Рішення

від 14.11.2007 по справі 13/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  13/37

14.11.07

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЗАХИСТ»

доАкціонерного товариства закритого типу «Ювілейний»

простягнення 8031 грн. 34 коп.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:                     

від позивача:  Матушевський Ю.В. –по дов. № 046/см-1 від 06.03.2007

від відповідача:Петриченко А.П. –по дов. № 231/04 від 08.11.2007

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.11.2007 оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЗАХИСТ»про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу «Ювілейний»заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за Договором про охорону № 02/03 від 02.03.2006 у розмірі 8031 грн. 34 коп., з яких основного боргу – 7632 грн. 30 коп., збитків від зміни індексу інфляції –295 грн. 95 коп. та річних –  103 грн. 09 коп.

Позивач у письмових поясненнях від 14.05.2007 відзначив, що ним було помилково вказано суму наданих послуг у розмірі 54 514 грн. 40 коп., оскільки вірним є –60670 грн. 40 коп. та суму сплачених відповідачем коштів у розмірі 46 882 грн. 10 коп., вірною є –53 038 грн. 10 коп. При цьому сума основного боргу залишається незмінною та складає 7 632 грн. 30 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечив повністю мотивуючи тим, що позивач неналежним чином виконував взяті зобов'язання за договором щодо схоронності майна об'єктів охорони та матеріальних цінностей, у зв'язку з чим відповідач вважає, що прийняв  надані послуги позивачем не в повному обсязі та здійснив оплату у відповідності до фактично наданих послуг у розмірі 53038 грн. 10 коп. Крім того, 25.09.2007 відповідач сплатив 5 грн. 00 коп. (копію платіжного доручення № 5763 від 25.09.2007 додано до справи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2007 порушено провадження у справі та призначено до розгляду  на 30.03.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2007 розгляд справи було відкладено на 24.04.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2007 розгляд справи було відкладено на 11.07.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2007 було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 05.10.2007.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 26.10.2007 справу 13/37 доручено прийняти до свого провадження судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2007 прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд на 08.11.2007.

В судовому засіданні 08.11.2007 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву  до 14.11.2007.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.03.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАЗАХИСТ», як охорона (надалі –позивач) та Акціонерним товариством закритого типу «Ювілейний», як замовник (надалі –відповідач) було укладено договір про охорону № 02/03 (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов'язується здійснювати охорону об'єктів охорони, що належать відповідачу, а також матеріальних цінностей, що у них знаходяться, а останній зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг позивача на умовах і в порядку встановлених цим договором.

Строк дії договору сторонами встановлено з дати його підписання (02.03.2006) терміном на один рік.

Факт початку виконання позивачем обов'язків по охороні об'єктів охорони фіксується у Акті приймання під охорону, що підписується сторонами  (п. 3.1. договору.)

Пунктом 4.1. договору та протоколу узгодження ціни від 02.03.2006, який є невід'ємною частиною договору встановлено ціну за здійснення заходів охорони, яка становить вісім гривень за одну годину охорони кожним постом фізичної охорони. додатковою угодою до договору, сторони встановили з 01.07.2006  ціну вартості години охорони до 8 грн. 40 коп.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивач надав відповідачу послуги з охорони за період з 06.03.2006 до 01.12.2006, що підтверджується Актом про виставлення постів фізичної охорони від 06.03.2006 та актом про зняття постів фізичної охорони від 30.11.2006.

Спір у справі виник з причин того, що відповідач сплатив вартість наданих позивачем послуг з вирахуванням зафіксованих ним втрат матеріальних цінностей, чим самостійно визначив розмір вартості послуг позивача, а останній проти цього заперечує.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на зміст укладеного договору № 02/03 від 02.03.2006 він за правовою природою є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 Цивільного кодексу України.

Факт надання послуг позивачем за березень –листопад 2006 року у розмірі 60670 грн. 40 коп. підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №МЗ-0001 від 31.03.2006, №МЗ-0002 від 30.04.2006, №МЗ-0003 від 31.05.2006, №МЗ-0004 від 30.06.2006, №МЗ-0005 від 30.06.2006, №МЗ-0007 від 31.07.2006, №МЗ-0010 від 31.08.2006, №МЗ-0012 від 30.09.2006, №МЗ-0014 від 31.10.2006, №МЗ-0018 від 30.11.2006.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за надані охоронні послуги здійснюється щомісячно до 5 числа наступного місяця без виставляння рахунків позивачем, відповідно до суми встановленої у протоколі узгодження ціни.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язується оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що передбачені договором.

Відповідач на виконання умов договору сплатив позивачу 53 038 грн. 10 коп., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи та не заперечується відповідачем, при цьому за вересень –листопад 2006 року відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 13 279 грн. 50 коп., а саме за вересень 2006 року у розмірі 3 428 грн. 50 коп., за жовтень  2006 року –5 000 грн. 00 коп., за листопад 2006 року –4 851 грн. 00 коп. з підстав наявності претензій щодо якості наданих послуг, які відповідачем викладено в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень –листопад 2006 року, підписаних сторонами, вартість послуг за якими складала загалом 20 911 грн. 80 коп.

Крім того, 25.09.2007 після звернення позивача до суду з позовом, відповідач сплатив ще 5 грн. 00 коп. (копія платіжного доручення № 5763 від 25.09.2007 наявна в матеріалах справи).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами та претензіями сплатити заборгованість, зокрема, від 27.10.2006, 06.11.2006, 17.11.2006, 01.12.2006, однак відповідач листом № 300/04 від 24.10.2006 відмовився погасити заборгованість, посилаючись на неналежний обсяг та якість наданих послуг.

Згідно п. 4.3. договору вартість наданих послуг переглядається сторонами при зміні загальної вартості послуг або при зміні обсягу послуг, що надаються. У разі зміни норм витрат позивача, що викликають зміну суми витрат на її утримання, ціни на послуги переглядаються сторонами у встановленому законом порядку шляхом укладення відповідної додаткової угоди про внесення змін до протоколу узгодження ціни за здійснення заходів охорони та розрахунку вартості наданих послуг (п. 4.6. договору).

Як вбачається з матеріалів справи докази узгодження сторонами зміни  вартості наданих послуг за спірний період відсутні.  

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 631 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, а ні договором, а ні законом не передбачено зміни ціни договору в односторонньому порядку.

Враховуючи вищевикладене, зауваження відповідача, викладені в актах щодо неналежного обсягу та якості наданих послуг не можуть бути прийняті судом в якості доказу погодження ціни послуг, оскільки останнім самостійно, в односторонньому порядку визначено її розмір, зокрема після надання послуг позивачем, що є порушенням порядку встановленому законодавством України.

Судом відзначається, що ст. 906 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, зокрема, невиконанням або неналежним виконанням договору, у вигляді відшкодування збитків, завданих замовнику.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності заборгованості за надані позивачем послуги за договором як безпідставні, оскільки претензії стосовно неналежності виконання договору є підставою для відшкодування збитків у встановленому законодавством України порядку, а не зміни ціни договору з вирахуванням завданих збитків в односторонньому порядку.

Відповідно до приписів п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, зокрема, у випадку перерахування частини боргу відповідачем після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Доказ сплати відповідачем 5 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 5763 від 25.09.2007 наявний в матеріалах справи.

В зв'язку з тим, що відповідачем подано суду відповідні докази, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ч. 2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищенаведеного на час ухвалення судом рішення сума основного боргу відповідача перед позивачем, з урахуванням сплачених останнім 5 грн. 00 коп. становить 7 627 грн. 30 коп. та підлягає стягненню.

Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача збитків від зміни індексу інфляції –295 грн. 95 коп. та 3% річних –  103 грн. 09 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення 3% річних  від простроченої суми в розмірі 103 грн. 09 коп. та збитків від зміни індексу інфляції у розмірі  295 грн. 95 коп.  повністю обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оскільки зобов'язання по сплаті боргу в сумі 5 грн. 00 коп. виконано відповідачем після звернення позивача до господарського суду, судом витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються в цій частині, також, на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п 1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Ювілейний»(03055, м. Київ, проспект Перемоги, 20, код 00846694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЗАХИСТ»(01042, м. Київ, вул. Філатова, 22/8, код  33939774) 7 627 (сім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 30 коп. заборгованості, 3% річних в сумі 103 (сто три) грн. 09 коп., 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 95 коп. збитків від зміни індексу інфляції,  102 (сто дві) грн. 00 коп.  витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 5 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

СуддяВ.В.Сівакова