Постанова

від 20.08.2007 по справі 46/305-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/305-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2007 р.                                                                                           Справа № 46/305-А   

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Томатна Країна”

До Херсонської митниці

Третя особа Головне управління державного казначейства у Херсонській області

Провідміну рішення та зобов'язання вчинити дії

Суддя Шабунін С.В.

Секретар судового засідання Бушеленко О.В.

Представники:

від позивачаБєгунова О.О. —представник за довіреністю від 19.07.2006 р.

від відповідачане прибув

від третьої особине прибув

20.08.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.                                                        

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області в порядку адміністративного судочинства з позовом від 24.20.2006 р., яким просить відмінити рішення № 508010000/5/003293 від 14.11.2005 р. щодо самостійного визначення митної вартості товарів, зобов'язати відповідача визначити митну вартість у розмірі 288 797,08 грн. та повернути надмірно сплачені суми митного збору та податку на додану вартість у розмірі 4 950,29 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Херсонської області № 8/153-АП-07 від 02.04.2007 р., залучено до участі у справі у якості третьої особи Головне управління державного казначейства у Херсонській області, розгляд справи призначено на 26.04.2007 р.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.04.2007 р. адміністративну справу № 8/153-АП-07 на підставі п. ч. 2 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України передано по територіальній підсудності на розгляд Господарського суду міста Києва.

За резолюцією керівництва Господарського суду міста Києва справу передано на розгляд судді Шабуніну С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2007 р. справу № 8/153-АП-07 прийнято до свого провадження суддею Шабуніним С.В., присвоєно № 46/305-А та призначено справу до судового розгляду на 20.06.2007 р.

У судовому засіданні, призначеному на 20.06.2007 р. представник позивача заявив суду письмове клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивоване необхідністю належної підготовки до судового розгляду справи по суті та потребою подання додаткових документів.

Ухвалою від 20.06.2007 р. провадження у справі було зупинене до 20.08.2007р.

В судовому засіданні 20.08.2007 року  позивач позовні вимоги підтримав.

Станом на час розгляду справи від відповідача надішли письмові заперечення проти позову, відповідно до яких останній просить розглянути справу за відсутності представника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що декларована вартість ввезеної томатної пасти відповідала договірній вартості, визначеній на рівні зовнішньоекономічного контракту. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є основним у відповідності до ч. 3 ст. 266 Митного кодексу України. Підстав для визначення митної вартості товарів за резервним методом не було, його застосування є необґрунтованим, що підтверджується також практикою вирішення аналогічних спорів судами. Прийняте Херсонською митницею рішення, яким збільшено митну вартість товару, на думку позивача жодним чином не свідчить про заниження імпортером митної вартості, а пов'язане з внутрішньою політикою митного органу, оскільки розмитнення імпорту томатної пасти та інших харчових напівфабрикатів протягом значного часу проводилось позивачем неодноразово згідно того ж переліку документів та тих же норм законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається суд вирішує справу на основі наявних доказів. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 4 ст. 71 КАС України).

Головним управлінням Державного казначейства України у Херсонській області щодо заявленого позову зазначено, що контролюючим органом у спірних відносинах є Херсонська митниця. Згідно п. 2 Указу Президента України від 28.06.1999р. № 754/99, яким затверджено Положення про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, стосовно ввізного/вивізного мита, а також акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються при ввезенні (імпорті) на митну територію України або вивезенні (експорті) з митної території України контролюючим органом є органи державної митної служби.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

За зовнішньоекономічним контрактом № UZB-25/07/2005 від  25.07.2005р., укладеним  між  СП   ВАТ «Агромир»(Узбекистан) –продавець, та ТОВ “Томатна країна”(Україна) –покупець,  було поставлено  до визначеного контрактом місця  для позивача  163376 кг  томатної пасти з масовою часткою сухих речовин 36%  на загальну суму 288767,08 грн. Умови поставки - ДАF - кордон Росії –України.

Декларантом товару - ЗАТ "Чумак" заявлено до розмитнення товар за договірною вартістю, однак контролюючий орган - Херсонська митниця, не прийнявши визначення декларантом митної вартості за основним методом (за ціною договору), визначила митну вартість товару за резервним методом згідно рішення №508010000/5/003293 від 14.11.2005 року в сумі 3135518,54 грн.

Позовні вимоги про скасування рішення Херсонської митниці №508010000/5/003293 від 14.11.2005 року, зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно–митною декларацією №508010000/5/003293  за методом: за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються в сумі  288767,08 грн. та повернення надмірно сплачених сум митного збору визнаються судом обґрунтованим виходячи з наступного.

В силу положень  Митного кодексу України (ст. 259), в редакції чинній на 18.01.2006р., митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі статтями 262 - 264 Митного кодексу України порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі.

За змістом Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. N 1375, митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, незалежно від засобу та способу їх переміщення, заявляється у митній декларації, яка подається в порядку та у випадках, встановлених законодавством.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

- угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

- рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

- угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

- рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

- пакувальні листи;

- ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

- сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Декларантом ввезеного позивачем товару на митниці виступило ЗАТ "Чумак", зокрема останнім до ВМД №508010000/5/003293 від 14.11.2005   додавались всі необхідні для підтвердження митної вартості документи (гр. 44). Відповідно, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, мало бути здійснено за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1).

         Оскільки, з приводу заявленої митної вартості товару виник спір, позивачем до суду надані додаткові пояснення до справи у яких зазначено, що поставка томатної пасти згідно умов контракту, товар за яким був ввезений на підставі ВМД №508010000/5/003293 від 14.11.2005 р., здійснювалась позивачем також на підставі інших ВМД через Херсонську митницю, за якими щодо  ідентичного  товару  заявлена митна вартість дорівнювала фактурній.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України передбачено право митного органу самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом, - у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.  

За статтею 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф” нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

- комісійні та брокерські;

- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Тобто, за умови, коли декларант не може документально підтвердити заявлену митну вартість або при виникненні обґрунтованих сумнівів у достовірності наданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товару. У оспорюваному рішенні Херсонської митниці №508010000/5/003293 від 14.11.2005 р. митна вартість товарів визначена із застосуванням 6-го резервного методу, а обґрунтуванням обраного методу оцінки зазначено відсутність інформації.

Однак, факт надання декларантом при декларуванні документів що підтверджують ввезення товару, його кількість та вартість спростовує зазначене у оспорюваному рішенні обґрунтування обрання методу оцінки (графа 7 декларації форми ДМВ-2), відсутність інформації щодо товару, який декларувався відповідачем 1 жодним чином не доведено, доказів недостовірності заявлених декларантом відомостей суду не надано. Окрім того, у графі 7 декларації митної вартості Херсонською митницею не зазначено причини неприйняття попередніх методів, що і є обов'язковим для встановлення правомірності застосування резервного методу.

Роз'яснення окремих норм Митного кодексу України надано також Листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 02.04.2004р. № 06-10/10-392, зокрема в частині дій митного органу з приводу самостійного визначення митної вартості товару зазначено, що якщо після вивчення поданих декларантом документів (основних та додаткових) митний орган аргументовано не погоджується з ними і не здійснює митне оформлення товарів за заявленою декларантом митною вартістю, що є фактичною відмовою у оформленні товарів та випуску їх відповідно до заявленого митного режиму, він відповідно до статті 80 Митного кодексу України зобов'язаний видати декларанту письмове повідомлення із зазначенням причин відмови і після цього може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються.

Херсонською митницею вказаний порядок не дотриманий,  доказів надання письмово оформленого пояснення щодо підстав проведення митної оцінки вантажу при наданні оригіналу транспортної декларації декларантом суду не представлено. Враховуючи причини виникнення спірних правовідносин, суд відзначає, що саме необхідність використання витребуваних та ненаданих декларантом додаткових документів при з'ясуванні (підтвердженні) заявленої вартості товару, наявність письмового документу з обґрунтуванням причин неможливості визначення вартості ввезеного товару за основним методом (за ціною договору), з урахуванням дотримання послідовного застосування методів, передбачених Митним кодексом України, і може бути підставою для оцінки дій митного органу щодо застосування відповідного методу для прийняття рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

В даному випадку, використання резервного методу відповідачем не обґрунтовано, підстави для його застосування згідно норм Митного кодексу України відсутні, рішення Херсонської митниці №508010000/5/003293 від 14.11.2005 р. підлягає скасуванню.

Оскільки, рішення про митну вартість товару, що ввозився позивачем за ВМД  №508010000/5/003293 від 14.11.2005 р.  є скасованим,  попереднє  визначення митної вартості позивачем митним органом не прийняте. Враховуючи, що остаточне визначення митної вартості товару відноситься до компетенції контролюючого органу - Херсонської митниці, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача  визначити митну вартість товару за основним методом - виходячи з договірної ціни за контрактом № UZB-25/07/2005 від  25.07.2005р. між  СП   ВАТ «Агромир»(Узбекистан) –продавець, та ТОВ “Томатна країна”(Україна) –у сумі 288767,08 грн.

Відповідно до перевірених судом розрахунків, наведених позивачем, у зв'язку з визначеним митницею завищеним розміром митної вартості товару позивач зайво сплатив до бюджету -  суми митного збору в розмірі 4999,79 грн.

У випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту суму надміру сплачених податків і зборів.

У відповідності з п. 1 Положення про державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. N 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Згідно підпунктів 4, 5 п. 4 зазначеного Положення Державне казначейство України відповідно до покладених на нього завдань проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування та повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів обов'язкових платежів) та інших надходжень.

У відповідності з п. 2.1.3 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої Наказом Держмитслужби, Мінфіну 30.06.2000 N 368/149, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 липня 2000 р. за N 429/4650, Державна митна служба в централізованому порядку щоденно перераховує належні кошти на відповідні рахунки Державного казначейства.

Згідно з 2.2 Інструкції повернення здійснюється митними органами за рахунок поточних платежів, які належать перерахуванню до державного бюджету, шляхом зменшення належних перерахувань до державного бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації на суму коштів, потрібних для повернення.

Суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.

За таких обставин,  надміру сплачені митні платежі  в сумі  4999,79  грн., що складаються з  4950,29 грн.  по податку на додану вартість та  49,50 грн. по митному збору, підлягають поверненню у встановленому порядку з бюджету на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, відповідач не довів правомірності свого рішення щодо самостійного визначення митної вартості, відповідно заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Херсонської митниці № 508010000/5/003293 від 14.11.2005 р. про визначення митної вартості товару.

3. Зобов'язати Херсонську митницю визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно–митною декларацією № 508010000/5/003293 від 14.11.2005 р.  за методом: за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються.

4. Повернути з Державного бюджету України (через Головне управління державного казначейства у Херсонській області: рах. 31110099705002, м. Херсон код 22100000, ЗКПО 24104230, МФО 852010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Томатна країна”(03115, м. Київ, пр-т. Перемоги 136, к.34, п/р 26004056100045 в Філії “Київ сіті”ПриватБанк, МФО 380775, код ЄДРПОУ 33445187) 4 999,79 (чотири тисячі  дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. надміру сплачених митних  платежів.

6. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Томатна країна”(03115, м. Київ, пр-т. Перемоги 136, к.34, п/р 26004056100045 в Філії “Київ сіті”ПриватБанк, МФО 380775, код ЄДРПОУ 33445187) 53 (п'ятдесят  три) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                            С.В. Шабунін

Дата виготовлення у повному обсязі: 31.08.2007 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20.08.2007р.м.Київ№ 46/305-А

За позовом                    Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

До                              Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Тимощука

Павла Івановича                     

Третя особа                    Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація

Про                              припинення підприємницької діяльності

                                                                                                Головуючий суддя  Сулім В.В.

Секретар судового засідання  Мисник Т.М.

Представники:

від позивача          Котікова О.В. –гол. держ. под. інсп.

від відповідача          не з'явився   

від третьої особи          не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про припинення підприємницької діяльності відповідача, у зв'язку з неподанням останнього до державної податкової служби документів бухгалтерської звітності, податкових декларацій.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 48/172-А та призначено її до розгляду.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, відповідач заперечень проти позову не надав, а тому справа слухається за наявними в ній документами, оскільки відповідно до п. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення його представника, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Тимощук Павло Іванович зареєстрований Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва 25.04.1996р. В судовому засіданні не надано доказів про зміну місцезнаходження відповідача.

Судом встановлено, що як платник податків відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва

Виходячи з п. 2 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, зокрема, є: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій; документів фінансової звітності відповідно до Закону.

Судом встановлено, що відповідач з моменту реєстрації  документів бухгалтерської звітності, податкових декларацій до податкових органів не подавав.

Згідно п. 3 ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця.

За наведених обставин позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особи, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 46, 49 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, ч. 4 ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити підприємницьку діяльність Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Тимощука Павла Івановича (м. Київ, пр-т Г.Сталінграда, 63, кв. 177  ідентифікаційний номер 2022116252).

3. Зобов'язати державного реєстратора створити ліквідаційну комісію для здійснення заходів щодо припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи відповідача, внести до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення, провести державну реєстрацію припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи відповідача відповідно до чинного законодавства та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу, щодо якої прийняте судове рішення, Про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                                           

                                                                                                                                               В.В.Сулім