Ухвала

від 11.09.2023 по справі 757/3971/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3729/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/3971/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-17» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.01.2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти в розмірі 1 000 034 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках:

- ТОВ «ПМК-17» (код ЄДРПОУ 40392349) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які відкрито в АТ «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838);

- ТОВ «ПМК-17» (код ЄДРПОУ 40392349) НОМЕР_5 , який відкрито в АТ «БАНК АЛЬЯНС» (МФО 300119), в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів та заробітної плати працевлаштованим на юридичну особу працівникам.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в інтересах ТОВ «ПМК-17», в якій ставить питання про поновлення йому строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.01.2023 року, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.01.2023 року є незаконною, необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню.

Представник зазначає, що ТОВ «ПМК-17» в даному провадженні має статус третьої особи щодо майна якої було вирішено питання про арешт майна, крім того при винесенні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не взято до уваги, що жодних відомостей стосовно як ТОВ «ПМК-17», так і його службових осіб до Єдиного реєстру досудового розслідувань не внесено, ніякої попередньої кваліфікації їх діям не дано, жодній особі із числа працівників ТОВ «ПМК-17» у кримінальному провадженні №42022000000001013 від 28.07.2022 року не повідомлено про підозру.

Апелянт вказує, що стороною обвинувачення не доведено можливість використання грошових коштів, як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апелянт посилається на те, що відсутність обґрунтування щодо відповідності майна ТОВ «ПМК-17» критеріям ст. 98 КПК України не можна вважати законною підставою для необхідності накладення арешту.

Звертає увагу суду, що винесення оскаржуваної ухвали про арешт рахунків ТОВ «ПМК-17» призвело до ускладнення в діяльності підприємства та створило значні перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності.

Щодо питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.01.2023 року, представник зазначає, що розгляд клопотання прокурора в суді першої інстанції був проведений без участі представників товариства, які не були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, лише 25.05.2023 року підприємством було отримано довідку з інформацією про те, що арешт коштів на рахунок було здійснено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.01.2023 року.

В судове засідання прокурор та представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником ТОВ «ПМК-17» - адвокатом ОСОБА_6 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001013 від 28.07.2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України.

У ході досудового розслідування кримінального провадження досліджуються обставини за яких службовими особами Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, діючи за попередньою змовою між собою, зловживаючи своїм службовим становищем, за співучасті з наразі невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчиняються дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна - реєстраційного ліміту податку на додану вартість суб`єктів господарювання, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, шляхом здійснення несанкціонованих дій із інформацією, яка обробляється в електронних системах Державної податкової служби України.

Зазначені дії відбуваються шляхом підроблення учасниками злочинної групи офіційних документів для отримання кваліфікованих електронних підписів від імені посадових осіб юридичних осіб, реєстраційні ліміти податку на додану вартість яких у подальшому протиправно привласнюються, та подальшого вчинення в системі Державної податкової служби України від імені відповідних суб`єктів господарювання дій із реєстрації податкових накладних і проведення безтоварних операцій із рядом юридичних осіб, зареєстрованих на території Дніпропетровської, Київської, Львівської, Одеської та Черкаської областей.

За вказаних обставин відбулось привласнення активів юридичних осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території України, в тому числі ТОВ «ФРУКТІС РІТЕЙЛ» (код ЄДРГІОУ 43970931), ТОВ «БЄЛУН-АГРО» (код ЄДРПОУ 38665154), ТОВ «САН ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 32022177), ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХГРУП» (код ЄДРПОУ 42131677), ТОВ «ГЕЛІОС- ЕЛЕКТРО» (код ЄДРПОУ 38733027), ТОВ «КАРДА ТОРС» (код ЄДРПОУ 43463476), ПП «АЛЕКСАНДР А. СИНЕНКО» (код ЄДРЕІОУ 31652568), ТОВ «БУД-ЕЛІТ ФОРМ» (код ЄДРПОУ 42589698), ТОВ «УРОЖАЙНЕ» (код ЄДРПОУ 37390142), ДП «САМ 01Л ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 23702294), TOB «ХВО-РОСТ» (код ЄДРПОУ 34859554), ТОВ «ІННОВАЦІЙНА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 34620790), ТОВ «АЗОВГАЗ» (код ЄДРПОУ 39539390), ПП «АГРОФІРМА «МИЛІВСЬКА» (код ЄДРПОУ 36008486), ТОВ «БЄЛУН-А» (код ЄДРПОУ 39212326), ТОВ «БМУ-13» (код ЄДРПОУ 19292502), ТОВ «ЗРАЗКОВЕ» (код ЄДРПОУ 03749098), ТОВ «УКРЮНІОН» (код ЄДРГІОУ 43421199), МПП «АГРОТЕХСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 23757256), ПП «ГОНЧАРІВСЬКА» (код ЄДРПОУ 31612242), ТОВ «ГЕРМЕС» (код ЄДРПОУ 31463102), СТОВ «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (код ЄДРПОУ 03785102), ТОВ «АМАЛТЕЯ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 36130219), ТОВ «ХЕРСОН ІМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 34370500), ТОВ «ДНЕПРСТРОЙ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43502618), ТОВ «СТРОЙТОРГ 2021» (код ЄДРПОУ 44039037), ТОВ «ЛІЗІНВЕСТ» (код ЄДРГІОУ 34933894), ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» (код ЄДРПОУ 37390074), СФГ «АГРОТРАНС» (код ЄДРПОУ 31844388), ТОВ «СТЕЙТ КОРГІОРЕЙТ» (код ЄДРПОУ 44401959), ТОВ «АРТЕМІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 30698858), ТОВ «СОЛАР-ГРУП» (код ЄДРПОУ 41164460), ТОВ «АГРО ТЕХ ПОСТАВКИ» (код ЄДРПОУ 42038398), ПрАТ «ДІМ МАРОЧНИХ КОНЬЯКІВ «ТАВРІЯ» (код ЄДРПОУ 00413475) у вигляді реєстраційного ліміту податку на додану вартість.

Проведеними слідчими та процесуальними діями зазаначено, що до вчинення розслідуваного злочину причетні службові особи ТОВ «ПМК-17» (код ЄДРПОУ 40392349), які мали безтоварні фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХГРУП» (код ЄДРПОУ 42131677) на суму ПДВ 1 000 034 грн. та заволоділи майном товариства на указану суму.

Таким чином, за результатом проведення слідчих дій зазначено, що для здійснення незаконної діяльності можуть використовуватись наступні розрахункові рахунки:

- ТОВ «ПМК-17» (код ЄДРПОУ 40392349)

НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ,

НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які відкрито в АТ «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838),

- ТОВ «ПМК-17» (код ЄДРПОУ 40392349)

НОМЕР_5 , який відкрито в АТ «БАНК АЛЬЯНС» (МФО 300119).

31.01.2023 року (клопотання датоване 30.01.2023 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти в розмірі 1 000 034 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках:

- ТОВ «ПМК-17» (код ЄДРПОУ 40392349) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які відкрито в АТ «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838);

- ТОВ «ПМК-17» (код ЄДРПОУ 40392349) НОМЕР_5 , який відкрито в АТ «БАНК АЛЬЯНС» (МФО 300119), в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів та заробітної плати працевлаштованим на юридичну особу працівникам.

Мотивуючи його тим, що є вагомі підстави вважати, що вищевказані грошові кошти, які знаходяться на зазначених рахунках є доказом у даному кримінальному провадженні, про що вказує в тому числі постанова про визнання речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.01.2023 року зазначене клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказані грошові кошти, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказані грошові кошти, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на грошові кошти.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність грошових коштів ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вищевказані грошові кошти в рамках досудового розслідування можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що грошові кошти на рахунках, на які прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що грошові кошти на рахунках на які накладено арешт в даному кримінальному проваджені відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти в розмірі 1 000 034 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках:

- ТОВ «ПМК-17» (код ЄДРПОУ 40392349) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які відкрито в АТ «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838);

- ТОВ «ПМК-17» (код ЄДРПОУ 40392349) НОМЕР_5 , який відкрито в АТ «БАНК АЛЬЯНС» (МФО 300119), в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів та заробітної плати працевлаштованим на юридичну особу працівникам, - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-17» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4