Ухвала

від 01.09.2023 по справі 308/14822/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14822/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., за участю секретаря судового засідання Вільчак В.В., розглянувши заяву адвоката Попович Марти Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Попович Марта Ігорівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «І-Контракт» про визнання правочину недійсним.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 31.08.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ майна, придбаного як спільна часткова власність подружжя.

За умовами даного договору, до особистої приватної власності ОСОБА_2 переходить: земельна ділянка площею 0,4622 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 2110100000:42:001:0678, набута на ім`я ОСОБА_2 1/3 частина та на ім`я ОСОБА_1 2/3 частини.

Вказує, що за час шлюбу подружжя займалося спільною діяльністю, а саме будівництвом житлових і нежитлових споруд, які потім виставлялися на продаж. За спільною домовленістю подружжя, в подальшому на даній ділянці мав розміщуватися житловий будинок, яким подружжя зможе розпоряджатися на власний розсуд, натомість такі домовленості не були дотримані.

Зауважує, що у період з серпня по грудень 2020 року ОСОБА_2 , як одноосібний власник земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:42:001:0678, здійснює її поділ, в результаті чого утворилися 8 земельних ділянок: 2110100000:42:001:0682, площею 0,0696 га; 2110100000:42:001:0683, площею 0,0535 га; 2110100000:42:001:0684, площею 0,0535 га; 2110100000:42:001:0685, площею 0,0533 га; 2110100000:42:001:0686, площею 0,0534 га; 2110100000:42:001:0687, площею 0,0687 га; 2110100000:42:001:0688, площею 0,0535 га; 2110100000:42:001:0689, площею 0,0719 га.

В подальшому, такі земельні ділянки були передані на баланс ТОВ «І-Контракт» і обтяжені договорами суперфіцію з ОСОБА_3 .

В даному випадку, ОСОБА_1 заперечує дійсність договору про поділ майна, придбаного як спільна часткова власність подружжя з огляду на те, що ОСОБА_1 діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір про поділ майна, проте аналізуючи текст спірного договору вбачається що мав місце договір дарування. За загальним правилом частки подружжя у спільному майні є рівними, натомість в результаті укладання даного договору від принципу рівності часток було відступлено, і на даний час частки становлять 100 до 0, що явно ставить ОСОБА_1 у невигідне матеріальне становище, і не може свідчити про реальний поділ майна. Фактично ОСОБА_1 безоплатно передала ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини земельної ділянки, якими в подальшому ОСОБА_2 розпорядився на власний рахунок і не в інтересах сім`ї.

На підставі наведеного, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:42:001:0682, площею 0,0696 га; 2110100000:42:001:0683, площею 0,0535 га; 2110100000:42:001:0684, площею 0,0535 га; 2110100000:42:001:0685, площею 0,0533 га; 2110100000:42:001:0686, площею 0,0534 га; 2110100000:42:001:0687, площею 0,0687 га; 2110100000:42:001:0688, площею 0,0535 га; 2110100000:42:001:0689, площею 0,0719 га. та заборонити ТОВ «І-Контракт» відчуження вказаних земельних ділянок.

Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК України, ч. 2ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що така підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист,або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3ст. 150 ЦПКпередбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, вжиті судом заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову є існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

Як роз`яснено у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про забезпечення позову, на думку суду, не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.

Наразі, заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем чи третьою особою дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Посилання на потенційну можливість зміни юридичного статусу нерухомого майна без наведення відповідного обґрунтування із посиланням на конкретні докази не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до розгляду справи по суті існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, судом не встановлено.

За таких обставин, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, та вважає, що заявником не зазначено обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, натомість вжиття такого заходу забезпечення може суттєво обмежити права теперішнього власника майна, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Попович Марти Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Т.Р.Деметрадзе