Рішення

від 05.09.2023 по справі 307/367/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/367/23

Провадження № 2/307/67/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2023 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бряник М.М.,

секретар судового засідання Немеш Д.І.,

за участі позивача, прокурора Варги І.В.

представника відповідача, адвоката Кустрьо М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області поданого в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про повернення майна з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області діючи в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області, звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення майна з незаконного володіння.

В обґрунтування позову посилається на те, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019071160000027 від 28.05.2019 Тячівською окружною прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 набуто у приватну власність земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,17 га, для ведення особистого селянського господарства кадастровим номером 2124410100:04:001:0109 на підставі підроблених документів.

З матеріалівсправи вбачається,що 25травня 2018року державнимреєстратором зареєстрованов Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майноправо власності ОСОБА_1 на земельнуділянку зкадастровим номером2124410100:04:001:0109. Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 став архівний витяг з рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради № 231 від 23.12.1997 року про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам м. Тячів, який державному реєстратору надав ОСОБА_1 .

При цьому, згідно протоколу засідання виконкому Тячівської міської ради від 26.12.1997 та рішення № 231 вказаного виконкому, які містяться в архівному відділі Тячівської РДА, рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,17 га в м. Тячів в урочищі «Варош-Вейг» не приймалось.

Таким чином,позивач зазначає,що вказанесвідчить проте,що ОСОБА_1 для набуттяу приватнувласність земельноїділянки зкадастровим номером2124410100:04:001:0109надано органу,уповноваженому нареєстрацію земельноїділянки таречових правпідроблені документипро нібитонадання йомуу власністьорганом місцевогосамоврядування спірноїземельної ділянки.Вказує,що наведеніобставини підтвердженовисновком експерта№ 4/241від 30.06.2020,згідно якоговідбиток печаткина архівномувитязі ізрішення виконавчогокомітету Тячівськоїміської радивід 26.12.1997№ 231нанесений некліше печатки,а струменнимспособом тависновком експерта№ 4/242від 24.06.2020згідно якогопідпис увказаному архівномувитязі зрішення неналежить начальникуархівного відділуТячівської РДАМуха Т.М.,а виконанийіншою особою. Крім того, факт підробки вказаного рішення органу місцевого самоврядування підтверджується ухвалою Тячівського районного суду від 23.11.2022, яка набрала законної сили 30.11.2022 та якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, щодо шахрайського заволодіння спірною земельною ділянкою у зв?язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В подальшому, 01.06.2021 ОСОБА_1 змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі громадської забудови із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

З наведеного позивач вказує, що, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 не набув у власність вказану земельну ділянку та реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_1 є незаконною та підлягає скасуванню у зв?язку з тим, що жодних рішень про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,17 га уповноваженим органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об?єкта нерухомості від 10.01.2023 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2124410100:04:001:0109 станом на 10 січня 2023 року становить 797760,39 грн.

Факт знаходження спірної ділянки на території Тячівської міської ради підтверджується технічною документацією із землеустрою на вказану земельну ділянку.

Таким чином, прокурор зазначає, що враховуючи те що, власник майна - Тячівська міська рада, а також інший уповноважений на час первинної реєстрації земельної ділянки орган, жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки, загальною площею 0,17 га у власність ОСОБА_1 не приймали та жодної згоди на це не надавали, а реєстрація права власності на вказану земельну ділянку проведена на підставі підроблених рішень органу місцевого самоврядування, земельна ділянка з кадастровим номером 2124410100:04:001:0109 площею 0,17 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі підлягають поверненню в комунальну власність.

У зв?язку з наведеним, реалізуючи передбачені законом повноваження з представництва інтересів держави в особі Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатській області, позивач просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2124410100:04:001:0109, площею 0,17 га, вартістю 797760,39 гривень з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, розташовану в м. Тячів, урочище «Варош Вейг», без номеру, Тячівського району, Закарпатської області в комунальну власність Тячівської міської ради, Закарпатської області.

В заперечення вимог позовної заяви, представником відповідача подано відзив, в якому представник відповідача зазначає, що у позовній заяві не вказано про те, що у період перебування земельної ділянки у власності ОСОБА_1 , особисто поніс певні витрати, із дотриманням встановленого порядку було розроблено та затверджено містобудівну документацію - детальний план території земельної ділянки в м.Тячів, ур. «Варош-Вейг», орієнтовною площею 0,17 га, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, розроблено та затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни цільового призначення, тобто змінено цільове призначення земельної ділянки із цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03. на цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.07.), було визначено розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь у розмірі 11 599, 21 грн., які сплатив особисто ОСОБА_1 04.06.2021 року, а також сплатив штраф та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зняття грунтового покриву (родючого шару грунту).

Також на підтвердження оцінки земельної ділянки позивач надав до позовної заяви довідку про вартість об`єкта нерухомості - земельної ділянки загальною площею 0, 17 га, при цьому не врахував, що згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка має обмеження «охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта зв`язку площа 0,0130, «прикордонна смуга» площа 0,17 га, що має вплив на визначення вартості земельної ділянки, але не враховано позивачем.

Ухвалою судді від 9 лютого 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 6 квітня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, прокурор Варга І.В. в судовому засіданні підтримав позов та просив задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві доводи та мотиви.

Представник відповідача, адвокат Кустрьо М.М., в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення позову.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих кодовими ідентифікаторами №9050001658468 та № 9050001682016 в судове засідання не з`явився та про причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії архівного витягу з рішення № 231 від 26.12.1997 р. виконавчого комітету народних депутатів Тячівської міської ради, передано у приватну власність земельну ділянку, громадянам м. Тячів для ведення особистого селянського господарства список громадян яким надано у власність земельні ділянки в урочищі «Варош-Вейг»№, 0,17 га. згідно ст.ст. 17, 56, 67 Земельного кодексу України (а.с. 9).

У 2018 році ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з кадастровим номером 2124410100:04:001:0109, площею 0,17 га, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: м. Тячів, урочище «Варош-Вейг», без номера, Тячівського району, Закарпатської області (а.с.10-34).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, 25 травня 2018 року державним реєстратором Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2124410100:04:001:0109, площею 0,17 га, для ведення особистого селянського господарства, яке змінено на цільове призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Тячів, урочище «Варош-Вейг», без номера, Тячівського району, Закарпатської області на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серії та номер: 231, виданий 26.12.1997, видавник: Тячівська міська рада Закарпатської області; витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-2102622232018, виданий 20.04.2018, видавник: Відділ у Тячівському районі Головного управління Держеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 202, виданий 24.12.2020 видавник Тячівська міська рада Закарпатської області (а.с.48- 51).

Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 став архівний витяг з рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради № 231 від 23.12.1997 року про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам м. Тячів.

При цьому, згідно протоколу засідання виконкому Тячівської міської ради від 26.12.1997 та рішення № 231 вказаного виконкому, які містяться в архівному відділі Тячівської РДА рішення про передачу у власність відповілачу ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,17 га. не приймалося.

Відповідно до листа начальника архівного відділу державної адміністрації Муха Т.М. від 23.05.2019 року №01-11/101 та з доданих до нього копій а саме: протоколу №12 засідання виконавчого комітету Тячівської міської ради народних депутатів від 26.12.1997 року, рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради народних депутатів від 26.12.1997 року №231 Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам міста Тячів та додатку до вказаного рішення під порядковими номерами 17, 19 рахується ОСОБА_1 мешканець АДРЕСА_2 (а.с. 35-42).

В судовому засданні встановлено, що вказане рішення та зазначена в ньому особа ОСОБА_1 , не стосується особи відповідача, якому на час ухвалення цього рішення виповнилося лише тринадцять років (а.с. 30).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової технічної експертизи №4/241від 30.06.2020 , встановлено, що зображенння відбитку печатки Архівного відділу Тячівської РДА в Закарпатській області на архівному витязі із рішення виконавчого комітету народних депутатів Тячівської міської ради від 26.12.1997 року нанесений не кліше печатки, а струменевим способом друку за допомогою знакодрукуючої техніки із струменевим принципом формування зображень, характерним для струменевих принтерів чи копіювальної техніки (а.с. 52-57).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №4/242 від 24.06.2020, встановлено, що підпис у архівному витязі із рішення виконавчого комітету народних депутатів Тячівської міської ради від 26.12.1997 року, який міститься на 4 сторінці реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна за реєстраціним номером 1565130221244 виконаний не громадянкою ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с. 58-65).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 10.01.2023 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2124410100:04:001:0109, станом на 10.01.2023 становить 797760,39 гривень (а.с.66-68).

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.11.2022 (справа №307/4418/22 провадження №1-кп/307/292/22) звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків передбачених ч.1 ст. 190, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження №42019071160000027, закрито (а.с.44-45).

У частині другій статті 4ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертоюстатті 42ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третястатті 23 Закону України «Про прокуратуру»в редакції, чинній на час звернення до суду).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23Закону України«Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення до суду).

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Пунктом 3 частини шостої статті 23Закону України«Про прокуратуру» передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Звертаючись до суду з цим позовом, керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області вказує на те, що усвідомлена пасивна поведінка Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області, яка не вживала заходів цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки, призвела до порушення інтересів держави в особі відповідної територіальної громади, що свідчить про неналежне здійснення цим органом своїх повноважень. Наведені обставини підтверджені повідомленням керівника Тячівської окружної прокуратури скерованим на адресу Тячівської міської ради 10.01.2023 та листом Тячвіської міської ради від 24.01.2022. (а.с. 69-70, 71).

Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтями83,84 ЗК Україникомунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини першоїстатті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК Українипередбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями317,319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За положеннямистатті 387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього кодексумайно не може бути витребуване в нього.

Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених устатті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна суди мають установити всі юридичні факти, визначені статтями 387 та 388 ЦК, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року № 6-140цс14.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження 14-144цс18).

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) зроблено висновок, що «відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв. Оскільки спірні земельні ділянки були набуті відповідачем з комунальної власності на підставі архівного витягу з рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради №231 від 23.12.1997 про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам,яке виконкомомвідносно відповідача,не приймалось,Тячівська міськарада відімені територіальноїгромади невчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні. Тому спірні земельні ділянки вибули з володіння зазначеної територіальної громади без вираження її волі».

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підтвердження своїх позовних вимог щодо порушення прав Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області як власника спірної земельної ділянки та вибуття спірної земельної ділянки із володіння первісного власника не з його волі, а іншим шляхом, прокурором доведено, що спірна земельна ділянки була набута ОСОБА_1 з комунальної власності на підставі архівного витягу з рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради №231 від 23.12.1997 про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам, яке ні виконавчим комітетом ні радою, щодо відповідача, не приймалось, Тячівська міська рада Тячівського району Закарпатської області від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння зазначеної територіальної громади без вираження її волі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 неправомірно, на підставі підробленого документа - архівного витягу з рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради №231 від 23.12.1997 про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам, яке виконкомом відносно відповідача, не приймалось, набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2124410100:04:001:0109, площею 0,17 га, для ведення особистого селянського господарства, яке в подальшому було змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі громадської забудови із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Тячів, урочище «Варош-Вейг», без номера, Тячівського району, Закарпатської області, а тому вказану ділянку слід витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Тячів в особі Тячівської міської ради, Тячівського району, Закарпатської області.

Відповідно до ст.141 ЦПК Українина відповідача слід покласти судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2,4,12,263-265 ЦПК України, ст. ст.78,80,83,84,116,122 ЗК України, ст.ст.11,16,317,319,387,388 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області поданої в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про повернення майна з незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2124410100:04:001:0109, площею 0,17 га, вартістю 797760,39 гривень з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, розташовану в м. Тячів, урочище «Варош Вейг», без номеру, Тячівського району, Закарпатської області в комунальну власність Тячівської міської ради, Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 11966,41 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят шість гривень, сорок одну копійок ) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, адреса місця розташування: м. Тячів вул. Незалежності, 27, Закарпатської області код ЄДРПОУ 02909967 в інтересах держави в особі: Тячівської міської ради, Тячівського району, Закарпатської області, адреса місця розташування: м. Тячів, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 04053766.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складенняповногосудовогорішення 15 вересня 2023 року.

Головуючий М.М. Бряник