Ухвала

від 18.09.2023 по справі 911/2865/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення заяви

"18" вересня 2023 р. м. Київ Справа №911/2865/23

Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» від 07.09.2023 про вжиття заходів забезпечення

позову Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (04412, м.Київ, вул. Сікорського, 8)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр земельних інвестицій» (01042 м.Київ, вул. І.Кудрі, 39)

про визнання земельних ділянок предметом іпотеки та звернення на них стягнення шляхом проведення прилюдних торгів

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про визнання земельних ділянок з кадастровими номерами 3222784600:10:001:0005, 3222784600:10:001:0006, 3222784600:10:001:0007, 3222784600:10:001:0008, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр земельних інвестицій» (далі відповідач) і які розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, Маковищанська сільська рада, предметом іпотеки та звернення на них стягнення шляхом проведення прилюдних торгів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору іпотеки від 20.03.2007, укладеного між ВАТ Банк «БІГ Енергія» в якості іпотекодержателя та ТОВ «Швейцплац» в якості іпотекодавця, та в подальшому укладеного між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та позивачем договору від 21.01.2014 про відступлення прав за договором іпотеки від 20.03.2007 позивач є іпотекодержателем земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:10:001:0012. Вказаною іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №01/14-12-2006 від 27.12.2006, укладеним між ВАТ Банк «БІГ Енергія» в якості кредитора та ТОВ «Укрленддевелопер» в якості позичальника, щодо повернення кредиту в сумі 19635000,00 грн, процентів та пені (неустойки, штрафу). Позивачу на підставі договору купівлі-продажу права вимоги №3-233 від 27.12.2013, укладеного між позивачем та ВАТ Банк «БІГ Енергія», перейшли також права вимоги за вказаним кредитним договором №01/14-12-2006 від 27.12.2006. Позивач посилається на те, що після рішення Макарівського районного суду Київської області від 26.08.2011 у справі №2-1051/11 про визнання правочинів недійсними вказана іпотечна земельна ділянка з кадастровим номером 3222784600:10:001:0012 була неправомірно поділена на декілька нових земельних ділянок. В подальшому, постановою Апеляційного суду Київської області від 01.12.2018 вказане рішення Макарівського районного суду Київської області від 26.08.2011 у справі №2-1051/11 було скасовано та відповідно до рішення Макарівського районного суду Київської області від 08.07.2021 у справі №756/11238/18 була також скасована державна реєстрація нових земельних ділянок, утворених шляхом поділу іпотечної земельної ділянки, та було поновлено в поземельній книзі запис про державну реєстрацію зазначеної іпотечної земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:10:001:0012.

В якості підстав позову позивач в позовній заяві посилається на те, що 10.04.2023 йому стало відомо про те, що іпотечна земельна ділянка з кадастровим номером 3222784600:10:001:0012 була вдруге неправомірно поділена, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222784600:10:001:0005, 3222784600:10:001:0006, 3222784600:10:001:0007, 3222784600:10:001:0008, власником яких на момент подання позову значиться відповідач. В якості доказу такого другого поділу іпотечної земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:10:001:0012 позивач в позовній заяві посилається на доданий ним до позовної заяви звіт про перевірку земельних ділянок, що розташовані в межах Макарівської селищної ради, станом на 10.04.2023, проте не зазначає, ким цей звіт складений. У цьому звіті зазначено, зокрема, що «після перевірки даних Державного земельного кадастру було встановлено, що станом на 10.04.2023 року на місці земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:10:001:0012 розташовано наступні земельні ділянки: 3222784600:10:001:0005, 3222784600:10:001:0006, 3222784600:10:001:0007, 3222784600:10:001:0008». Також позивач в позовній заяві (розділ 9, стор.11-13) посилається на правове регулювання фраудаторних правочинів, фіктивних правочинів, оспорюваних та нікчемних правочинів, однак при цьому в позовній заяві не викладає конкретних обставин з посиланням на відповідні докази того, яким чином (на підставі яких саме правочинів) відповідач набув право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222784600:10:001:0005, 3222784600:10:001:0006, 3222784600:10:001:0007, 3222784600:10:001:0008, які, як стверджує позивач, утворені за рахунок поділу іпотечної земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:10:001:0012. Так само, позивач в позовній заяві не зазначає про докази, які не можуть ним бути подані разом із позовною заявою (за наявності) на підтвердження конкретних обставин набуття відповідачем у власність спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222784600:10:001:0005, 3222784600:10:001:0006, 3222784600:10:001:0007, 3222784600:10:001:0008, рівно як і про причини неможливості подання позивачем таких доказів разом з позовною заявою.

Посилаючись на порушення прав позивача як іпотекодержателя іпотечної земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:10:001:0012 внаслідок її поділу на кілька земельних ділянок та невиконання зобов`язань за кредитним договором №01/14-12-2006 від 27.12.2006, позивач заявляє вимоги до відповідача про визнання предметом іпотеки земельних ділянок з кадастровими номерами 3222784600:10:001:0005, 3222784600:10:001:0006, 3222784600:10:001:0007, 3222784600:10:001:0008 та звернення на них стягнення шляхом проведення прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості у розмірі 23776481,46 грн за кредитним договором №01/14-12-2006 від 27.12.2006.

Одночасно з позовною заявою позивачем до Господарського суду Київської області подано заяву від 07.09.2023 про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№169/23 від 15.09.2023), надалі заява про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222784600:10:001:0005, 3222784600:10:001:0006, 3222784600:10:001:0007 та 3222784600:10:001:0008, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр земельних інвестицій» і які розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, Маковищанська сільська рада, а також заборони державним реєстраторам та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо реєстрації відчуження (купівлі-продажу, міни, дарування тощо) таких земельних ділянок.

Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В той же час, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про забезпечення позову не відповідає вимогам ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, а саме.

У заяві про забезпечення позову та у самій позовній заяві позивач не зазначив ціну позову.

Відповідно до ч.1 ст.163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Крім того, у заяві про забезпечення позову та позовній заяві позивачем зазначено суперечливі відомості щодо вартості спірного майна (розміру вимог позивача до відповідача). Так, в позовній заяві позивач стверджує, що загальна вартість чотирьох спірних земельних ділянок становить 61787,01 грн і тому позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір в розмірі 2684,00 грн (виходячи із ставки в розмірі 1,5% від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Водночас у позові і в заяві про забезпечення позову позивач стверджує, що розмір заборгованості, в рахунок якої він просить звернути стягнення на вказані чотири спірні земельні ділянки, становить 23776481,46 грн, що є істотно більшим, ніж розмір загальної вартості спірних земельних ділянок, про яку позивач стверджує в позовній заяві (61787,01 грн). Як вказував при цьому Верховний Суд (постанова від 12.08.2021 у справі № справі № 913/680/17) позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

В будь-якому разі суд відмічає, що ні у заяві про забезпечення позову, ні в позовній заяві позивачем не зазначено конкретну ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Також, позивачем в заяві про забезпечення позову не зазначено відомостей щодо пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Суд звертає увагу позивача, що ним ні в самій позовній заяві, ні в заяві про забезпечення позову не викладено відомостей (обставин з посиланням на відповідні докази) того, яким чином (на підставі яких саме правочинів) відповідач набув право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222784600:10:001:0005, 3222784600:10:001:0006, 3222784600:10:001:0007, 3222784600:10:001:0008, які, як стверджує позивач, утворені за рахунок поділу іпотечної земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:10:001:0012, і про накладення арешту на які позивач просить у заяві про забезпечення позову.

Також, позивач у заяві про забезпечення позову посилається на те, що відповідач намагається реалізувати спірні земельні ділянки, про що, на думку позивача, свідчить оголошення на інтернет-сайті, однак саме оголошення (його копію, витяг) позивачем до позовної заяви не надано.

Таким чином позивачем не виконано п.7 ч.1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку про невідповідність поданої заяви про забезпечення позову вимогам ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 цього Кодексу завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Також відповідно до ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин суд вважає за необхідним заяву про забезпечення позову повернути заявнику. При цьому суд також враховує, що повернення заяви про забезпечення позову заявнику не перешкоджає повторному зверненню із нею до господарського суду в загальному порядку з дотриманням вимог ст.139 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Довіра та гарантія» заяву від 07.09.2023 про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№169/23 від 15.09.2023).

2. Роз`яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову заявнику не перешкоджає повторному зверненню із нею до господарського суду в загальному порядку з дотриманням вимог ст.139 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.09.2023.

Суддя О.О. Третьякова