Постанова

від 09.08.2007 по справі 46/332-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/332-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста  КИЄВА01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б     тел. 230 31 34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2007 р.Справа № 46/332-А

За позовомАкціонерного товариства закритого типу “ЕФЕН-Київ”

До Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва

Провизнання протиправними та нечинними рішень

                                        Суддя Шабунін С.В.

Секретар судового засідання Бушеленко О.В.

Представники:

Від позивачаЦвітненко Д.М.—представник за довіреністю від 12.04.2007 р. № 04/04/68

Від відповідача Боровський М.Є. —представник за довіреністю від 02.01.2007 р. № 135/07

09.08.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство закритого типу “ЕФЕН-Київ” звернулося до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1005 та рішення від 03.01.2007 р. про застосування фінансових санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2007 р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 46/332-А відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду на 09.08.2007 р.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю. Як вбачається з усних та письмових пояснень позивача мотиви задоволення позову ґрунтуються на твердженнях про неправомірність поширення відповідачем положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Акціонерне товариство закритого типу “ЕФЕН-Київ”, котре перебуває на спрощеній системі оподаткування. При цьому, позивач зазначає, що сплата ним єдиного податку, що відповідно до п. 3 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” спрямовується Держказначейством до Пенсійного фонду в розмірі 42 % від суми єдиного податку, є підтвердженням того, що позивач є і страхувальником і платником внесків.  

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення проти позову, які мотивує тим, що обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, що обрав спрощену систему оподаткування, оскільки Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” або інший нормативний акт не встановлює такої пільги як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів малого підприємництва.     

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати позивачем страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 р. по 20.06.2006 р., про що складено відповідний акт № 2166 від 29.06.2006 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем донараховано позивачу до сплати 147 017,55 грн. страхових внесків до Пенсійного фонду України.   

06.10.2006 р. відповідачем сформовано для направлення позивачу вимогу № Ю-1005  про сплату товариством 96 405,85 грн. недоїмки зі страхових внесків до Пенсійного фонду України.

03.01.2007 р. відповідачем прийнято рішення № 7 про застосування до позивача фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових. Відповідно до вказаного рішення, за порушення позивачем п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” останньому донараховано 147 017,55 грн. заборгованості та застосовано 56 331,86 грн. фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування до Пенсійного фонду різниці між сумами єдиного податку, що становили 42% сум цього податку, спрямованих до Пенсійного фонду, та сумами внесків до Пенсійного фонду нарахованими на фонд оплати праці позивача за ставками 32,3% (31,8%) від фонду оплати праці.

З матеріалів справи слідує, що за перевірений період, тобто у 2004, 2005 та 2006 роках позивач був платником єдиного податку за ставкою 10%.

У пункті 3 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98 зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують  єдиний  податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного   казначейства України. Відділення Державного  казначейства  України  наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку до Пенсійного фонду України у розмірі 42 відсотки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підприємства, що сплачують єдиний податок, включені у число юридичних осіб, які вважаються страхувальниками у розумінні цього Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

У п. 8 Прикінцевих положень Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зазначено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників” від 24.06.2004 р. страхові внески, що перераховуються до солідарної системи,  сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” для відповідних платників збору.

Згідно п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), як, зокрема, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

До набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особи, що перейшли на спрощену систему оподаткування і сплачували єдиний податок, не були зобов'язані сплачувати збір на збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не були платниками цього збору, тобто на них не поширювалася дія Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” в частині сплати збору за ставкою 32% (31,8% та 32,3%). Після набрання чинності Законом “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” платники єдиного податку вважаються страхувальниками, але не були включені до кола платників збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, підприємства, що сплачують єдиний податок, є страхувальниками у розумінні Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але не є платниками збору у розумінні цього закону, тому для підприємств –платників єдиного податку на законодавчому рівні не встановлено розмір страхових внесків, які б перераховувалися ними до солідарної системи.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, вносить кошти у Пенсійний фонд опосередковано, шляхом сплати єдиного податку. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку до Пенсійного фонду України у розмірі 42% від суми сплаченого єдиного податку. Отже, частина сум єдиного податку спрямовується до Пенсійного фонду, а платник єдиного податку вважається таким, який сплачує, хоч і опосередковано, внески до Пенсійного Фонду, але не є платником збору до Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що виключно цим законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не передбачено, що платник єдиного податку повинен проводити доплату в Пенсійний фонд різниці між розміром нарахованих внесків та сумою у розмірі 42% від сплаченого єдиного податку. Отже, оскільки не встановлено обов'язку доплати, не встановлено і строків для здійснення такої доплати. Таким чином позивач не здійснив порушення жодної норми Закону, за яке відповідач мав би право застосувати штрафні санкції та нарахувати пеню.

Також Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не передбачено, що платник єдиного податку повинен нараховувати собі внески у розмірі 32,3% (31,8%, 32,3%) від фонду оплати праці, оскільки ці ставки (32,3%, 31,8% та 32,3%) є ставками для платників збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а платники єдиного податку є особами, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, отже, виключені з числа платників збору згідно з Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

За таких обставин суд вважає, що дії відповідача по застосуванню до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків до Пенсійного фонду, не базуються на нормах Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” або інших законів, отже не відповідач чинному законодавству.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач не довів суду обґрунтованості своїх заперечень.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ефен-Киїів” до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та нечинним оскаржуваних рішень Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами, а позовна заява підлягає задоволенню шляхом визнання їх нечинними, в силу вимог ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевих та перехідних положеннями Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у сумі 6,80 грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 06.10.2005 р. № Ю-1005.

3.          Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 03.01.2007 р. № 7.

4.          Стягнути державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ефен-Київ” (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 15, к. 3, ідентифікаційний код 23733343) 6 (шість) грн. 80 коп. державного мита.           

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                          С.В. Шабунін

Дата виготовлення у повному обсязі: 15.08.2007 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)

09.08.07                                                      м. Київ                                     46/332-А                    

За позовом

До

Третя особа

Предмет адміністративного позову

Суддя Шабунін С.В.

                                                                                Секретар судового засідання