Рішення

від 14.09.2023 по справі 916/1307/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1307/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

секретар судового засідання Кафланової А.С.

розглянувши справу № 916/1307/23 за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом: Національного університету "Одеська політехніка" /ЄДРПОУ 43861328, адреса - 65044, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 1, e-mail: mail@op.edu.ua/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕФ І РЕЗЕРВ" /ЄДРПОУ 43376995, адреса - 03190, м. Київ, вул. Магістральна, 13, e-mail: g.f.e.reserve@gmail.com/

про стягнення заборгованості у розмірі 981 972,29 грн

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився, повідомлений належним чином, надано клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 31734/23 від 14.09.2023 року/;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

ВСТАНОВИВ:

29.03.2023 року національний університет "Одеська політехніка" /позивач, балансоутримувач/ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1355/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕФ І РЕЗЕРВ" /відповідач, орендар/ про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.02.2021 року та договором № 8 про відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг від 01.07.2021 року у загальному розмірі: 981 972,29 грн, з яких:

- 53 593,58 грн - орендна плата;

- 44 599,62 грн - земельний податок;

- 883 779,09 грн - відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.02.2021 року та договором № 8 про відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг від 01.07.2021 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 526, 530, 610, 611, 759, 766 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 03.04.2023 року залишено без руху позовну заяву Національного університету «Одеська політехніка» вх. № 1355/23 від 29.03.2023 року; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

11.04.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 11824/23/ на виконання вимог ухвали від 03.04.2023 року.

Ухвалою суду від 17.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1307/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 17.05.2023 року о 10:30 год.

17.05.2023 року о 10:30 год судове засідання по справі № 916/1307/23 не відбулося, у зв`язку із технічними причинами. З урахуванням вказаного, ухвалою суду від 17.05.2023 року призначено судове засідання для розгляду справи № 916/1307/23 по суті на 22.06.2023 року о 10:00 год.

22.06.2023 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 20552/23/.

Однак, судове засідання, призначене на 22.06.2023 року о 10:00 год. не відбулося із зв`язку із надходженням інформацію про мінування будівлі Господарського суду Одеської області. У зв`язку із чим, ухвалою суду від 22.06.2023 року призначено судове засідання для розгляду справи № 916/1307/23 по суті на 14.09.2023 року об 11:00 год.

14.09.2023 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 31734/23/. Позивач вказує, що в ніч на 15.06.2023 року відбувся нічний обстріл ворожою авіацією, внаслідок чого було пошкоджено корпуси університету. Позивач має намір надати додаткові докази та збільшити позовні вимоги, однак відділ бухгалтерського обліку університету на даний час не в змозі надати відповідні відомості.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою, та оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача. При цьому, судом також врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Господарський суд зазначає, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, неодноразові клопотання позивача про відкладення розгляду справи затягують розгляд справи.

Суд зауважує, що у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За правилами ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За таких обставин у даній справі позивачем вже пропущено процесуальний строк на збільшення позовних вимог. При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений права заявити позовні вимоги за новий період заборгованості в іншому судовому провадженні.

До судового засідання сторони не з`явилися, повідомлені належним чином.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвали суду у справі № 916/1307/23 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою - 03190, м. Київ, вул. Магістральна, 13, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Також відповідач повідомлявся на адресу, вказану позивачем, у позові - 67500, Одеська обл., Лиманський р., смт. Доброслав, пр-т. Визволення, 2-б. Про вказані обставини свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

На адресу суду повернуто рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» /вх. № 10168/23 від 19.04.2023 року, вх. 12460/23 від 26.05.2023 року, 14124/23 від 20.06.2023 року, вх. № 15986/23 від 25.07.2023 року/.

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 916/1307/23 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/1307/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Крім того, позивач повідомлявся про розгляд справи на електронну адресу - g.f.e.reserve@gmail.com /яка вказана відповідачем у договорі/ та офіційну електронну адресу - 43376995@gmail.com/.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 16.02.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях /орендодавець/, товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕФ І РЕЗЕРВ" /орендар/, Національним університетом "Одеська політехніка" /балансоутримувачем/ укладено договір оренди № 209840912045 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець і балансоутримувачем передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у п. 6 Умов /п. 1.1 договору/.

Об`єктом оренди є державне нерухоме майно - нежитлове приміщення 1го поверху будинку навчального корпусу № 3, загальною площею 152,80 кв.м., за адресою: м. Одеса, пр. Шевченко, буд. 1 /п. 4.1 Умов/.

Майно передається в оренду для використання згідно з п. 7 Умов /п. 1.2 договору/. Майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря /п. 7.1 Умов/.

Орендар вступає у строкове платне користування майно у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору /п. 2.1 договору/.

Орендна плата становить суму, визначену у п. 9 Умов. Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 11 000,00 грн /п. 9.1 Умов/.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди, до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна, а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальником комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.5 цього договору.

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов /балансоутримувачу 50 % суми орендної плати, державному бюджету 50 % суми орендної плати/, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону /п. 3.3 договору/.

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати платежу. Протягом 5 робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість /п. 3.4 договору/.

Згідно пункту 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та Балансоутримувачем (в частині належній Балансоутримувачу). Орендодавець і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими в Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього Договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші виплати, пов`язані з поданням позову.

Відповідно до пункту 3.11 вищезазначеного договору, припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла. У повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку ( за наявності).

Згідно пункту 5.2 договору порядок отримання Орендарем згоди Балансоутримувача і Орендодавця на проведення відповідних видів робіт, передбачених пунктом 5.1 цього договору, порядок отримання Орендарем згоди Орендодавця на зарахування витрат на проведення цих робіт в рахунок орендної плати і умови, на яких здійснюється таке зарахування, а також сума витрат, які можуть бути зараховані, визначаються Порядком.

Пункт 6.5 Договору оренди, протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном. Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від Балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем, підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору.

16.02.2021 року між Балансоутримувачем та орендарем укладено складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

Судом встановлено, що на виконання п. 5.2 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.02.2021 року між Орендарем та балансоутримувачем 01.07.2021 року було укладено Договір №8 про відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг Орендареві. Так, відповідно до пункту 1.2 цього Договору Балансоутримувач зобов`язується у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, забезпечити утримання та можливість користування комунальними послугами (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та ін.) нерухомого майна, а Орендар зобов`язується відшкодувати вартість фактично понесених Балансоутримувачем витрат з утримання нежитлових приміщень, а саме: зовнішньо - експлуатаційні витрати, комунальні послуги та податок на землю.

Згідно пункту 2.1 Договору, відшкодування витрат на утримання нерухомого майна проводяться Орендарем шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок Балансоутримувача не пізніше 5 числа цього ж місяця.

12.05.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях /орендодавець/, товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕФ І РЕЗЕРВ" /орендар/, Національним університетом "Одеська політехніка" /балансоутримувачем/ укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 209840912045 від 16.02.2021 року, якою внесено зміни в договір оренди в частині зазначення реквізитів балансоутримувача внаслідок його реорганізації.

Судом досліджено виставлені позивачем рахунки відповідачу на оплату 50 % орендної плати з ПДВ:

- № 687 від 17.05.2022 року на суму 8 470,00 грн за квітень 2022 року;

- № 388 від 19.04.2022 року на суму 8470,00 грн за березень 2022 року;

- № 97 від 15.03.2022 року на суму 8470,00 грн за лютий 2022 року;

- № 71 від 14.02.2022 року на суму 8470,00 грн за січень 2022 року;

- № 266 від 21.03.2023 року на суму 10 723,02 грн за січень-лютий 2023 року;

- № 221 від 09.03.20213 року на суму 5361,51 грн за березень 2023 року;

- № 265 від 21.03.2023 року на суму 11 329,05 грн за 1 день травня, жовтень-грудень 2022 року/.

Судом досліджено виставлені позивачем рахунки відповідачу на оплату відшкодування комунальних послуг:

- № 180 від 15.03.2022 року на суму 27 540,00 грн /водопостачання з 4-12 місяців 2021 року/;

- № 552 від 20.04.2022 року на суму 48 350,13 грн /електропостачання у листопаді 2021 року/;

- № 593 від 20.04.2022 року на суму 152 499,78 грн /електроенергія за 12 міс. 2021р./;

- № 524 від 20.04.2022 року на суму 65 131,12 грн /електроенергія за 10 міс. 2021р./;

- № 488 від 20.04.2022 року на суму 52 611,77 грн /електропостачання у вересні 2021 року/;

- № 456 від 20.04.2022 року на суму 41 835,78 грн /електропостачання у серпні 2021 року/;

- № 426 від 20.04.2022 року на суму 36 06865 грн /електропостачання у липні 2021 року/;

- № 413 від 20.04.2022 року на суму 45 677,17 грн /електропостачання у травні 2021 року/;

- № 315 від 05.04.2022 року на суму 43 356,82 грн /електроенергія у квітні 2021 року/;

- № 940 від 19.07.2022 року на суму 1020,19 грн /електроенергія у червні 2022 року/;

- № 813 від 17.06.2022 року на суму 1147,22 грн /електроенергія у травні 2022 року/;

- № 669 від 17.05.2022 року на суму 210,00 грн /водопостачання у квітні 2022 року/;

- № 716 від 17.05.2022 року на суму 2168,80 грн /електроенергія у квітні 2022 року/;

- № 363 від 15.04.2022 року на суму 1596,00 грн /водопостачання у березні 2022 року/;

- № 330 від 11.04.2022 року на суму 95 290,06 грн /електроенергія у березні 2022 року/;

- № 228 від 22.03.2022 року на суму 88 554,97 грн /електроенергія у лютому 2022 року/;

- № 115 від 15.03.2022 року на суму 7140,00 грн /водопостачання у січні-лютому 2022 року/;

- № 188 від 22.03.2022 року на суму 183 583,63 грн /електроенергія у січні 2022 року/.

Судом досліджено виставлені позивачем рахунки відповідачу на оплату відшкодування з оплати податку на землю:

- № 216 /за травень 2021 року/ від 10.06.2021 року на суму 1 803,48 грн;

- № 341 /за червень 2021 року/ від 02.07.2021 року на суму 1 803,48 грн;

- № 403 /за липень 2021 року/ від 02.08.2021 року на суму 1 803,40 грн;

- № 501 /за серпень 2021 року/ від 06.09.2021 року на суму 1 803,46 грн;

- № 581 /за вересень 2021 року/ від 11.10.2021 року на суму 1803,46 грн;

- № 659 /за жовтень 2021 року/ від 18.11.2021 року на суму 1803,46 грн;

- № 728 /за листопад-грудень 2021 року/ від 15.12.2021 року на суму 3606,92 грн;

- № 37 /за січень 2022 року/ від 10.02.2022 року на суму 1803,46 грн;

- № 142 /за лютий 2022 року/ від 15.03.2022 року на суму 1803,46 грн;

- № 298 /за березень 2022 року/ від 04.04.2022 року на 1 803,46 грн;

- № 638 /за квітень 2022 року/ від 04.05.2022 року на суму 1803,46 грн;

- № 775-а /за травень 2022 року/ від 10.06.2022 року на суму 1 803,46 грн;

- № 899 /за червень 2022 року/ від 06.07.2022 року на суму 1 803,46 грн;

- № 986 /за липень 2022 року/ від 08.08.2022 року на суму 1803,46 грн;

- № 1401 /за жовтень 2022 року/ від 05.12.2022 року на суму 1803,46 грн;

- № 1439 /за листопад-грудень 2022 року/ від 07.12.2022 року на суму 3697,62 грн.

- № 1349 /доплата за січень-жовтень 2022 року у зв`язку із зміною індексу інфляції/ від 05.12.2022 року на суму 1803,50 грн;

- № 70 /збільшення суми за рахунок річної індексації за січень 2023 року/ від 07.01.2023 року на суму 2281,88 грн;

- № 179 /збільшення суми за рахунок річної індексації за лютий 2023 року/ від 06.03.2023 року на суму 2281,38 грн;

13.05.2022 року позивач направив відповідачу розрахунки вартості відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг. Також направлено акти приймання-передачі наданих послуг з транзитного постачання електричної енергії з наданням відомостей щомісячних показників приладів обліку. На листі наявна відмітка відповідача про отримання 17.05.2022 року.

29.06.2022 року позивач направив відповідачу лист з вимогою терміново надіслати підписані примірники актів, отримані 17.05.2022 року.

Окрім того 07.06.2022 року позивач направив відповідачу попередження про відключення електроенергії та водопостачання вих. № 633/103-06, в якому повідомив, що станом на 01.06.2022 року виникла заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 845 125,68 грн та за послуги з водопостачання та водовідведення - 36 486,00 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату товару у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.02.2021 року та договором № 8 про відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг від 01.07.2021 року у загальному розмірі: 981 972,29 грн, з яких: 53 593,58 грн - орендна плата; 44 599,62 грн - земельний податок; 883 779,09 грн - відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Господарським судом перевірено розрахунки, які здійснені позивачем. Суд зауважує, що позивач зазначає про здійснену часткову оплату відповідачем, проте відповідних доказів не надано.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги за правилами ч. 1 ст. 14 ГПК України, тобто в межах заявлених позовних вимог, господарський суд враховує доводи позивача щодо здійсненої відповідачем оплати. У зв`язку із чим суд приймає здійснені позивачем розрахунки.

Так, станом на 21.03.2023 року заборгованість з орендної плати становить 53 593,58 грн, з яких: 37 509,05 грн - за 2022 рік, 16 084,53 грн - за 2023 рік.

Відшкодування зі сплати земельного податку станом на 21.03.2023 року становить 44 599,62 грн, з яких: 16 231,14 грн - за 2021 рік; 23 805,72 грн - за 2022 рік; 4562,76 грн - за 2023 рік.

Відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг станом на 22.03.2023 року становить 883 779,09 грн, з яких: 513 071,22 грн - за 2021 рік; 370 707,87 грн - за 2022 рік.

Господарський суд зауважує, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем заборгованості за спірними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова КГС ВС від 21.08.2020 № 904/2357/20).

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Національного університету "Одеська політехніка" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 14 729,58 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 499 від 24.03.2023 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог Національного університету "Одеська політехніка" у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного університету "Одеська політехніка" - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕФ І РЕЗЕРВ" /ЄДРПОУ 43376995, адреса - 03190, м. Київ, вул. Магістральна, 13, e-mail: g.f.e.reserve@gmail.com/ на користь Національного університету "Одеська політехніка" /ЄДРПОУ 43861328, адреса - 65044, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 1, e-mail: mail@op.edu.ua/ заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.02.2021 року та договором № 8 про відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг від 01.07.2021 року у загальному розмірі 981 972,29 грн /дев`ятсот вісімдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят дві гривні 29 копійок/, з яких: 53 593,58 грн - орендна плата; 44 599,62 грн - земельний податок; 883 779,09 грн - відшкодування витрат на утримання орендованої площі та надання комунальних послуг; та судовий збір у розмірі 14 729,58 грн /чотирнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень 58 копійок//.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 19 вересня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко