Ухвала

від 15.09.2023 по справі 140/1513/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення заяви без розгляду

15 вересня 2023 року ЛуцькСправа № 140/1513/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Плахтій Н.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у особі ОСОБА_4 (потерпілі) ОСОБА_5 (ОЗ/МВК) про забезпечення позову та відвід суду у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , Волинської обласної ради, Міністерства внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2019 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 звернулися з позовом до ОСОБА_8 , Волинської обласної ради, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просили зобов`язати Волинську обласну раду на черговій сесії від 16 травня 2019 року винести на розгляд про визнання невідповідними займаним посадам керівників ГУНП області ОСОБА_9 , недовіру прокурору Швидкому Віктору; витребувати за суддів (Філюк П.Т., Клок О.М., Гапончук В.В., Денисов В.П.) публічну інформацію.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернуто позовну заяву позивачам.

12.09.2023 заявником подано через канцелярію суду заяву про забезпечення доказів у даній справі.

Аналізуючи аргументи, викладені в заяві, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення доказів підлягає поверненню без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є зокрема неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України особи, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною першою статті 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Частиною 4 статті 45 КАС України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже, статтею 45 КАС України передбачено право суду діяти на власний розсуд під час вирішення питання щодо визнання тих або інших дій зловживанням процесуальними правами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі (заявники) неодноразово зверталися до суду із заявами у даній справі про відвід судді та суду, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, про забезпечення позову та доказів тощо.

При цьому подані заяви не були належним чином оформлені відповідно до вимог процесуального закону, не містили чітких обґрунтувань, належним чином сформульованих вимог, а їх зміст був взагалі незрозумілий.

Суд повертав заяви позивачів (заявників) без розгляду через їх необґрунтованість, подання без додержання вимог, встановлених КАС України, однак позивачі (заявники) продовжують подавати аналогічні заяви попри відсутність законодавчих підстав для відводу та нових обставин, що обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову, що в свою чергу є свідченням про зловживання своїми процесуальними правами.

Так, 12.09.2023 заявниками повторно подано через канцелярію суду заяву про забезпечення доказів аналогічну за змістом від попередніх, що свідчить про недобросовісне використання позивачами (заявниками) свого права на звернення до суду, всупереч завданням, меті та принципам адміністративного судочинства.

Таким способом позивачі домагаються вирішення (задоволення) заяв про забезпечення доказів, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення доказів, що є неприпустимим для судового процесу.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що заву про забезпечення доказів слід повернути без розгляду на підставі частини 3 статті 45 КАС України.

Керуючись статтями 44, 45, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення доказів повернути без розгляду.

Копію ухвали направити заявникам разом із заявою та доданими до неї документами, а копію заяви залишити в справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.

Суддя Н.Б.Плахтій