Рішення

від 19.09.2023 по справі 420/18140/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18140/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська,17, м.Миколаїв, 54005) до Приватного підприємства Таврія Плюс (вул..М`ясоїдівська,буд.14, м.Одеса, 65091) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства Таврія Плюс за результатом якого позивач просить:

стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання ФІЛІЄЮ "МИКОЛАЇВСЬКА" ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 1 135 735,61 грн (один мільйон сто тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять п`ять грн 61 коп.), з яких: адміністративно-господарські санкції 1 061 038,57грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 74 697,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого ФІЛІЇ "МИКОЛАЇВСЬКА" ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Філії, за рік склала 314 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону, повинна складати 13 осіб. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює від 26 осіб і більше становить 13 осіб (13-0). Так, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 1061038,57грн. та пеня 74 697,04 грн.

24.07.2023 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позову зазначивши, що на ФІЛІЮ «МИКОЛАЇВСЬКА» ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС» не поширюється обов`язок з дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та відсутні підстави для сплати ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ТАВРІЯ ПЛЮС» адміністративно-господарських санкцій за невиконання вказаного нормативу відповідно до статуту.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ФІЛІЯ «МИКОЛАЇВСЬКА» ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС» не с юридичною особою та є відокремленим підрозділом юридичної особи ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС».

ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТАВРІЯ ПЛЮС» є юридичною особою 3 місцезнаходженням: Україна, 65091, Одеська область, місто Одеса, вулиця М`ясоїдівська, будинок 14.

Місцезнаходження ФІЛІЇ «МИКОЛАЇВСЬКА» ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС»: Україна, 54052, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Корабелів, будинок 20/3.

ФІЛІЯ діє згідно діючого законодавства України, Статуту ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС», а також Положення про ФІЛІЮ «МИКОЛАЇВСЬКА» ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС».

Згідно п. 1.2 Положення про ФІЛНО «МИКОЛАЇВСЬКА» ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС» (нова редакція), затвердженого Рішенням Засновника ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС» №82/2021 від 23.12.2021 року Філія є відокремленим підрозділом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС», що розташована поза місцезнаходженням Підприємства.

Положення с основним документом, який встановлює правові засади діяльності Філії, порядок її створення, функціонування, майнове положення, порядок реорганізації та ліквідації (п. 1.3 Положення).

Відповідно до п.1.6 Положення Філія не с юридичною особою. Філія має свою печатку та штампи із своїм найменуванням і найменуванням Підприємства. Зразки печаток та штампів Філії затверджуються керівником Підприємства. Філія може мати свою емблему, товарний знак, знак обслуговування та інші реквізити, зразки яких затверджуються керівником Підприємства.

Пунктом 1.7 Положення визначено, що Філія не має окремого балансу. Для здійснення діяльності Філія має право відкривати рахунки в установах банків виключно за погодженням з керівником Підприємства.

Згідно п.18.1, п.18.2 Статуту ІІІ «ТАВРІЯ ПЛЮС» Підприємство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність відповідно діючому законодавству. Фінансові звіти Підприємства складаються за підсумками діяльності за кожний рік і відображають прибутки видатки Підприємства як в національній, так і в іноземній валюті.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого ФІЛІЇ "МИКОЛАЇВСЬКА" ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Філії, за рік склала 314 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, повинна складати 13 осіб.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює від 26 осіб і більше становить 13 осіб (13-0).

Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає: 25628162,37 грн. : 314 осіб x 13 осіб з інвалідністю = 1061038,57грн.

Оскільки, адміністративно-господарські санкції у визначений строк, тобто до 15 квітня року, наступного Роком в якому відбулося порушення нормативу, ФІЛІЄЮ за "МИКОЛАЇВСЬКА" ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" сплачено не було, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ та п 3.1 «Порядку нарахування пені та її сплати» відповідачу за період з 18.04.2023 року по 14.07.2023 року (включно) за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 74 697,04 грн.

Відповідачем у добровільному порядку не сплачено зазначені кошти та за їх стягненням звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з статтею 15 Європейської соціальної хартії (переглянутої), Страсбург, 3 травня 1996 року (Хартію ратифіковано із заявами Законом № 137-V від 14 вересня 2006 року; European Social Charter) з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема:

1. вжити необхідних заходів для забезпечення особам з інвалідністю орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, у межах загальних програм або, коли це видається неможливим, у державних або приватних спеціалізованих закладах;

2. сприяти їхньому доступові до роботи усіма засобами, які можуть заохочувати роботодавців приймати на роботу осіб з інвалідністю і утримувати їх у звичайному виробничому середовищі та пристосовувати умови праці до потреб осіб з інвалідністю, або, коли це видається неможливим у зв`язку з інвалідністю, шляхом облаштування або створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня інвалідності. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати використання спеціалізованих служб працевлаштування та надання допомоги;

3. сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, статтею 17 цього Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю..

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення..

Згідно з частиною 9 статті 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 року №5067-VI "Про зайнятість населення" (надалі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 року №1476), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (яка була чина на момент виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та Наказом №316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас суд зауважує, що визначений у Законі №875-XII обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність таких осіб, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №440/2008/19, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

При цьому доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.

Однак, відповідачем не було надано до суду доказів, що ФІЛІЄЮ «МИКОЛАЇВСЬКА» ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТАВРІЯ ПЛЮС» було створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також те що він у 2022 році (або протягом трьох робочих днів з дня відкриття вакантної посади) повідомляв державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування особи з інвалідністю. До матеріалів справи не було надано звітів за формою №3-ПН з відміткою про їх прийняття центром зайнятості.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.10 ст.19 Закону №875-ХІІ керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналогічні положення містяться і в Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Так ч.1 ст.238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 ГК України, вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Окрім того, частиною 2 ст. 20 Закону та п 3.1 «Порядку нарахування пені та її сплати» визначено що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення"» (далі - Постанова № 70), визначено, що порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджується Мінпраці.

На виконання зазначеного положення Постанови №70 Наказом Мінпраці від 15.05.07р. №223 було затверджено «Порядок нарахування пені та її сплати».

Згідно з п. 3.4 зазначеного Порядку нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). У випадку, коли строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня. (п. 3.5.), отже нарахування пені здійснюється з 18.04.2023р.

При поданні до суду позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду відповідно до п. 3.7. Порядку розраховує суму пені на дату подання позовної заяви. Враховуючи, що ставка НБУ з 17.03.2023р. становить 25,0% - розрахунковий розмір пені дорівнює 0,08%.

Розраховується сума пені за один день прострочення: 1 061 038,57 грн (сума адміністративно-господарських санкцій) х 0,08% (розрахунковий розмір пені) 848,83 грн, таким чином, сума пені, що необхідно сплатити станом на = 14.07.23р. дорівнює:

848,83 грн (сума пені за один день прострочення) х 88 (кількість днів)= 74697,04 грн. Оскільки, адміністративно-господарські санкції у визначений строк, тобто до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, ФІЛІЄЮ "МИКОЛАЇВСЬКА" ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" сплачено не було, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ та п 3.1 «Порядку нарахування пені та її сплати» відповідачу за період з 18.04.2023 року по 14.07.2023 року (включно) за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 74 697,04 грн.

Суд зазначає, що за інформацією Пенсійного фонду України, яка була сформована на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ФІЛІЇ "МИКОЛАЇВСЬКА" ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 35050610), створений відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю розрахунок передається Пенсійному фонду України, який надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10 березня 2023 року № 14-1 та Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10 березня 2023 року № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 р. за № 456/39512.

Частиною четвертою статті 64 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, з урахуванням вимог процесуального законодавства відповідачем у справі про стягнення адміністративно-господарських санкцій (в тому числі у справах про стягнення адміністративно-господарських санкцій (в тому числі у справах про стягнення адміністративно-господарських санкцій з відокремлених підрозділів юридичної особи) можуть виступати виключно юридичні особи, які відкрили свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Тобто відповідачем у справі про стягнення адміністративно-господарських санкцій з ФІЛІЇ "МИКОЛАЇВСЬКА" ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" виступає ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТАВРІЯ ПЛЮС".

На підставі вищезазначеного, враховуючи те що відповідачем не було надано доказів того, що ним було створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи про наявність відповідних вакантних робочих місць, суд вважає, що позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З приводу клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін суд зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч. 3 ст. 257 КАС України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Приватного підприємства Таврія Плюс (вул..М`ясоїдівська, буд.14, м.Одеса, 65091) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.

Адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська,17, м.Миколаїв, 54005) до Приватного підприємства Таврія Плюс (вул..М`ясоїдівська,буд.14, м.Одеса, 65091) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році - задовольнити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" (65091, вулиця М`ясоїдівська, будинок 14, місто Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ: 31929492) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання ФІЛІЄЮ "МИКОЛАЇВСЬКА" ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТАВРІЯ ПЛЮС" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 1135735,61 грн. (один мільйон сто тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять п`ять грн 61 коп.), з яких: адміністративно-господарські санкції 1 061 038,57грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 74 697,04 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко