Рішення

від 19.09.2023 по справі 910/8704/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2023Справа № 910/8704/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТТА ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Укрметал"

про стягнення 40550,16 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕТТА ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Укрметал" про стягнення 40550,16 грн, з яких 39594,00 грн основного боргу та 956,16 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №УМ12/01/23/1 від 12.01.2023.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

29.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 12.06.2023.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8704/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

15.09.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.07.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 19.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494760777.

Отже, згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №УМ12/01/23/1 від 12.01.2023 позивач здійснив попередню оплату у розмірі 2145,00 грн, відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 7 від 09.01.2023 та у розмірі 37449,00 грн до виставленого відповідачем рахунку № 11 від 11.01.2023.

Однак відповідач в порушення укладеного між позивачем та відповідачем договору поставку товару у строк, встановлений договором не здійснив, суму попередньої оплати не повернув.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 03.04.2023 про повернення коштів, однак претензія відповідачем отримана не була.

Позивач просить стягнути з відповідача 39594,00 грн попередньої оплати та 956,16 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заперечень проти позову не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно із наданого позивачем у матеріали справи договору поставки № УМ-12/01/23/1 від 12.01.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Укрметал" (постачальник) зобов`язався передати у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕТТА ГРУП" (покупець) прийняти та оплатити на умовах, викладених в догові товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунка-фактурах або специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

За поясненнями позивача, договір поставки № УМ-12/01/23/1 від 12.01.2023 підписаний відповідачем та направлений скан-копією через месенджер.

В подальшому позивач підписав отриманий договір та скріпив печаткою.

Згідно з п. 2.2 договору кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до договору.

Ціна з урахуванням ПДВ вказується в рахунках-фактурах або специфікаціях (п. 3.1 договору).

У п. 3.3. договору сторони погодили, що оплата всієї вартості товару здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не узгоджено сторонами в специфікаціях до договору.

Згідно з п. 4.2 договору строк поставки товару - протягом 5 (п`яти) робочих днів після 100% передплати за товар.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Відповідач виставив позивачу рахунки на оплату, а саме: № 7 від 09.01.2023 на суму 2145,00 грн та № 11 від 11.01.2023 на суму 37449,00 грн.

10.01.2023 та 13.01.2023 позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 100%, що підтверджується платіжними інструкціями № 1736 на суму 2145,00 грн та № 1752 на суму 37449,00 грн.

За доводами позивача, відповідачем не було поставлено товар за яким позивачем здійснено попередню оплату.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією, у якій просив повернути грошові у розмірі 39594,00 грн.

Оскільки відповідач вимоги позивача не виконав, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 39594,00 грн попередньої оплати та 956,16 грн інфляційних втрат.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару, оплаченого позивачем за договором поставки № УМ-12/01/23/1 від 12.01.2023.

Як встановлено судом та зазначено позивачем, договір поставки укладений між сторонами шляхом обміну сканованими копіями договору.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обставинам щодо укладення між сторонами поставки № УМ-12/01/23/1 від 12.01.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 3 статті 207 ЦК України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У пункті 10.4. договору сторони погодили, що скановані копії та факс копії договору, підписані з обох сторін, є дійсними при подальшому їх підтверджені оригіналами.

Сторони у даній справі не ставлять під сумнів дійсність договору поставки № УМ-12/01/23/1 від 12.01.2023.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Зазначена позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №923/831/18.

Як встановлено судом відповідач, відповідно до умов договору поставки № УМ-12/01/23/1 від 12.01.2023 виставив позивачу рахунки на оплату.

Також згідно із наданих позивачем у матеріали справи платіжними інструкціями, позивач здійснив попередню оплату вказаних рахунків.

Зважаючи на встановлені обставини, а саме: виконання узгоджених умов договору як зі сторони відповідача (виставлення рахунку), так і зі сторони позивача (оплата рахунків), суд дійшов висновку, що договір поставки № УМ-12/01/23/1 від 12.01.2023 є укладеним.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, позивач здійснив оплату виставлених відповідачем рахунків № 7 від 09.01.2023 на суму 2145,00 грн та № 11 від 11.01.2023 на суму 37449,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1736 на суму 2145,00 грн та № 1752 на суму 37449,00 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, у п. 4.2 договору сторони погодили, що строк поставки товару - протягом 5 (п`яти) робочих днів після 100% передплати за товар.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару, оплаченого відповідно до рахунків № 7 від 09.01.2023 на суму 2145,00 грн та № 11 від 11.01.2023 на суму 37449,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 по справі №904/8972/17.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Отже, оскільки позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією про повернення суми попередньої оплати.

Однак, суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи претензію № 1 від 03.04.2023, яка направлена відповідачу на адресу: м. Київ, вул. Володимирська, 7, 01001 та не отримана останнім.

В той же час, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1.

Отже, позивачем направлено претензію на невірну адресу, а тому претензія не є пред`явленою.

З наданого позивачем електронного листування також не вбачається за можливе встановити направлення претензії про повернення попередньої оплати.

В той же час, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) вказано, що оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

Врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що зазначений строк має відраховуватися, починаючи з дня звернення позивача з позовною заявою, яка містить вимогу до відповідача про повернення суми попередньої оплати в розмірі 39594,00 грн.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару за договором поставки № УМ-12/01/23/1 від 12.01.2023, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 39594,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 956,16 грн інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з 17.01.2023 по 24.05.2023, то суд зазначає таке.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19, від 16.12.2020 у справі №912/1433/16 від 16.12.2020, від 10.11.2020 у справі № 903/802/18.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем обов`язку щодо повернення попередньої оплати пов`язаний з пред`явленням позову у даній справі, а матеріали справи не містять доказів в обґрунтування правомірності здійсненого розрахунку інфляційних втрат до цього моменту (з січня 2023 по травень 2023), позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки в період січня 2023 по травень 2023 відповідачем не було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТТА ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Укрметал", а саме в частині стягнення 39594,00 грн попередньої оплати та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 956,16 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Укрметал" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1, ідентифікаційний код 45040305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТТА ГРУП" (52911, Дніпропетровська область, Межівський район, село Слов`янка, вулиця Ярмаркова, будинок 2, ідентифікаційний код 38731483) 39594,00 грн попередньої оплати та 2620,71 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.09.2023.

Суддя С.О. Турчин