Рішення

від 15.11.2007 по справі 12/575

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/575

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  12/575

15.11.07

За позовом                    Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»

До                              Державної акціонерної компанії «Хліб України»

Про                              стягнення 47 599, 05 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача          Сватуха О.В. –п/к (дов. від 19.01.06 р. №221д)

Від відповідача      Тищенко Г.Ф. –п/к (дов. від 17.10.06 р. №02-14/587)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення 47 599, 05 грн. основного боргу, переданого позивачу за розподільчим балансом від 31.07.03 р.

Відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

04.10.06 р. судом отримано від позивача заяву про зміну предмету позову та стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 47 599, 05 грн., нанесених передачею недійсної вимоги до ТОВ ВКГС «Вікторія»(код ЄДРОПУ 23412142).

Ухвалою суду від 05.10.06 р. розгляд справи відкладено на 21.11.06р.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії «Хліб України»утворено позивача –ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання п. 3 Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України», відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977.

В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до ТОВ ВКСГ «Вікторія»(код ЄДРПОУ 23412142) про стягнення 804 000 грн. як актив балансу в забезпечення переданої за розподільчим балансом кредиторської заборгованості перед Державним бюджетом.

В процесі роботи по стягненню заборгованості позивачем встановлено, що станом на 08.10.01 р. заборгованість ТОВ ВКСГ «Вікторія»перед ДАК «Хліб України»становить 756 400, 95 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 08.10.01 р. №39-404 на наказом суду від 29.01.03 р. про стягнення на користь ДАК «Хліб України»зазначеної заборгованості.

Зазначеним рішенням також встановлено проведення часткового розрахунку боржника з ДАК «Хліб України»в розмірі 47 599, 05 грн., тобто, до підписання розподільчого балансу, таким чином, ДАК «Хліб України»передано позивачу недійсну вимогу на суму 47 599, 05 грн.

Позивач надіслав відповідачу вимогу 13.06.06 р. №937/4 про сплату боргу, на яку не отримано відповіді та задоволення.

Після подачі позову позивач змінив підставу позову. А саме, сума 47 599, 05 грн. кваліфікована ним як збитки відповідно до ст.22 ЦК України та ст. 224 ГК України, так як передачею недійсної вимоги відповідач наніс позивачу збитки у вигляді втрати майнових прав, тобто, майна (активів) та необхідності проведення списання безнадійної дебіторської заборгованості та віднесення вказаної суми списаної дебіторської заборгованості на валові витрати.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав.

Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 передбачалася передача відповідачу абсолютно всієї заборгованості без виключень, оскільки в Постанові не зазначено ніяких умов передачі боргу.

Передача заборгованості виникла в рамках адміністративних відносин, а не в процесі фінансово-господарської діяльності, а отже відповідач отримав всі ризики щодо стягнення заборгованості, тому в даному випадку не можна говорити про відповідальність позивача згідно ст. 519 ЦК України. у випадку виявлення безнадійної заборгованості позивач повинен був звернутися до її власника – КМ України –з питанням щодо врегулювання проблеми стягнення боргу.

Відповідно до п. 2 акту від 31.07.03 р. відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу кошти лише у двох випадках: у разі виявлення факту повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем. В даному випадку такі обставини не мали місце.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не наведено докази вжиття ним будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості.

Також відповідач зазначає, що ГПК України строк на подання одночасно клопотання про відновлення касаційного оскарження та касаційної скарги не обмежений.

Також відповідач вважає, що 47 599, 05 грн. не можуть кваліфікуватися як збитки з огляду на ст.ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають  задоволенню з таких підстав.

Незважаючи на те, що правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості за розподільчим балансом виникли на підставі адміністративного акту –Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 –вони є господарськими та до них застосовуються положення законодавства щодо передачі прав та обов'язків новоутвореній юридичній особі при виділі на загальних підставах.

Відповідно до ЦК УРСР (яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості) адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 4), тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості і не надає відповідачу ніяких особливих підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу.

Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. (ЦК УРСР), так і чинного законодавства (ЦК України, ГК України) при виділі права та обов'язки переходять до новоутворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.

Відповідно до Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 позивачу як новоутворюваному підприємству передано непогашені зобов'язання ДАК «Хліб України», відображені у балансі, тобто, фактично мала місце уступка кредитором (ДАК «Хліб України») вимог іншій особі –позивачу, що відбулася на виконання зазначеної Постанови КМ України.

Відповідно до ст. 198 ЦК УРСР первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.

В даному випадку згідно рішення господарського суду Донецької області від 08.10.01 р. по справі №39-404 встановлено, що боржником частково проведено розрахунок з ДАК «Хліб України»на суму 47 599 грн.

Тобто, з загальної суми боргу в розмірі 804 000 грн. залишок складає 756 400, 95 грн., що і було предметом позову по справі №39-404.

Відповідно до ст. 35 ГПК України зазначений факт є встановленим.

Таким чином, у позивача були підстави для звернення до суду з позовом про стягнення сплаченої суми боргу з ДАК «Хліб України»на підставі п. 2 акту від 31.07.03 р.

Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги зі стягнення боргу на збитки.

Так як судом встановлено наявність несплаченого боргу ДАК «Хліб України», то зазначена сума 47 600 грн. кваліфікована в якості збитків бути не може.

В той же час у зв'язку зі зміною позовних вимог суд розглядає їх саме з врахуванням змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 198 ЦК УРСР, ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

         Суддя                                                                                          Л.В.Прокопенко