Постанова

від 15.06.2007 по справі 46/246-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/246-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2007 р.Справа № 46/246-А   

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Страхова Група ТАС»

До Державної    податкової    інспекції    у    м.    Дніпродзержинську   

Провизнання нечинними податкових повідомлень рішень

                                                                                              Суддя Шабунін С.В.

Секретар судового засідання Бушеленко О.В.

Представники:

від позивачаШевчук Н.В. —представник за довіреністю від 20.04.2007 р. № ГО-07/34

від відповідачаІванков Д.Б. —представник за довіреністю від 30.05.2007 р. № 13492/10/100, Євтушенко О.В. —представник за довіреністю від 05.04.2007 р. № 889/10/100

15.06.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закритим акціонерним товариством «Страхова Група ТАС» (далі - позивач) подано позов до Державної    податкової    інспекції    у    м.    Дніпродзержинську   (далі - відповідач)  про визнання нечинними податкових повідомлень рішень ДПІ у м. Дніпродзержинську від 22.01.2007 р. №0000492201/0/1385, від 02.04.2007 р. №0000492201/3/8697 на суму 3206 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2007 р. відкрито провадження у справі № 46/246-А відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду на  04.06.2007 року.

В судовому засіданні 04.06.2007 року  було оголошено перерву до 15.06.2007 року.

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що податкові повідомлення-рішення винесені в порушення чинного законодавства на необґрунтованих висновках.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

          На    підставі     направлення     від    26.09.2006р.     №1065,     виданого    ДПІ    у    м. Дніпродзержинську,  працівниками відповідача на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Дніпродзержинською філією Закритого акціонерного товариства «Страхова група ТАС»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.06.2006р.

          За результатами проведеної перевірки працівниками ДПІ 26.10.2006 року складено акт № 37/22-008/25840327.

          Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки  встановлений факт заниження Дніпродзержинською філією «Страхова група «ТАС»валового доходу від іншої, ніж страхова, діяльності за 1 квартал 2006р. на 699,0 грн., оскільки  у зв'язку з розірванням договору добровільного страхування наземного транспорту на підставі заяви страхувальника ТОВ «Реверс»23.01.2006р. був повернутий страховий платіж за вирахуванням витрат на ведення справи, які склали 698,87 грн.

          Відповідач вважає, що сума витрат на ведення справи, яка вирахувана із страхових платежів, що підлягають поверненню, для страховика є самостійним доходом, не пов'язаним із наданням послуг зі страхування, оскільки цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника припинені. Вказана сума витрат на ведення справи підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в податковому періоді, на який припадає факт припинення договору страхування.

          Позивач заперечуючи  правомірність  висновків відповідача посилається на ст. 9 Закону України «Про страхування»якою встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії) зобов'язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.

          Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарію (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначенні, у тому числі таку структурну складову, як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

          З огляду на вищевикладене,  позивач вважає, що норматив витрат на ведення справ є складовою страхового тарифу, а його абсолютна величина є складовою загальної суми страхового платежу, за рахунок якої страховик покриває витрати на проведення страхової діяльності (виготовлення бланків договорів, обслуговування, консультування, проведення експертиз, виплату агентської винагороди тощо).

          В ході розгляду спору судом враховано, що статтею 28 Закону України «Про страхування»визначений порядок та наслідки припинення договорів страхування. Зокрема, дія договору може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишається до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи.

          Оскільки цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника припинені, сума витрат на ведення справи, яка вирахувана із суми страхових платежів, що підлягає поверненню, для страховика є самостійним доходом, не пов'язаним з наданням послуг по страхуванню. Така сума  при поверненні в рахунок компенсації відповідних витрат,  змінює своє призначення в залежності від підстав її вирахування і повертається в якості  плати за відповідні  надані в ході страхових  взаємовідносин послуги.

          Отже, сума коштів у вигляді компенсації витрат на ведення справи, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, не є страховими платежами і підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в податковому періоді, на який припадає припинення дії договору страхування. При цьому згідно пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР на суму повернутих страховиком страхових платежів та витрат на ведення справи здійснюється коригування валових доходів, отриманих від страхової діяльності.

          Відповідно до п.п. 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

          Враховуючи вищевикладене Дніпродзержинською філією «Страхова група «ТАС»занижено валовий дохід від іншої, ніж страхова, діяльності за 1 квартал 2006р. на 699,0 грн. та на 175,0 грн. суми податку на прибуток від іншої, ніж страхова, діяльності. З урахуванням зменшення суми податку від страхової діяльності на 20,0 грн. (699х3%) суму податку на прибуток від іншої, ніж страхова, діяльності занижено на 155,0 грн.

          Щодо оподаткування сум, переданих на перестрахування, в акті про результати перевірки Дніпродзержинської філії «Страхова група «ТАС»від 26.10.06р. №37/22-008/25840327 зафіксовано зменшення Дніпродзержинською філею «Страхова група «ТАС»валового доходу від страхової діяльності на 65120,0 грн., зокрема, сум, перерахованих головному підприємству (ЗАТ «Страхова група «ТАС», м.Київ) для подальшої їх сплати перестраховикам за договорами перестрахування, в тому числі: 4 квартал 2003 року - на 38091,0 грн., 1 квартал 2004 року - на 27029,0 грн. За результатом проведеного аналізу податкового законодавства та законодавства про страхування зроблено висновок про безпідставне зменшення філією валових доходів від страхової діяльності на суми переданих у перестрахування платежів, оскільки нормами чинного законодавства не передбачена можливість філії страховика зменшити свої валові доходи на суми переданих страховиком платежів у перестрахування.

          Згідно з розділом 1 Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страхової діяльністю від 12.03.1994р. №13 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.1994р. №100/309 страховики мають право створювати філії, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. При цьому філія страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою та здійснює страхову діяльність по видах, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надано філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій, організує контроль за страховими операціями філій.

          Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР визначено особливий порядок оподаткування страхової діяльності, відповідно до якого доходи страховика від страхової діяльності оподатковуються за ставкою 3% від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

          Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподаткуванням доходів слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді (редакція Закону, що діяла до 01.07.2004р.).

          У відповідності із внесеними Законом України від 01.07.2004р. №1957-ІУ змінами, починаючи з 3-го кварталу 2004 року страховик має право зменшувати валові внески лише на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з нерезидентом.

          Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР встановлено, що платниками податку на прибуток є також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначені у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 цього Закону, що не мають статусу юридичної особи та розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

          Згідно статті 12 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996р. №85/96-ВР перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання своїх обов'язків перед страхувальником  у  іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі, згідно з договором страхування.

          У випадку, що розглядається, відповідальною особою за договорами перестрахування є ЗАТ «Страхова група «ТАС», оскільки такі договори перестрахування укладені безпосередньо цією юридичною особою.

          З огляду на наведені норми чинного законодавства, якщо страховиком (юридичною особою) укладено договори перестрахування з перестраховиками, але за договорами страхування, укладеного із страхувальниками філіями страховика, при цьому страховик залишається відповідальним перед страхувальниками у повному обсязі згідно з договором страхування за взятими зобов'язаннями (стаття 12 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996р. №85/96-ВР) та безпосередньо сплачує перестраховику передбачені договором перестрахування страхові платежі, такий страховик у цілях оподаткування має право зменшувати свій валовий доход від страхової діяльності на суму переданих у перестрахування платежів за вказаними вище договорами страхування. При цьому відокремлені підрозділи (філії) страховика свої валові доходи від страхової діяльності за такими договорами страхування на суму переданих страховиком страхових платежів у перестрахування не зменшують.

          Отже, Дніпродзержинською філією «Страхова група «ТАС»порушено вимоги підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР, а саме безпідставно зменшені суми валового доходу від страхової діяльності на суму перерахованих ЗАТ «Страхова група «ТАС»страхових платежів у перестрахування на 65120,0 грн.

          За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про  обґрунтованість висновків, що викладені в акті перевірки №37/22-008/25840327 від 26.10.06р. та правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 22.01.2007 р. №0000492201/0/1385, від 02.04.2007 р. №0000492201/3/8697.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не довів суду обґрунтованості своїх тверджень.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені відповідними доказами, відповідачем спростовані,  а позовна заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                            С.В. Шабунін

Дата виготовлення у повному обсязі: 22.06.2007 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.06.2007р.м.Київ№ 46/246-А

За позовом                    Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

До                              Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Тимощука

Павла Івановича                     

Третя особа                    Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація

Про                              припинення підприємницької діяльності

                                                                                                Головуючий суддя  Сулім В.В.

Секретар судового засідання  Мисник Т.М.

Представники:

від позивача          Котікова О.В. –гол. держ. под. інсп.

від відповідача          не з'явився   

від третьої особи          не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про припинення підприємницької діяльності відповідача, у зв'язку з неподанням останнього до державної податкової служби документів бухгалтерської звітності, податкових декларацій.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 48/172-А та призначено її до розгляду.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, відповідач заперечень проти позову не надав, а тому справа слухається за наявними в ній документами, оскільки відповідно до п. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення його представника, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Тимощук Павло Іванович зареєстрований Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва 25.04.1996р. В судовому засіданні не надано доказів про зміну місцезнаходження відповідача.

Судом встановлено, що як платник податків відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва

Виходячи з п. 2 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, зокрема, є: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій; документів фінансової звітності відповідно до Закону.

Судом встановлено, що відповідач з моменту реєстрації  документів бухгалтерської звітності, податкових декларацій до податкових органів не подавав.

Згідно п. 3 ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця.

За наведених обставин позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особи, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 46, 49 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, ч. 4 ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити підприємницьку діяльність Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Тимощука Павла Івановича (м. Київ, пр-т Г.Сталінграда, 63, кв. 177  ідентифікаційний номер 2022116252).

3. Зобов'язати державного реєстратора створити ліквідаційну комісію для здійснення заходів щодо припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи відповідача, внести до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення, провести державну реєстрацію припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи відповідача відповідно до чинного законодавства та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу, щодо якої прийняте судове рішення, Про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                                           

                                                                                                                                               В.В.Сулім