Рішення

від 04.09.2023 по справі 918/419/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/419/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Громадської організації "Асоціація працівників будівельної галузі м. Рівне та Рівненської області"

до відповідача Головного управління національної поліції України в Рівненській області

про стягнення коштів у сумі 8 697 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Станкевич Віктор Олександрович (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

В травні 2023 року Громадська організація "Асоціація працівників будівельної галузі м. Рівне та Рівненської області" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Головного управління національної поліції України в Рівненській області (далі - відповідач) про стягнення коштів у сумі 8 697 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовної заяви Громадська організація "Асоціація працівників будівельної галузі м. Рівне та Рівненської області" зазначає, що працівниками Головного управління національної поліції України в Рівненській області підчас проведення обшуку в приміщенні позивача серед іншого вилучено системний блок "ВТС" та реєстратор "Hikvision DS-7216HQHI-K2". Надалі ухвалою Рівненського міського суду від 30 травня 2019 року на вищевказане майно накладено арешт у кримінальному провадженні № 42019140400000033 від 26 квітня 2019 року. Ухвалою Рівненського міського суду від 13 липня 2021 року вказаний вище арешт на майно скасовано.

З метою повернення вилученого у рамках обшуку майна, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення останнього, однак майно повернуто частково, а саме системний блок "ВТС", реєстратор "Hikvision DS-7216HQHI-K2" повернуто не було.

Зважаючи на вказані вище обставини, позивач зазначає що вказаними діями відповідача останньому завдано збитнів на суму 8 697 грн. 00 коп., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

В судовому засіданні 04 вересня 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у свою чергу з позовними вимогами позивача непогоджується та подав до суду відзив на позовну заяву наступного змісту.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК У країни, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Рівненській області, внаслідок яких було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

Відповідач не заперечує, що обшук проводився 25 травня 2019 року в приміщенні Громадської організації "Асоціація працівників будівельної галузі м. Рівне та Рівненської області". Обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді від 25 травня 2019 року у межах розслідування кримінального провадження № 42019140400000033.

Окрім того відповідача зазначає, що в межах терміну, передбаченому КПК України, заступник начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області звернувся з клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час обшуку. Дане клопотання слідчим суддею задоволено і ухвалою від 30 травня 2019 року, накладено арешт на майно, зокрема на системний блок "ВТС" та реєстратор "Hikvision DS-7216HQHI-K2".

Відповідач стверджує, що проведення обшуку та накладення арешту на майно відбулось в законний спосіб, визначений КПК України, таким чином, позивачем не надано доказів неправомірності дій Головного управління Національної поліції в Рівненській області та настання наслідків у вигляді матеріальної шкоди.

Окрім того, відповідач зазначає, що 30 травня 2019 року ухвалою Рівненського міського суду на вищевказані речі накладено арешт, в подальшому арешт на тимчасове вилучене майно скасовано. 21 жовтня 2021 року тимчасове вилучене майно працівниками ГУНП Рівненської області надано власнику не в повному обсязі, зокрема не повернуто реєстратор.

На підставі наказу ГУНП в Рівненській області від 27 січня 2022 року № 148 проведено службове розслідування, під час якого було опитано свідка, ОСОБА_1 . Останній пояснив, що на виконання ухвали суду ОСОБА_2 повернуто системний блок ВТС, водночас при візуальному огляді пакета, у якому згідно опису мав зберігатись реєстратор "Hikvision DS-7216HQHI-K2", його там не виявилось. При цьому цілісність пакету, шнурівки, якою він зав`язаний та бирки з описом, порушена не була.

У ході службового розслідування, фактів допущення неправомірних дій помічником слідчого СУ ГУНП в Рівненській області Нетребським С.М. щодо можливого невиконання ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 13 липня 2021 року у справі № 569/904/20 про повернення тимчасово вилученого майна, не встановлено.

Паралельно з цим за заявою Громадської організації "Асоціація працівників будівельної галузі м. Рівне та Рівненської області" Територіальне управління Державного бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Проте, постановою про закриття кримінального провадження від 17 жовтня 2022 року встановлено, що в ході досудового розслідування обставин, які б вказували на те, що службовими особами ГУНП в Рівненській області вчинялись умислі дії направлені на невиконання ухвали суду не встановлено. Тому, кримінальне провадження за ознаками ч. 2 ст. 382 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

На думку відповідача з наданих позивачем доказів неможливо встановити, з яких розрахунків він виходив при обрахунку завданої матеріальної шкоди, позивачем не долучено жодного підтверджуючого документу про те, що реєстратор "Hikvision DS-7216HQHI-K2" належить останньому.

Зважаючи на вище викладені обставини відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 04 вересня 2023 року представник відповідача не з`явився.

Заяви та клопотання у справі.

11 травня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити.

12 травня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляду справи на іншу дату.

22 травня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наступних доказів, а саме копії витягу з ЄДРЮОФП про реєстрацію ФОП Бабенко Т.В., копію довідки № 13 від 05 травня 2023 року.

11 липня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляду справи на іншу дату.

04 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

28 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд здійснити розгляд справи без його участі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 23 травня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 13 червня 2023 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2023 року ОСОБА_3 , у зв`язку із перебуванням судді Церковної Н.Ф. на лікарняному, з метою запобігання порушення процесуальних строків передбачених ст. 248 ГПК України призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/419/23.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи № 918/419/23, останню розподілено судді Войтюку В.Р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 липня 2023 року справу № 918/419/23 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 12 липня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 липня 2023 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 01 серпня 2023 року.

В судовому засіданні 01 серпня 2023 року оголошено перерву до 07 серпня 2023 року.

В судовому засіданні 07 серпня 2023 року оголошено перерву до 04 вересня 2023 року.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, висновок суду та джерела права й акти їх застосування.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

25 травня 2019 року працівниками Головного управління національної поліції України в Рівненській області під час проведення обшуку в приміщенні Громадської організації "Асоціація працівників будівельної галузі м. Рівне та Рівненської області" за адресою м. Рівне вул.. Кн. Володимира, 108 серед іншого вилучено системний блок "ВТС" та реєстратор "Hikvision DS-7216HQHI-K2".

30 травня 2019 року відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду у справі № 569/10218/19 на вищевказані речі накладено арешт у кримінальному провадженні № 42019140400000033 від 26 квітня 2019 року.

Відповідно до ухвали колегії суддів Рівненського міського суду 1-кп/569/456/21 від 13 липня 2021 року у справі №569/904/20 скасовано арешт, накладений на тимчасово вилучене майно позивача.

27 серпня 2021 року позивачем надіслано клопотання про повернення тимчасово вилученого майна до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону.

Згідно листа-відповіді Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 07 вересня 2021 року, всі речові докази в рамках кримінального провадження № 42019140400000033 знаходяться в Головному управлінні національної поліції України в Рівненській області.

23 вересня 2021 року позивачем надіслано відповідачу заяву про повернення тимчасово вилученого майна.

21 жовтня 2021 року позивачу повернуто частково майно, а саме системний блок від персонального комп`ютера з маркуванням "ВТС", а реєстратор "Hikvision DS-7216HQHI-K2" повернуто не було.

17 січня 2022 року за заявою позивача, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Хмельницькому (з місцем дислокації у м. Рівне) відкрите кримінальне провадження № 62022240030000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

В рамках досудового розслідування у кримінальне провадження №62022240030000006 від 17 січня 2022 року проведено службове розслідування.

Відповідно до висновку за результатами службового розслідування від 27 лютого 2022 року, зокрема зазначено, що враховуючи, що кримінальне провадження № 42019140400000033 скеровано з обвинувальним актом до суду, а службові особи, які здійснювали досудове розслідування з органів Національної поліції звільнені, тому встановити факти неналежного поводження з речовими доказами (або їх переміщення), не представимось можливим.

17 жовтня 2022 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Хмельницькому (з місцем дислокації у м. Рівне) винесено постанову про закриття кримінального провадження № 62022240030000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Отже, зважаючи на вищевикладене та те, що арештоване майно повернуто позивачу не у повному обсязі, на переконання позивача вказані обставини є підставою для звернення з відповідним позовом до суду та стягнення на його користь збитнів завданих відповідачем в сумі 8 697 грн. 00 коп.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі задоволенню підлягають з наступних підстав.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19).

Частиною 4 статті 168 Кримінального процесуального кодексу встановлено, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження визначає Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі "Порядок зберігання речових доказів").

Згідно з п. 5 Порядку зберігання речових доказів, умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.

Відповідно до п. 8. Порядку зберігання речових доказів відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

Пунктом 27 Порядку зберігання речових доказів встановлено, що схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість (частини 2-4 статті 100 Кримінального процесуального кодексу).

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

У відповідності до ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з приписами ст. 1 Положення про Державну казначейську службу України, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

У відповідності до ст. 4 вказаного положення, Казначейство України, відповідно до покладених завдань здійснює, зокрема безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що Головним управління національної поліції України в Рівненській області своїми діями завдано позивачу збитків.

Щодо ціни позову суд зазначає, що позивачем на підтвердження вартості майна не долучено доказів.

Суд приймає до уваги надану позивачем довідку № 13 від 05 травня 2023 року, відповідно до якої вартість реєстратора "Hikvision DS-7216HQHI-K2" з врахуванням вживаності становить 7 500 грн. 00 коп.

Вказані вище обставини відповідачем не спростовано та незаперечено.

Отже, з правовою позицією позивача, суд погоджується.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у розмірі 7 500 грн. 00 коп.

Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватися лише за рахунок державного бюджету.

Відповідачами у господарському процесі є юридичні особи та у випадках, передбачених ГПК, фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Оскільки у даній справі відповідач є юридична особа Головне Управління Національної поліції України в Рівненській області, що є державним органом, тому на нього поширюється ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 2 ст. 3 цього ж Закону, визначається, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Отже законодавець розробив порядок стягнення коштів з державних органів України.

Що стосується твердження відповідача про відсутність фактів неправомірної поведінки, наявності шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності згідно зі статтею 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Основного Закону України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Норми частини першої статті 1176 ЦК України можна розглядати як спеціальні відносно загальних правил статті 1173 ЦК України, оскільки вони містять спеціальний склад і розраховані на випадки завдання шкоди саме фізичній особі певними незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб, до яких належать: а) органи дізнання; б) попереднього (досудового) слідства; в) прокуратура тощо.

Отже, положення частини першої статті 1176 ЦК України (шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду) не застосовуються до інших незаконних дій або бездіяльності чи незаконного рішення органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, тобто шкода, завдана юридичній особі, відшкодовується згідно із частиною шостою статті 1176 ЦК України на загальних підставах.

Для відшкодування шкоди за частиною шостою статті 1176 зазначеного Кодексу необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності і виражається в тому, що шкода має бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Матеріалами справи підтверджується, що у позивача під час обшуку було вилучено майно та накладено на нього арешт, який пізніше було знято та зобов`язано вилучено майно повернути.

Вилучене майно після скасування арешту позивачу не повернуто, інформації щодо його знаходження не повідомлено.

Дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції і відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 КПК України.

Відповідно до статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За статтею 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути його після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

Така правова позиція висловлена ВП ВС у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

За статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому за положеннями статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, згідно з наведеними положеннями ЦК України, і відповідачем у справі є держава, яка набуває та здійснює свої цивільні права й обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким органом у цій справі є ГУНП у Рівненській області як особа, відповідальна за збереження та повернення тимчасового вилученого майна.

Правила статей про деліктну відповідальність державних органів та їх посадових осіб мають насамперед застосовуватися у взаємозв`язку з положеннями Конституції України, Конвенції і принципами верховенства права та справедливості, і саме таких зв`язок прослідковується у міркуваннях судів та при застосуванні ними правових норм.

Відповідач не повернув позивачеві вилучене під час обшуку майно, чим завдав йому шкоди.

Аналогічний висновок викладений у постанові КГС ВС від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач не надав жодних доказів, що відео реєстратор належить йому спростовується рішенням суду, а саме ухвалою про зняття арешту від 13 липня 2021 року у справі 569/904/20.

Також відповідач не погоджується з вартістю майна, однак стороною позивача до матеріалів справи надано довідку від ФОП Бубенко Т.В., яка безпосередньо виконувала монтаж обладнання на замовлення Громадської організації "Асоціація працівників будівельної галузі м. Рівне та Рівненської області" з якої вбачається вартість майна, а саме відеореєстратора "Hikvision DS-7216HQHI-K2", зокрема в довідці вказано вартість на день купівля, вартість нового та вартість Б/У відеореєстратора з врахуванням зносу.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача про те, що нами не надано експертної оцінки, а також не надано жодного доказу щодо технічного стану відеореєстратора, оскільки такі висновки не можливо зробити оскільки відповідач не зберіг належним чином майно, воно відсутнє, а отже не можливо зробити висновки про зношення.

Окрім того, відповідач не надав жодного конртрозрахунку вартості майна.

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд відхиляє.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Неповернення відповідачем позивачу вилученого в рамках кримінального провадження майно порушило майнові інтереси позивача, які полягають у не поверненні вказаного майна у власність позивача та обумовлює настання передбачених законом правових наслідків у вигляді стягнення суми збитків, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 314 грн. 59 коп. покладає на відповідача, решта судового збору залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Головного управління національної поліції України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Хвильового, 2, код. 40108761) на користь Громадської організації "Асоціація працівників будівельної галузі м. Рівне та Рівненської області" (33000, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 108, код. 34327738) 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. завданої шкоди та 2 314 (дві тисячі триста чотирнадцять) грн. 59 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 вересня 2023 року.

Суддя Войтюк В.Р.