Постанова

від 10.09.2007 по справі 46/340-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/340-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2007 р.Справа № 46/340-А   

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Інтермік-харчові технології”

До Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень  

                                                                                                                      Суддя Шабунін С.В.

Секретар судового засідання Бушеленко О.В.

Представники:

Від позивачаХоріна І.М. —представник за довіреністю від 20.11.2006 р. № 196, Лучко О.В. —представник за довіреністю від 09.08.2007 р. № 146

Від відповідача Пипко Р.П. —представник за довіреністю від 09.01.2007 р. № 15/9/10-15, Христич Л.М. —представник за довіреністю від 21.08.2007 р. № 4102/9/10-017

10.09.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтермік-харчові технології” звернулося до Господарського суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом № 78 від 10.05.2007 р., яким просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10.02.2007 р. № 0000132302/0 та від 24.04.2007 р. № 0000132302/1, якими позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 93 77300 грн. (78 114,00 грн. основна заборгованість та 15 629,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 46/340-А відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду на 13.08.2007 р., витребувано від сторін адміністративного процесу документи та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

13.08.2007 р. за наслідками розгляду клопотання позивача про забезпечення позову судом було відмовлено у його задоволенні, а також оголошено перерву в засіданні до 22.08.2007 р.

22.08.2007 р. розгляд справи відкладено на 10.09.2007 р. у зв'язку з неявкою в засідання представників позивача.

Під час судового розгляду справи представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили позов задовольнити. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представників, позивач не погоджується з обставинами, викладеними а акті перевірки та рішенні про результати розгляду первинних скарг, а також оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що не відповідають чинному законодавству.      

В обґрунтування своїх посилань позивач зауважує, що підприємством було дотримано вимог п.п 7.3.2 та 7.3.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: фактично відображено витрати, понесені в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат, в сумі балансової вартості придбаної іноземної валюти.    

Представники відповідача, під час розгляду спору по суті, позову не визнали та просили відмовити у його задоволенні. Мотиви невизнання заявлених вимог викладені у письмових запереченнях та збігаються з обставинами, встановленими актом перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, відповідач вважає, що позивачем допущено порушення п.п. 7.3.1, 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 та п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (до складу валових витрат віднесено 312 576,00 грн. як різниця між вартістю понесених платником податків витрат на момент отримання імпортних товарів та вартістю того ж товару, визначеною на момент його оплати), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі  78 144,00 грн. На думку відповідача, порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.       

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено  виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.    

За наслідками перевірки було складено відповідний акт № 49/1-23-02-31900578 від 31.01.2007 р., в якому відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, п.п. 7.3.1, 7.3.2 п. 7.3 ст. 7, п.п 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за три квартали 2006 року в сумі 78 144,00 грн.   

Висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток ґрунтуються на  тому, що при отриманні імпортних товарів на валові витрати товариство було зобов'язано віднести суми, які розраховані шляхом перерахування вартості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів. При цьому, відповідач посилається на п.п. 7.3.1, 7.3.2 п. 7.3 ст. 7, п.п 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.02.2007 р. № 0000132302/0 про визначення позивачеві сум  податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 78 144,00 грн. за основним платежем та 15 629,00 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям, всього на суму 93 773,00 грн.

За наслідками розгляду заперечень позивача щодо акту перевірки від 31.01.2007 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва їх відхилено (лист від 08.02.2007 р. в матеріалах справи).

У зв'язку з залишенням без задоволення первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 10.02.2007 р. № 0000132302/0, поданої до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, 24.04.2007 р. в адресу позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2007 р. № 0000132302/1.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд не погоджується з висновками акту перевірки від 31.01.2007 р. та не вбачає підстав для винесення відповідачем спірного податково повідомлення-рішення, виходячи з наступного:

Як вбачається з акту перевірки від 31.01.2007 р. та не заперечується представниками сторін, у 2006 році позивач придбавав товари за межами митної території України та відображав витрати, понесені в іноземній валюті у зв'язку з їх придбанням, в сумі балансової вартості придбаної іноземної валюти. Правильність віднесення витрат на придбання таких товарів до валових відповідачем не заперечується.     

Відповідно до п.п. 11.2.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з  нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з п.п. 7.3.2 п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 77 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. При цьому, балансовою вартістю такої іноземної валюти вважається сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку) п.п 7.3.4 п. 7.3 ст. 7).

Отже, завдячуючи відсилочному характеру норми п.п. 7.3.2 п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній  валюті, такий же як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.

В такому разі, балансова вартість іноземної валюти має розраховуватися за курсом, що діяв на дату оплати товару, тобто, дати понесення витрат з купівлі іноземної валюти, а не фактичного отримання товару.    

За таких обставин, твердження відповідача про обов'язок платника податків відносити на валові витрати суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів, суперечать чинному законодавству.

На підставі викладеного, твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 та п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено обґрунтованості своїх заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, шляхом визнання недійсним спірних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на те, що  ст.ст. 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абз. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевих та перехідних положеннями Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у сумі 3,40 грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача. Щодо повернення надмірно сплаченого судового збору, позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідною заявою у встановленому законодавством порядку.  

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі  м. Києва від 10.02.2007 р. № 0000132302/0 та від 24.04.2007 р. № 0000132302/1.

3.          Стягнути державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтермік-харчові технології” (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 97/37, ідентифікаційний код 31900578) 3 грн. 40 коп. судового збору (державного мита).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяС.В. Шабунін

Дата виготовлення в повному обсязі: 19.08.2007 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.09.2007р.м.Київ№ 46/340-А

За позовом                    Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

До                              Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Тимощука

Павла Івановича                     

Третя особа                    Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація

Про                              припинення підприємницької діяльності

                                                                                                Головуючий суддя  Сулім В.В.

Секретар судового засідання  Мисник Т.М.

Представники:

від позивача          Котікова О.В. –гол. держ. под. інсп.

від відповідача          не з'явився   

від третьої особи          не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про припинення підприємницької діяльності відповідача, у зв'язку з неподанням останнього до державної податкової служби документів бухгалтерської звітності, податкових декларацій.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 48/172-А та призначено її до розгляду.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, відповідач заперечень проти позову не надав, а тому справа слухається за наявними в ній документами, оскільки відповідно до п. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення його представника, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Тимощук Павло Іванович зареєстрований Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва 25.04.1996р. В судовому засіданні не надано доказів про зміну місцезнаходження відповідача.

Судом встановлено, що як платник податків відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва

Виходячи з п. 2 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, зокрема, є: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій; документів фінансової звітності відповідно до Закону.

Судом встановлено, що відповідач з моменту реєстрації  документів бухгалтерської звітності, податкових декларацій до податкових органів не подавав.

Згідно п. 3 ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця.

За наведених обставин позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особи, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 46, 49 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, ч. 4 ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити підприємницьку діяльність Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Тимощука Павла Івановича (м. Київ, пр-т Г.Сталінграда, 63, кв. 177  ідентифікаційний номер 2022116252).

3. Зобов'язати державного реєстратора створити ліквідаційну комісію для здійснення заходів щодо припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи відповідача, внести до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення, провести державну реєстрацію припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи відповідача відповідно до чинного законодавства та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу, щодо якої прийняте судове рішення, Про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                                           

                                                                                                                                               В.В.Сулім