Рішення

від 12.09.2023 по справі 604/1098/23

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/1098/23

Провадження № 2/604/353/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

представника позивача адвоката Істеревича А.З.

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради, Підволочиської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, -

у с т а н о в и в :

14 серпня 2023 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Підволочиської селищної об`єднаної територіальної громади, Підволочиської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинокз господарськимибудівлями таспорудами,який знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 .За життя ОСОБА_3 склав заповіт,згідно зяким вказанийжитловий будиноквін заповів ОСОБА_1 .Дружина спадкодавця ОСОБА_4 відмовилася відобов`язкової часткиу спадщині. Таким чином, позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті батька, проте нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки право власності спадкодавця на будинок не підтверджено. Враховуючи викладене позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Сторони у судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності. Відповідачі позов визнали повністю.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів належний йому житловий будинок в АДРЕСА_1 , та належне йому майно ОСОБА_1

ОСОБА_4 відмовилася від обов`язкової частки у спадщині.

Таким чином, єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 .

Разом з тим, державним нотаріусом Джус С.З. відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії: видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Судом встановлено, що згідно з випискою з погосподарської книги №3 на 2021-2025 роки с. Турівка Підволочиської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_3 визнаний власником житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку 51,4 кв.м.

Згідно з довідкою №145 від 18.05.2023 про технічний опис об`єкта нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , право власності не зареєстровано, загальна площа житлового будинку 51,4 км.м.

15.06.2023 виготовлено технічний паспорт на вказаний будинок.

За вищевикладених обставин судом встановлено неможливість оформлення ОСОБА_1 своїх спадкових прав та отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок.

Таким чином, права та інтереси позивача підлягають захисту в судовому порядку згідно ст. 4 ЦПК України.

Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця), яке здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст.1223 ЦК України ).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст. 1268 ЦК України).

Аналізуючи в сукупності обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради, Підволочиської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Підволочиський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. М. Сіянко