70 грн, але не менше гривневого еквіваленту 4 209,0 доларів США за офіційний курсом НБУ, без урахування ПДВ. Орендна плата буде вважатись зміненою з тридцять першого дня після направлення орендарем відповідного письмового повідомлення від орендодавця.

Суд враховує доводи позивача, що при складенні тексту даного пункту в останньому реченні було допущено технічну помилку (описку), оскільки замість слова "орендарем" повинно було бути слово "орендарю".

Як вказує позивач, саме з таким розумінням та тлумаченням сторонами укладався Договір. Однак такі твердження суд оцінює критично з огляду на заперечення відповідача щодо тлумачення, запропонованого позивачем.

Разом з цим суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати умови щодо розміру орендної плати та порядку її визначення, які будуть для них обов`язковими.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц зробив висновок, що під час тлумачення договору підлягає застосуванню принцип римського права "Contra proferentem" (лат. - verba chartarum fortius accipiuntr contra proferentem - слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав). Верховний Суд зазначив, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгодженні" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї із сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Будь-яка помилка по-своєму індивідуальна і в кожному конкретному випадку має аналізуватись через призму правової природи договору, який виник між сторонами. Практично помилки в договорах з контрагентами можна розділити на дві категорії: технічні та правові.

Зазвичай допущення технічної помилки (описки) у договорі або в будь-яких додаткових угодах, додатках до нього, не є підставою для невиконання стороною своїх зобов`язань за договором.

Однак в даному випадку допущена помилка є правовою, оскільки вона змінює суть договірних стосунків між сторонами, тобто наразі умови Договору визначають, що орендна плата змінюється з тридцять першого дня після направлення саме орендарем відповідного письмового повідомлення від орендодавця.

Суд зауважує, що на практиці такі ситуації вирішуються шляхом внесення виправлень чи змін до договору за взаємною згодою сторін. При цьому, з огляду на положення статей 628, 629 Цивільного кодексу України, суд не може трактувати положення Договору довільно, а відтак слушними є доводи відповідача про те, що у позивача не виникло права на односторонню зміну розміру орендної плати, оскільки відповідне повідомлення відповідачем не направлялось.

Визначаючи розмір грошових зобов`язань відповідача зі сплати орендної плати за Договором у спірний період, суд встановив, що долучені до позовної заяви рахунки-фактури № СФ-0000070 від 25.08.2020, № СФ-0000112 від 01.10.2020, № СФ-0000113 від 01.11.2020, № СФ-0000114 від 01.12.2020, № СФ-0000098 від 04.01.2021, № СФ-0000099 від 01.02.2021, № СФ-0000100 від 01.03.2021, № СФ-0000101 від 01.04.2021, № СФ-0000102 від 01.05.2021, № СФ-0000103 від 01.06.2021, № СФ-0000104 від 01.07.2021, № СФ-0000105 від 01.08.2021, № СФ-0000106 від 01.09.2021, № СФ-0000107 від 01.10.2021 виставлено на сплату орендної плати відповідно до п. 8.2 договору оренди від 23.04.2018.

Натомість Договір сторонами було укладено 16.04.2018, а пункт 8.2 Договору не стосується орендної плати, у зв`язку з чим суд не може прийняти вищенаведені рахунки-фактури в якості належних доказів, оскільки вони не стосуються предмета спору.

За приписами частин 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

При ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на відсутність у суду обов`язку самостійно визначати належний до сплати розмір грошових зобов`язань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати, з огляду на їх недоведеність.

Більше того, оскільки відповідно до п. 11.3.1 Договору, з урахуванням Договору про внесення змін № 2 від 04.12.2018 до Договору, при розрахунку фіксованої орендної плати враховується коефіцієнт, що визначається шляхом ділення офіційного курсу, чинного на дату виставлення орендодавцем рахунку (фактичної сплати орендарем платежу, якщо рахунок не виставлявся), на офіційний курс, чинний на дату підписання попереднього договору, суд, за відсутності виставлених рахунків, позбавлений можливості самостійно визначити розмір належної до сплати орендної плати.

Суд також враховує, що коефіцієнт може визначатись в результаті ділення офіційного курсу, чинного на дату виставлення (направлення) орендодавцем вимоги, на офіційний курс, чинний на дату підписання попереднього договору, однак позивач не обґрунтовував позовні вимоги цією підставою.

В постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 367/7135/16-ц зазначено, що суд не вправі самостійно змінювати підстави позову, оскільки це є виключним правом позивача.

Згідно з п. 14.6 Договору плата за комунальні послуги вноситься орендарем щомісяця протягом 5 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем відповідного рахунку. Орендодавець виставляє рахунки на сплату комунальних послуг в наступному місяці за оплачуваний.

З огляду на положення пункту 14.6 Договору, зобов`язання з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг мало виконуватись відповідачем протягом 5 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем відповідного рахунку.

На виконання пункту 14.6 Договору, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000103 від 30.11.2020 на суму 597,74 грн, №СФ-0000106 від 03.12.2020 на суму 5 380,47 грн та №СФ-0000108 від 03.12.2020 на суму 15 725,86 грн, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказані рахунки були направлені відповідачу на електронну адресу, зазначену в Договорі, що відповідно до пунктів 24.1, 24.2 Договору вважається належним способом доставки.

Оскільки умовами Договору не передбачено використання електронного цифрового підпису при електронному листуванні, заперечення відповідача з приводу відсутності на вищенаведеному листі такого підпису є безпідставними.

Водночас позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за період червня 2020 року по вересень 2021 року, розмір якої визначено на підставі рахунків-фактур, які відсутні в матеріалах справи.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин та наявних в матеріалах справи доказів, обґрунтованою є заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг в загальному розмірі 21 704,07 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг в розмірі 21 704,07 грн визнається судом обґрунтованою.

У свою чергу, заборгованість відповідача з відшкодування вартості комунальних послуг в іншій частині та заборгованість зі сплати орендної плати не підтверджена належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим позовні вимоги в цих частинах є безпідставними.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 21 704,07 грн заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 325,56 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 26 746,82 грн залишається за позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Доминант Сервис" (Україна, 73000, м. Херсон, просп. Текстильників, буд. 9; ідентифікаційний код: 38480781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провітекс" (Україна, 04123, м. Київ, вул. Червонопільська, буд. 23/17; ідентифікаційний код: 40809658) заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг в розмірі 21 704 (двадцять одна тисяча сімсот чотири) грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 325 (триста двадцять п`ять) грн 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 746,82 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.09.2023

Суддя О.В. Нечай