Рішення

від 04.09.2023 по справі 920/453/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.2023м. СумиСправа № 920/453/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/453/23

за позовом Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГСЕРВІС» (вул. Кооперативна, буд. 4, м.Кролевець, Сумська обл., 41300, код за ЄДРПОУ 30033501),

до відповідача фізичної особи-підприємця Рєзнік Лідії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ),

про стягнення 9791,75 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження

установив:

28.04.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 9791,75 грн (в тому числі: 2287,20 грн основного бору, 645,68 грн інфляційне збільшення, 1165,08 грн пені, 82,83 грн штраф 3% річних, 571,80 грн штраф 25%, 5039,16 штраф 0,5%, а також стягнути з відповідача 2684,00 грн судового збору.

02.05.2023 за електронним запитом суду №287277667647 отриманий витяг з ЄДРПОУ, за яким Резнік Лідія Сергіївна з 21.04.2005 зареєстрована як фізична особа-підприємець з місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/453/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

02.05.2023 копія ухвали від 02.05.2023 у справі №920/453/23 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №2614.

12.05.2023 від відповідача надійшли наступні документи:

1)клопотання про розгляд справи с порядку загального позовного провадження (вх №1642 від 12.05.2023);

2)заява про поновлення процесуального строку, зобов`язання позивача направити на адресу відповідача копію позову з доданими документами та розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх №2925/23 від 12.05.2023).

Ухвалою від 15.05.2023 у справі №920/453/23 задоволено клопотання відповідача про продовження процесуального строку, викладене в п. 2 прохальної частини заяви (вх №2925/23 від 12.05.2023); продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 31.05.2023; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача, викладеного в п. 3 прохальної частини заяви (вх №2925/23 від 12.05.2023) щодо зобов`язання позивача направити на адресу відповідача позовної заяви з доданими документами; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача, викладеного у п. 4 прохальної частини заяви (вх №2925/23 від 12.05.2023) та в клопотанні (вх №1642 від 12.05.2023), про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

16.05.2023 копію ухвали надіслано учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України (в т.ч.: відповідачу на адресу його місцезнаходження за даними ЄДРПОУ - ФОП Рєзнік Л.С., АДРЕСА_1 та на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за списком розсилки №2836 від 15.05.2023.

16.05.2023 листом у справі №920/453/23 повернено відповідачу зайво додані примірники документів у справі №920/453/23, оскільки чинним ГПК України обов`язок направлення клопотань, пояснень, заяв у справі покладений на сторін господарського процесу, а не на суд.

25.05.2023 копія ухвали від 15.05.2023 та супровідний лист від 16.05.2023 з доданими документами у справі №920/453/23 надіслані відповідачу на адресу : фізична особа-підприємець Рєзнік Лідія Сергіївна, АДРЕСА_1 , були повернуті відділенням поштового зв`язку з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Повернуті документи долучено судом до матеріалів справи.

30.05.2023 Сумський окружний адміністративний суд надіслав лист №01-05/23/13147/23 від 23.05.2023, в якому повідомив, що на адресу зазначеного адміністративного суду поштовою кореспонденцією доставлені зави ФОП Рєзнік Л.С. у справі №920/453/23, адресовані Господарському суду Сумської області, а тому Сумський окружний адміністративний суд направив зазначені заяви за належністю, як помилково доставлені невірному адресату.

Лист №01-05/23/13147/23 від 23.05.2023 із заявами, як додатками, долучено до матеріалів справи, оскільки ідентичні заяви, подані 12.05.2023 відповідачем до Господарського суду Сумської області, розглянуті судом ухвалою від 15.05.2023 у справі №920/453/23.

31.05.2023 відповідач надіслав відзив на позовну заяву (вх №3347/23), відповідно до якого відповідач просить долучити зазначений відзив до матеріалів справи та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 01.06.2023 у справі №920/453/23 постановлено справу №920/453/23 розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи по суті призначено у судове засідання на 12.07.2023; зобов`язано позивача подати письмове обґрунтування позовних вимог з огляду на наданий відповідачем відзив та надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви.

29.06.2023 представник позивача поштою надіслав документи:

1)клопотання (вх №3964/23 від 29.06.2023) про розгляд справи за відсутності представника позивача;

2)відповідь на відзив (вх №3963/23 від 29.06.2023), відповідно до якої представник позивача просить позов задовольнити та як додаток до відповіді на відзив додав оригінали наступних документів: договору №130 від 25.01.2021, видаткової накладної від 31.01.2022 №SU-0002474, видаткової накладної від 31.01.2022 №SU-0002500, ТТН серії SU №2474 від 31.01.2022, видаткової накладної від 08.02.2022 №SU-0003144, видаткової накладної від 08.02.2022 №SU-0003111, ТТН серії SU №3111 від 08.02.2022, видаткової накладної від 22.02.2022 №SU-0004517, видаткової накладної від 22.02.2022 №SU-0004629, ТТН серії SU №4517 від 22.02.2022, оригінали списків №464 та №276.

10.07.2023 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №4225).

Ухвалою від 12.07.2023 у справі №920/453/23 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх №4225 від 10.07.2023) та відкладено розгляд справи №920/453/23 по суті на 04.09.2023.

28.08.2023 представник позивача електронною поштою надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ВКП ТОВ «Торгсервіс» (вх №5383/23 від 28.08.2023 електронною поштою, вх №5525/23 від 01.09.2023 засобами поштового зв`язку).

01.09.2023 електронною поштою відповідач надіслав письмові пояснення (вх №5516/23), в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

04.09.2023 електронною поштою відповідач надіслав наступні документи:

1)заяву про відкладення розгляду справи (вх №5537/23 від 04.09.2023);

2)заяву (вх №5536/23 від 04.09.2023), в якій відповідач просить долучити до поданих ним 01.09.2023 письмових пояснень витяг є ЄРДР №12023200540000205 від 01.09.2023 та зауважив, що відповідач у квітні 2022 року повідомив правоохоронні органи про факт пошкодження майна та крадіжки товарів на загальну суму 55400,00 грн в магазині, який знаходиться за адресою: Сумська обл., Охтирський р-н, с. Гребениківка, вул. Сумська, 1в у період з 24.02.2022 по 25.03.2023 російськими військовослужбовцями. За фактом звернення відповідача матеріали кримінального провадження від ВП №1 (Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області були передані до ДБР.

У судовому засіданні 04.09.2023 встановлено:

Представник позивача у судове засідання не прибув, відповідно до поданого клопотання (вх №5383/23 від 28.08.2023 електронною поштою, вх №5525/23 від 01.09.2023 засобами поштового зв`язку) представник позивача просить справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача у судове засіданні не прибув, 04.09.2023 відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи поданих відповідачем документів та про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх №5537/23 від 04.09.2023).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неприбуття сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.09.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

25.01.2021 між Виробничо-комерційним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» (далі - позивач, постачальник) та фізичною особою-підприємцем Рєзнік Лідією Сергіївною (далі - відповідач, покупець) укладено договір №130 (далі - договір).

Відповідно до п. 1. договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві (поставляти) товар, в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується в термін та на умовах, передбачених цим договором приймати такий товар, оплачувати його вартість, повертати тару.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна та загальна вартість зазначається у товарно-транспортних накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару і є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар згідно умов, що передбачені у цьому договорі, та додатках до нього. Поставка здійснюється окремими партіями, кількість та дата поставки визначаються відповідно до попередніх домовленостей сторін.

Відповідно до п. 2.5. договору товар вважається переданим постачальником й прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними.

При поставці товару центрозавозом покупець повинен зробити відмітку в видатковій накладній про дату час прибуття і відбуття автомашини, ПІБ і підпис особи, що здійснює приймання та завірити печаткою. Покупець у разі необхідності повинен надати водію/експедитору можливість подзвонити постачальнику (п. 2.6. договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що кількість та асортимент кожної партії товару визначається, згідно заявки покупця та зазначається в товаросупровідних документах на таку партію товару. За відсутності документально оформленого замовлення підтвердженням факту узгодження умов доставки, кількості та асортименту партії товару, є підписана сторонами видаткова накладна.

Відповідно до п. 4.1. оплата кожної партії товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування 100% її вартості на розрахунковий рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника, за винятком взяття товару покупцем під реалізацію (п. 2.8. договору).

Згідно з п. 4.2. договору відстрочка оплати за кожну окрему партію товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару, але в будь-якому разі до наступної поставки товару. У разі невиконання Покупцем умов даного договору стосовно оплати та повернення тари, постачальник залишає за собою право відвантажувати товар, на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін зва неналежне виконання умов договору.

Відповідно до п. 9.3. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. Даний договір може бути одноразово пролонгований на наступний календарний рік за умови, що за 10 днів до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить про своє бажання припинити дію даного договору. В частині зобов`язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодуванні вартості) тари, цей Договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов`язань.

Позивач звернувся до суду з позовом, зазначаючи про неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2287,20 грн на підтвердження чого надав наступні первинні документи: видаткові накладні від 31.01.2022 №SU-0002474, №SU-0002500, ТТН серії SU №2474 від 31.01.2022, видаткові накладні від 08.02.2022 №SU-0003144, №SU-0003111, ТТН серії SU №3111 від 08.02.2022, видаткові накладні від 22.02.2022 №SU-0004517, №SU-0004629, ТТН серії SU №4517 від 22.02.2022.

Відповідач факт поставки товару заперечує, зазначаючи, що товар за зазначеними накладними відповідач особисто не отримував та жодну особу на отримання товару не уповноважував, підпис, що міститься на даних первинних документах не належить відповідачу.

На спростування зазначеного, у відповіді на відзив позивач наголошує, що особу, яка підписала видаткові накладні (на думку позивача - продавець магазину) можна встановити шляхом запиту суду до Пенсійного фонду. Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Матеріали справи не містять будь-яких клопотань позивача в порядку ст. 81 ГПК України. Таким чином, зазначене не приймається судом до уваги.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд зауважує, що до первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції. Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У судовому засіданні 04.09.2023 судом досліджені оригінали наступних документів, що надані позивачем для огляду: договору від 25.01.2021 №130, видаткові накладні від 31.01.2022 №SU-0002474, №SU-0002500, ТТН серії SU №2474 від 31.01.2022, видаткові накладні від 08.02.2022 №SU-0003144, №SU-0003111, ТТН серії SU №3111 від 08.02.2022, видаткові накладні від 22.02.2022 №SU-0004517, №SU-0004629, ТТН серії SU №4517 від 22.02.2022.

Судом встановлено, що на зазначених видаткових накладних та на ТТН в графах «Отримав» та «Прийняв» наявне прізвище Шкурко і поряд підпис, а на деяких із документів - тільки підпис, разом з тим покупцем за договором є ФОП Рєзнік Л.С. і довіреності на отримання товару іншою особою, ані ж відповідач, матеріали справи не містять, що є істотним недоліком при оформлені первинних документів та суперечить ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV.

Верховний Суд в постанові від 21.05.2019 у справі № 810/2264/17 зазначив, що документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Отже, видаткові накладні та ТТН, надані позивачем на підтвердження факту отримання відповідачем товару на заявлену до стягнення суму, не є належними доказами в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України, оскільки видаткова накладна та ТТН для того, щоб бути належним доказом обов`язково повинні мати підпис уповноваженої особи, яка отримала/прийняла товар, і цей підпис повинен ідентифікувати уповноважену особу. Інших доказів, які б переконливо свідчили про обставини здійснення факту поставки, позивачем не надано.

Надані до позову первинні документи не можна вважати належним та допустимий доказом підтвердження поставки відповідачу товару та отримання саме відповідачем чи уповноваженим представником ФОП Резнік Л.С. зазначеного товару.

Таким чином, наданими позивачем доказами (видатковим накладними, товарно-транспортними накладними тощо) не підтверджено здійснення господарської операції, яка могла б бути підставою для виникнення у відповідача зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та недоведеністю.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 2684,00 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжною інструкцією №1054 від 24.04.2023.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати, в т.ч.: судовий збір в розмірі 2684,00 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Відмовити у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2023.

Суддя В.Л. Котельницька