Рішення

від 05.09.2023 по справі 761/23957/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23957/23

Провадження № 2/761/8437/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря: Фурман А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Приватного підприємства «А.Т.Н.» до ОСОБА_1 , про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом Приватного підприємства «А.Т.Н.» до ОСОБА_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана до провадження судді Саадулаєва А.І.

Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства «А.Т.Н.» матеріальної шкоди у розмірі 9911,67 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15 березня 2023 року постановою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 11.02.2023 о 17 год. 55 хв. рухався по вул. Кільцева дорога у м. Києві, керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автобусом «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 13.1; 12.1; 2.3 (б) ПДР України, в зв`язку з чим, його дії кваліфіковані за ст.124 КУпАП. Автобус «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_2 , належить приватному підприємству «А.Т.Н.» на праві власності. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідача, застрахована у ПрАТ «СК «Еталон». У встановлені законом строки позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Еталон», за результатом розгляду якої страхова компанія виплатила позивачу страхову виплату у розмірі 48098,33 грн. Згідно звіту № 36 від 03.04.2023 з експертної оцінки колісного транспортного засобу, а саме: автобуса «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_2 , сума матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля становить 49246,00 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 58010,00 грн. З викладеного вбачається, що позивачу не відшкодовано завдану матеріальну шкоду у повному обсязі, а саме: різницю між повним розміром завданої шкоди та страховою виплатою, яка складає 9911,67 грн. У зв`язку із викладеним, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав до відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 15 березня 2023 року постановою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 27 березня 2023 року.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 11.02.2023 о 17 год. 55 хв. рухався по вул. Кільцева дорога у м. Києві, керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автобусом «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 13.1; 12.1; 2.3 (б) ПДР України, у зв`язку з чим, вчинив адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП.

Автобус «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_2 , належить Приватному підприємству «А.Т.Н.» на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , застрахована у ПрАТ «СК «Еталон» згідно полісу № AP3359551.

ПП «А.Т.Н.» звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Еталон», за результатом розгляду якої, страхова компанія виплатила позивачу страхову виплату у розмірі 48098,33 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 1887 від 02 червня 2023 року на суму 38098,33 грн.; № 1860 від 01 червня 2023 року на суму 10000,00 грн.

Згідно звіту № 36 від 03.04.2023 з експертної оцінки колісного транспортного засобу, а саме: автобуса «Рута 22», д.н.з. НОМЕР_2 , сума матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля становить 49246,00 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 58010,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачу не відшкодовано завдану матеріальну шкоду у повному обсязі, а саме: різницю між повним розміром завданої шкоди та страховою виплатою, яка складає 9911,67 грн. (58010 - 49246 = 9911,67).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Так, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Підставою для застосування такого виду майнової відповідальності, як відшкодування шкоди, є сукупність таких чотирьох елементів, які входять до складу правопорушення:

- протиправна поведінка особи;

- настання шкоди;

- причинний зв`язок між такою протиправною поведінкою і настанням шкоди;

- вина завдавача шкоди.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди. Вина підтверджена постановою суду, а тому наявним є такий елемент складу цивільного правопорушення, як вина.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказане підтверджується також і висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц. Так, Верховний Суд у своєму висновку керується правилами частин першої та другої статті 22 ЦПК України, відповідно до яких реальними збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто такі дії, які настануть в майбутньому.

Висновки про наявність права у потерпілої сторони на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, без підтвердження оплати проведеного відновлювального ремонту автомобіля, сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, а також у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року №61-1836св17, від 28 лютого 2018 року № 61-134св18. Верховним Судом не встановлено підстав відступити від зазначених правових висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

При цьому, відповідач в судове засідання не з`явився, зазначені в позовній заяві обставини не спростував, не надав доказів того, що у останнього відсутній обов`язок по сплаті вказаних коштів позивачу, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 280-282, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «А.Т.Н.» до ОСОБА_1 , про відшкодування майнової шкоди -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Приватного підприємства «А.Т.Н.» (ЄДРПОУ: 24584810) матеріальну шкоду в розмірі 9911 (дев`ять тисяч дев`ятсот одинадцять) гривень 67 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: