Рішення

від 14.09.2023 по справі 920/818/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.2023м. СумиСправа № 920/818/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/818/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РУНА ІНТЕР» (40034, м. Суми, вул. Героїв Крут, 17, ідентифікаційний код 38244687)

до відповідача: Фермерського господарства «ДЕМЯНЕНКО І.О.» (42535, Сумська область, Липоводолинський район, с. Підставки, вул. Миру, буд. 2, ідентифікаційний код 39746223)

про стягнення 276 071,19 грн

УСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою до відповідача, у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 276 071, 19 грн заборгованості за договором поставки товару № 13-05-22-1 від 13 травня 2022 року, з яких: основний борг - 171 372, 19 грн, штрафі санкції - 104 699,00 грн, та понесені судові витрати.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.07.2023 справу № 920/818/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою від 20.07.2023 у справі № 920/818/23 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/818/23; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про час судового засідання, за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 20.08.2023 без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 16.08.2023 у справі № 920/818/23 судом постановлено виправити описку у пункті 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 20.07.2023 у справі № 920/818/23, виклавши у пункті 3 резолютивної частини ухвали від 20.07.2023 у справі № 920/818/23 дату призначення розгляду справи по суті у наступній редакції « 22.08.2023».

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву №56 від 16.08.2023 (вх. №5219 від 17.08.2023), в якому відповідач визнає вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованість за договором поставки товару №13-05-22-1 від 13.05.2022 в розмірі основного боргу в сумі 171 372, 19 грн та просить призначити виплату боргу трьома рівними частинами протягом вересня жовтня 2023 року, а саме: першу частину платежу в сумі 57 125, 00 грн - сплатити у термін із 20 по 30 вересня 2023 року; другу частину платежу в сумі 57 125, 00 грн - сплатити у термін із 01 по 15 жовтня 2023 року; третю частину платежу в сумі 57 125, 00 грн - сплатити у термін із 15 по 30 жовтня 2023 року.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій в сумі 104 699,00 грн у зв`язку із наявністю форс мажорних обставин, а саме через військову агресію російської федерації проти України.

Ухвалою від 22.08.2023 у справі № 920/818/23 судом постановлено відкласти розгляд справи № 920/818/23 по суті на 14.09.2023 без повідомлення (виклику) сторін про час судового засідання.

Представником позивача подано до суду заперечення на відзив б/н б/д (вх. №5433/23 від 29.08.2023), в якому зазначає, що він є необгрутованим. Зазначає, що відповідно до договору поставки товару № 13-05-22-1 від 13.05.2022 позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар, а саме: засоби захисту рослин та посівний матеріал насіння соняшнику. Всі ці дії були вчинені вже під час військового стану. Крім того, ані місцезнаходження відповідача, ані місцезнаходження позивача, не було визнано територією, де ведуться бойові дії. Товар було отримано відповідачем відповідно до умов договору поставки товару № 13-05-22-1 від 13.05.2022 і прийняття - передача товару здійснювалась саме на підставі умов зазначеного договору. Підписуючи вказаний договір, відповідач погодився зі всіма його умовами, у тому числі і сплатою штрафних санкцій згідно пункту 5.2. договору. Розстрочення платежів за графіком, викладеним відповідачем у своєму відзиві, договором поставки товару № 13-05-22-1 від 13.05.2022 не передбачено. Таким чином, відсутні підстави для звільнення від відповідальності відповідача, і підстави для надання відповідачу розстрочення зі сплати заборгованості.

Відповідно до статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РУНА ІНТЕР» та Фермерським господарством «ДЕМЯНЕНКО І.О.» укладено договір поставки товару № 13-05-22-1.

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі передати у власність відповідача (поставити) товар, а відповідач позивач зобов`язався в порядку та на умовах, які визначені в цьому Договорі, прийняти товар та оплатити його вартість

Відповідно до Додатку № 1 від 13.05.2022 до Договору поставки № 13-05-22-1 від 13.05.2022 позивачем на адресу відповідача було поставлено насіння соняшнику у кількості 60 мішків на загальну суму 260 520, 21 грн.

Факт передачі товару позивачем відповідачу підтверджується також видатковою накладною № RI-0000188 від 13.05.2022 на суму 5 851,98 грн, за якою було передано засіб захисту рослин Екзор, ТН в кількості п`ять літрів та видатковою накладною № RI-0000188 від 13.05.2022 на суму 260 520,21 грн, за якою було передано насіння соняшнику в кількості 60 мішків. Загальна вартість поставленого товару становить 266 372,19 грн.

При цьому, 24.02.2023, відповідач сплатив за Договором поставки товару №13-05-22-1 95 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 776.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення до суду становить 171 372,19 грн.

Пунктом 5.2. Договору поставки товару № 13-05-22-1 від 13.05.2022 передбачена наступна відповідальність: за порушення строків (термінів) платежів Покупець (відповідач) сплачує штраф у розмірі 2 % на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар (надані послуги) без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно зі статтями 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Ураховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 171 372, 19 грн основного боргу не заперечується та визнається відповідачем, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов`язання з оплати отриманого товару за договором поставки відповідачем в повному обсязі не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 171 372, 19 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 104 699, 00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору визначено, що за порушення строків (термінів) платежів передбачено штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій за договором суд вважає арифметично правильним.

При цьому, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що не має підстав для стягнення з нього штрафних санкцій у зв`язку із наявністю форс мажорних обставин, з огляду на наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21, містяться настуапні висновки.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням строку, встановленого Договором.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор)».

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 104 699, 00 грн штрафних санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає наступне.

Заява відповідача вмотивована, зокрема, тим, що реалізація сільськогосподарської продукції власного виробництва буде здійснюватися протягом четвертого кварталу поточного року зернотрейдерам та переробникам.

Представник позивача заперечує проти задоволення заяви відповідача про розстрочення рішення суду.

Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, дійшов висновку про частково задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду у цій справі з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.2 ч.6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі та допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

За приписами пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 12.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», що є аналогічними до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України, та передбачають, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

З огляду на наведені приписи процесуального закону, оцінивши зазначені вище фактичні обставини, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та наміри відповідача добровільно виконати рішення суду з погашення існуючої перед позивачем заборгованості, що сприятиме ефективному виконанню судового рішення, суд вважає за можливе, задовольнити заяву відповідача у цій справі, розстрочивши виконання рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/818/23, починаючи з дати ухвалення, зі сплатою заборгованості частинами до кінця кожного місяця за наступним графіком:

- 50 % стягуваних судом сум - до 30.09.2023;

- 50% стягуваних судом сум - до 30.10.2023.

Зазначене свідчить, що судом клопотання відповідача про розстрочення виконання, викладене у відзиві, задоволене частково з огляду на обставини справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з частковим визнанням позову відповідачем позивачеві підлягає поверненню з Державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору за визнаною відповідачем вимогою щодо стягнення основного боргу (171 372,19 грн) у сумі 1285,29 грн за умови подачі до суду відповідної заяви відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 2 855, 78 грн підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «ДЕМЯНЕНКО І.О.» (42535, Сумська область, Липоводолинський район, с. Підставки, вул. Миру, буд. 2, код 39746223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РУНА ІНТЕР» (40034, м. Суми, вул. Героїв Крут, 17, код 38244687) 171 372, 19 грн (сто сімдесят одна тисяча триста сімдесят дві гривні дев`ятнадцять копійок) основного боргу, 104 699, 00 грн (сто чотири тисячі шістсот дев`яносто дев`ять гривень 00 копійок) - штрафних санкцій, а також 2 855, 78 грн (дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 78 копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Розстрочити виконання цього рішення у справі № 920/818/23 зі сплатою заборгованості частинами до кінця кожного місяця за наступним графіком:

- до 30.09.2023 в сумі 139 463, 49 (сто тридцять дев`ять чотириста шістдесят три гривні сорок дев`ять копійок);

- до 30.10.2023 в сумі 139 463, 48 (сто тридцять дев`ять чотириста шістдесят три гривні сорок вісім копійок).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.09.2023.

СуддяЮ.А. Джепа