Рішення

від 29.08.2023 по справі 915/743/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року Справа № 915/743/21(915/1634/21)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

та представників сторін:

від позивача: Щедріна О.М. (поза межами суду)

інші представники не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/743/21(915/1634/21)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» (код ЄДРПОУ 21374294; адреса: вул.Шевченка, 39, м. Корсунь Шевченківський, Черкаська область, 19400; ел.адреса: office@agroros.com.ua);

до боржника Приватного підприємства "Волонтер Агро" (код ЄДРПОУ 37391446; вул. Набережна, 83, с. Уральське, Єланецький район, Миколаївська область, 55555);

розпорядник майна: арбітражний керуючий Пляка Сергій Валерійович (поштова адреса: а/с 8, м. Миколаїв, 54017; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛИТ» (код ЄДРПОУ 42801100; вул. Київська, буд. 2, кв. 64А, м. Миколаїв, 54038);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - боржника: Приватне підприємство "Курган - Агро" (код ЄДРПОУ 35376634; вул. Потьомкінська, буд. 153, кв. 51, м. Миколаїв, 54003; ел. адреса: kurganagro@ukr.net);

кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "САБАЗИ" (код ЄДРПОУ 42801195; вул. Молодіжна, 29, с. Єрмолівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56120);

кредитор: Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (код ЄДРПОУ 21677333; пр. Перемоги, 107 «А», м. Київ, 03115; ел.адреса 21677333@mail.gov.ua)

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 18/05-2021/1 від 18.05.2021,

в межах справи № 915/743/21 про банкрутство Приватного підприємства "Волонтер Агро" (код ЄДРПОУ 37391446)

встановив:

Господарський суд Миколаївської області розглядає справу № 915/743/21 про банкрутство Приватного підприємства «Волонтер Агро» (ідентифікаційний код 37391446) - далі ПП «Волонтер Агро».

В межах указаної справи Товариствм з обмеженою відповідальністю «АгроРось» (далі ТОВ «АгроРось») через систему «Електронний Суд» 10.11.2021 звернулося до суду із позовом до ПП «Волонтер Агро» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 18/05-2021/1 від 18.05.2021 в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, у якій викладено таку вимогу:

«Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 18/05-2021/1, укладений 18.05.2021 між Приватним підприємством "Волонтер Агро" (вул. Набережна, 83, с. Уральське, Єланецький район, Миколаївська область, 55555; код ЄДРПОУ 373914460) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛИТ» (вул. Київська, буд. 2, кв. 64А, м. Миколаїв, 54038; код ЄДРПОУ 42801100)».

ТОВ «АгроРось» вважає, що договір про відступлення права вимоги № 18/05-2021/1 від 18.05.2021 за змістом є договором факторингу та укладений між сторонами, що не мають відповідної правосуб`єктності відповідно до ч.3 ст.512 ЦК України.

Також ТОВ «АгроРось» вважає даний договір недійсним з підстав його фіктивності та наявності в ньому ознак фраудаторного правочину, оскільки спірний договір вчинено з умислом сторін правочину, спрямованим на виведення активів боржника з ліквідаційної маси шляхом передачі грошових вимог практично безоплатно.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер № 915/1634/21 та визначено головуючим у справі суддю Ткаченка О.В.

Ухвалою суду від 15.11.2021 заяву ТОВ «АгроРось» залишено без руху та встановлено заявнику строк на усунення недоліків заяви.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області 121 від 19.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1634/21 шляхом передання її головуючій судді Давченко Т.М., яка розглядає судову справі № 915/743/21 про банкрутство ПП «Волонтер Агро».

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.11.2021, справу № 916/1634/21 передано головуючому судді Давченко Т.М.

Ухвалою суду від 02.12.2021 заяву (позов) ТОВ «АгроРось» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги прийнято до розгляду в межах провадження у справі 915/743/21 про банкрутство ПП «Волонтер Агро», відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.01.2022, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛИТ» (код ЄДРПОУ 42801100) та Приватне підприємство "Курган - Агро" (код ЄДРПОУ 35376634) до участі у даній справі у статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - боржника, сторонам встановлені строки на подання заяв по суті справи. Також, з урахуванням ухвали від 24.01.2022 про виправлення описки справі присвоєно номер 915/743/21(915/1634/21).

У вказану дату судове засідання не відбулося, тому ухвалою суду від 24.01.2022 учасників справи про призначення підготовчого засідання у даній справі на 02.03.2022.

Проте, у зв`язку із введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України, судове засідання не відбулося.

Через активні бойові дії на території Миколаївської області та міста Миколаєва та неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області (розпорядження Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22).

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області із 26 липня 2022 року.

Після відновлення територіальної підсудності суд ухвалою від 06.01.2023 призначив підготовче засідання у даній справі на 21.02.2023 та повідомив сторін про розгляд цієї справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України. При цьому, суд зауважує на такому:

Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Однак, 21.02.2023 судове засідання не відбулося, тому ухвалою від 15.03.2023 суд повідомив сторін про учасників справи про призначення підготовчого засідання на 24.04.2023.

Ухвалою від 24.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, за участі представника позивача закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2023.

Ухвалою від 06.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи по суті відкладено на 29.08.2023.

У судовому засіданні 29.08.2023 представник позивача підтримав позов з підстав, викладених у позові.

Відповідач правом на подання позву не скористався, жодних заперень чи заяв по суті справи не надав, представника у судові засідання жодного разу не скерував.

Суд вважає за необхідне наголосити, копії процесуальних документів (ухвал суду) були надіслані сторонам на їх поштові адреси та адреси електронної пошти, доставлені до зареєстрованих електронних кабінетів сторін, а також ухвали розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.

Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З 21.10.2019 почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У судовому засіданні 29.08.2023 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Ухвалою від 29.06.2021 судом відкрито провадження щодо банкрутства ПП «Волонтер Агро"; введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шульгу Д.Л.

Відповідно до даних ЄДРПОУ, керівником боржника є Волонтер Олександр Прокопович, який є єдиним власником боржника зі 100% правом голосу.

Згідно матеріалів справи про банкрутство, зокрема заяви про додаткові грошові вимоги до боржника, поданої ініціюючим кредитором - ТОВ «АСТЕЛИТ» встановлено, що 11.09.2020 ПП «Волонтер Агро» уклав з ПП «Курган-Агро» договір № 2 про надання безповоротної фінансової допомоги (далі - Договір 2).

За умовами Договору 2, ПП «Волонтер Агро» як Позикодавець надає у користування Позичальнику - ПП «Курган-Агро» на визначений строк грошові кошти у національній валюті України відповідно до даного Договору, у сумі 2 920 000,00 грн. (п.2.1) за умови повернення коштів у строк до 30.12.2020 (п.3.1).

У подальшому Додатковою угодою до Договору 2 від 30.12.2020 строк повернення позики було подовжено до 20.02.2021.

За наданими до Заяви кредитора копіями документів, на виконання умов Договору 2 ПП «Волонтер Агро» у 2020 році було перераховано отримувачу 2915061,00 грн. станом на 22.03.2021 було повернуто 320000,00 грн. Залишок неповернутої позики становить 2595061,00 грн., що підтверджується копією акту звірки рахунків станом на 22.03.2021, прикладеної до Заяви кредитора.

За місяць до відкриття провадження у справі про банкрутство - 18.05.2021, ПП «Волонтер Агро» в особі Волонтера О.П. уклав з ТОВ «АСТЕЛИТ» договір про відступлення права вимоги № 18/05-2021/1 (далі- Договір відступлення) згідно до якого ПП «Волонтер Агро» передав ТОВ «АСТЕЛИТ» право вимоги до ПП «Курган-Агро» на загальну суму 2595061,00 грн,( п.1.2.) на підставі Договору 2 (п.1.1).

Відповідно до п.2.1. право вимоги у сумі 2595061,00 грн. відступлено за 57000,00 грн., що становить близько 2% від номінальної вартості відступленої вимоги.

Позивач стверджує, що указаний договір відступлення від 18.05.2021 за змістом є договором факторингу та укладений між сторонами, що не мають відповідної правосуб`єктності відповідно до ч.3 ст.512 ЦК України.

Також ТОВ «АгроРось» вважає даний договір недійсним з підстав його фіктивності та наявності в ньому ознак фраудаторного правочину, оскільки спірний договір вчинено з умислом сторін правочину, спрямованим на виведення активів боржника з ліквідаційної маси шляхом передачі грошових вимог практично безоплатно.

За вказаним правочином боржник здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від ринкових, при цьому в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Щодо тверджень позивача стосовно договору факторингу.

Так, відступлення права вимоги (цесія) - це правочин, який закріплює перехід права на стягнення боргу з боржника.

Цесію дуже часто плутають з факторингом (фінансування під відступлення права вимоги), адже вони мають багато спільних рис. У 2018 році ВП ВС у справі № 909/968/16 роз`яснила зміст цих правочинів, їх ознаки та порядок розмежування. Але чогось не вистачило. У березні ц.р. з`явилась нова правова позиція ВП ВС з роздумами про історію виникнення факторингу, ще більш детальним викладенням ознак, які відрізняють цесію від факторингу, та вирішенням кількох супутніх, але не менш важливих питань.

Так, цесія та факторинг передбачають перехід права вимоги до боржника, проте їх предмет та мета суттєво відрізняються. Предмет цесії - відступлення права вимоги, тоді як предметом факторингу є надання фінансової послуги за плату.

Велика Палата вважає так: якщо предметом і метою є відступлення права вимоги (навіть якщо інші умови схожі з факторингом), а у суду немає чіткої впевненості в тому, що мало місце надання фінансової послуги, підстави вважати такий договір факторингом відсутні. Якщо договір містить умови, притаманні виключно цесії або факторингу, суд все одно має з`ясувати, з чим саме має справу, спираючись на суттєві ознаки у сукупності. Можна сказати, що відсутність ознак факторингу скоріше свідчить про наявність цесії, а не про недійсність факторингу.

Одним з суттєвих аргументів у подібних справах на користь наявності факторингу є різниця між фактичною вартістю права вимоги та номінальною. Ця обставина відразу трактувалась як отримання вигоди за надання фінансової послуги.

Виходить, наявність такої різниці автоматично виключає цесію, навіть коли вона оплатна. Аби виправити це, Велика Палата допустила, що різниця між вартістю права вимоги та ціною продажу може бути обумовлена ліквідністю майнового права, тож сама по собі не свідчить про вчинення факторингу.

У даному випадку суд вважає, що між сторонами договору укладено саме договір відступлення права вимоги. Що ж до різниці між фактичною вартістю права вимоги та номінальною суд вважає, що у зв`язку із відкриттям справи про банкрутство ПП «Волонтер Агро» - Позикодавця а найголовніше відкриття справи про банкутство Позичальника- ПП «Курган-Агро» суттєво зменшило ліквідність майнового права.

З урахуванням зазначеного, суд відхиляє твердження позивача про те, що договір про відступлення права вимоги № 18/05-2021/1 від 18.05.2021 за змістом є договором факторингу.

Щодо фраудаторності договору

За твердженням позивача скаржуваний правочин є фраудаторним, оскільки боржник здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від ринкових, при цьому в момент прийняття зобов`язання та внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Позивач посидається на постанову ВС КС від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.

Позивач стверджує, що ПП «Волонтер Агро» діяло недобросовісно, оскільки вчинки боржника мають бути економічно обґрунтованими, а указаний правочин укладено на шкоду кредиторів. Також позивач доводить, що указаний правочин вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним.

Доводи позивача грунтуються на даних звіту розпорядника майна, складеного за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Волонтер Агро». Так, за звітом кредиторська заборгованість боржника станом на 01.01.2019 - становила 7184,00 тис грн, на 30.06.2021- 9081,00 тис. грн. - загальна вартість активів боржника (сума необоротних та оборотних активів) станом на 01.01.2019 становить 17 611,00 тис. грн. а на 31.03.21.2021 року- 6 945 тис грн.

При цьому активи боржника, за звітом, не включають наявність дебіторської заборгованості у сумі 2.595 тис. грн.

- з початку 2019 року коефіцієнт поточної лiквiдностi з 1,52 знизився до 0,52, коефіцієнт покриття з 1,83 знизився до 0,52, а коефіцієнт швидкої лiквiдностi з 0,48 знизився до 0,008.

-з 2018 року підприємство працює збитково - станом на 01.01.2019 боржник за результатами 2018 року мав збитки на суму 3404 тис. грн, а на 31.06.2021 - 6097 тис.грн

Інформація у звіті наведена за результатами даних балансів підприємства ( форма 1-м) та даних звіту про фінансові результати підприємства ( форма 2-м) за 2018-2021 .

р.р.

За даними, встановленими розпорядником майна за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Волонтер Агро» що підтверджено ухвалами суду у цій справі, з 17.01.2021 сума кредиторської заборгованості боржника перевищувала загальну вартість активів боржника. При цьому загальний фінансовий стан підприємства - боржника з 2019 року характеризується стійкою збитковістю та зниженням даних ліквідності.

Відповідно до звіту розпорядника, активи боржника за наявності дебіторської заборгованості або відступлення права вимоги за номінальною вартістю , вартість активів підприємства - боржника станом на дату порушення справи про банкрутство (6097+2595 тис грн) була б практично рівною з сумою наявної кредиторської заборгованості- 9 030 тис. грн

Тоді як, згідно до звіту, без врахування дебіторської заборгованості боржником на суму 2595061,00 грн , зменшує коефіцієнт ліквідності до 0.52.

Укладення оскаржуваного правочину 18.05.2021 боржником та ТОВ «АСТЕЛИТ» - кредитором у справі 915/744/21 (про банкрутство Позичальника за договором позики), значно зменшило суму ліквідної маси боржника у справі № 915/743/21.

Доводи позивача щодо збільшення кредиторських вимог ТОВ «АСТЕЛИТ» (покупця за договором відступлення), у справі № 915/744/21 про банкрутство ПП «Курган-Агро» за відсутності реальних вкладень коштів суд у даній справі не бере до уваги, оскільки це стосується кредиторської заборгованості у іншій справі.

Щодо права звернення ТОВ «АгроРось» (кредитора у справі про банкрутство боржника) до суду із даною заявою суд керується постановою Верховного Суду, викладеного у Постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, яка передбачає можливість звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

Положення законодавства, що застосовуються при вирішенні спору в даній справі, та правові висновки суду.

Згідно з ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Водночас, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

У даному випадку оспорюваний договір укладено боржником саме у межах «підозрілого періоду», визначеного статтею 42 КУзПБ.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16 від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Так, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною;

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

За матеріалами справи ПП «Волонтер Агро» маючи невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами відчужує право вимоги (дебіторку) за 2% від реальної суми, хоча за рахунок стягнення повної суми можна було б задовольнити більше вимог кредиторів.

За таких обставин, судом встановлено, що боржник у підозрілий період та маючи невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами здійснив відчудження права вимоги за занадто низькою ціною, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало повністю чи частково неможливим, що свідчить про наявність підстав для застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім цього, слід ураховувати також наслідки недійсності правочину, а саме: відповідно до положень частин першої, п`ятої статті 216 цього Кодексу. Зокрема недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

За змістом статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Звідти кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема і у процедурі банкрутства. Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь саме боржника, якому належить ліквідаційна маса, а не кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку). Отже, позов, який заявив кредитор (Позивач), є, насправді, позовом боржника, тобто похідним позовом (один із його різновидів передбачений пунктом 12 частини першої статті 20 ГПК України).

У цих висновках суд керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформульованою в постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

При цьому, момент вчинення оспорюваного правочину - до відкриття провадження у справі про банкрутство та виникнення вимог у кредитора (Позивача) до боржника (Відповдіача), тобто до виникнення правового зв`язку між ними як кредитором і боржником у справі про банкрутство, не впливає на право особи (Позивача) звернутись із відповідним позовом, спрямованим на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, оскільки визначальним для недійсності оспорюваного правочину є існування підстави для його недійсності в момент вчинення, однак безвідносно до того, хто заявить про цю обставину в подальшому, довівши при цьому правовий зв`язок з відчуженим майном боржника на момент звернення із відповідною вимогою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ВС у постанові № 904/2357/20 зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідачем не спростовано жодного доводу позивача, відзиву не надано.

Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведені вище висновки.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.233-234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 18/05-2021/1, укладений 18.05.2021 між Приватним підприємством "Волонтер Агро" (код ЄДРПОУ 373914460) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛИТ» (код ЄДРПОУ 42801100).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Волонтер Агро" (код ЄДРПОУ 37391446; вул. Набережна, 83, с. Уральське, Єланецький район, Миколаївська область, 55555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» (код ЄДРПОУ 21374294; адреса: вул.Шевченка, 39, м. Корсунь Шевченківський, Черкаська область, 19400) 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2023.

Суддя Т.М. Давченко