Рішення

від 27.09.2007 по справі 45/518-43/518

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

45/518-43/518

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  45/518-43/518

27.09.07

За позовом    товариства з обмеженою відповідальністю “Юкар”

до                    державного територіально-галузевого об'єднання  "Південно-західна

                       залізниця"

про                  стягнення 39 676, 72 грн.

Суддя  Пасько М.В.

Представники:

від позивача          Лещишин Р.В. –предст. за дов.,

від відповідача      не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" про стягнення  39 676, 72 грн. (26 295, 12 грн. основного боргу, 4 906, 68 пені, 4 149, 37 грн. збитків, 1 735, 48 грн. інфляційних нарахувань та 2 590, 07 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами) у зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 16.02.2005 № ПЗ/НХ-05371/НЮ.

Ухвалою від 29.09.2006 порушено провадження у справі № 45/518, та призначено її до розгляду на 25.10.2006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.06 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 16.01.07 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Юкар” залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 25.10.06 без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими актами, Позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати оскаржені судові акти.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.07 касаційна скарга задоволена частково, рішення господарського суду міста Києва від 25.10.06 та постанова Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 16.01.07 скасовані, а справу       № 45/518 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва

За резолюцією керівництва господарського суду міста Києва, справа передана на новий розгляд судді Паську М.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.07 суддя Пасько М.В. прийняв справу до свого провадження з присвоєнням їй номеру № 45/518- 43/518 та призначив її до розгляду на 21.09.07.

В судовому засіданні призначеному на 21.09.07 представник Позивача підтримав позовні вимоги, а представник Відповідача заперечував проти позову.

В судовому засіданні за згодою сторін було оголошено перерву для підготовки вступної та резолютивної частин рішення.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю “Юкар” (далі –Позивач) та державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (далі –Відповідач) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-05371/НЮ (далі –Договір).

За умовами цього договору постачальник (позивач) зобов'язувався  поставити  замовнику (відповідачу) товар, а замовник (відповідач) зобов'язувався прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 7.2. Договору позивач зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

Згідно п. 9.1., 9.5 Договору прийом товару здійснюється відповідачем у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.1965 "О порядке  приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству", а підтвердженням про одержання товару відповідачем є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

В пункті 11.2. Договору передбачено, що у разі  порушення строків оплати відповідач  сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Позивач за накладною від 14.06.2005 № 253 поставив відповідачеві товар на загальну суму 26 295, 12 грн., представник відповідача за довіреністю від 14.06.2005 серія ЯКЗ             № 545814 прийняв вказаний товар.

Позивач листами від 02.08.2005, від 09.09.2005, від 16.11.2005 звертався до відповідача з вимогами про оплату поставленого товару, вимоги на які не надійшло.

Відповідно до розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за Договором поставки № ПЗ/НХ-05371/НЮ від 16.02.05 складає 26 295,12 грн. основного боргу, 4 906, 68 грн. пені, 4 149, 37 грн. збитків (упущена вигода), 1 735, 48 грн. інфляційних нарахувань та 2 590, 07 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 664 ГК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач 14.06.2005 поставив відповідачеві товар на загальну суму 26 295, 12 грн., а Відповідач прийняв вказаний товар.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, факт отримання товару визнає.

Згідно п. 7.2., 9.1., 9.5. Договору сторони визначили наступний строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару: 15 банківських днів з дня поставки товару, яким вважається день підписання сторонами Договору акту прийому-передачі товару.

Враховуючи відсутність зазначеного акту прийому-передачі товару, строк виконання зобов'язання встановлюється у відповідності до ст. 530 ЦК України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Отже, обов'язок Відповідача оплатити отриманий товар виник з 10.08.05 р. (дата пред'явлення вимоги + 7 днів).

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України)  позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Позивач представив суду розрахунок пені, зроблений відповідно до умов Договору, проте зазначений розрахунок виконано позивачем в порушення ст. 232 ЦК України, згідно з якою за нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Отже, вимоги щодо стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в розмірі 2 241, 55 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у повному розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4149,37 грн. неотриманого доходу, слід зазначити, що згідно ст. 225 Господарського кодексу України  до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються:   додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, необхідною умовою для відшкодування збитків у вигляді додаткових витрат та у вигляді не отриманого прибутку є порушення відповідачем умов зобов'язання, або вчинення господарського правопорушення та причинний зв'язок між таким порушенням зобов'язання та  збитками

Крім того, виходячи із змісту ст. 22 Цивільного кодексу України, позивач має право на відшкодування упущеної вимоги, яку він міг би реально отримати за звичайних оставин. Позивач в обґрунтування розміру  неотриманого доходу посилався на середньорічну відсоткову ставку по довгостроковим депозитним вкладам юридичних осіб у банку "Фінанси та кредит", у розмірі 15 % річних. Проте позивач не надав доказів того що планував грошові кошти, отримані від реалізації товару за Договором,  внести на депозитний рахунок. Таким чином, позивач не довів можливість отримання за звичайних умов доходу, який він вважає упущеною вигодою, а тому підстави для стягнення неотриманого доходу відсутні.

Вимога Позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 590, 07 грн. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно ч.3 ст.692 ЦК України в разі несвоєчасного виконання покупцем обов'язку з оплати товару продавцеві надається право вимагати від останнього оплатити товар і сплатити проценти, визначення яких регулюється у ст.536 ЦК України.

Згідно ст.536 ЦК України проценти –це грошова сума, що сплачується (нараховується) боржником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк грошових коштів. До процентів, зокрема, включаються: платіж за використання коштів, отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

У договорі укладеним між сторонами не передбачено нарахування процентів, не встановлено їх розмір та порядок одержання.

Позивач в обґрунтування позовних вимог в частині нарахування процентів посилається на законодавство, яке регулює нарахування процентів за договором позики, враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладання договір поставки, до цих відносин неможливо застосувати норми, які регулюють відносини позики.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати  по  оплаті  держмита   та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  Відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04724700, п/р 26008000781 в          АБ „Експрес-Банк”, МФО 322959, або з будь якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юкар” (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 12, код ЄДРПОУ 32310282,                  п/р 26007110160980 в АКБ „Фінанси та кредит”, МФО 300131) 26 295, 12 грн. основного боргу, 2 241, 55 грн. пені, 1 735, 48 грн. інфляційних нарахувань, 302, 72 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволені позову в частині стягнення 2 665, 13 грн. пені, 4 149, 37 грн. збитків (упущена вигода) та 2 590, 07 грн. процентів за користування чужими коштами відмовити.

Суддя                                                                                                               М.В.Пасько