Ухвала

від 18.09.2023 по справі 420/10328/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10328/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Бойка А.В., суддів: Шевчук О.А., Федусика А.Г., розглянувши клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року по справі №420/10328/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ПРЕМІУМ до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ПРЕМІУМ до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2023 року було залишено без руху через несплату судового збору та надано строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

На виконання вимог зазначеної ухвали Одеська митниця 11.09.2023 року подала клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а у разі неможливості відстрочення сплати судового збору, просила продовжити Одеській митниці строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

В обґрунтування поданого клопотання Одеська митниця посилалась на відсутність в умовах воєнного стану можливості надати докази сплати судового збору. Однак, як вказав апелянт, з метою недопущення відмови у відкритті провадження чи повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору, в.о. начальника Одеської митниці надав розпорядження Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Одеської митниці щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 420/10328/23. Апелянт вказував на те, що він бажає скористатись правом на апеляційне оскарження, проте реалізація даного права є неможливою у випадку обмеження права на доступ до правосуддя з боку суду.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України Про судовий збір, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо сплати судового збору.

Таким чином апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна була забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

До клопотання Одеською митницею було додано витяг з виписки Одеської митниці за 05.09.2023 рік, згідно якого залишок по КЕКВ 2800 становить 0,00 грн.

Однак скаржником не надано належних доказів які б підтверджували обставини щодо вжиття всіх залежних від апелянта заходів для сплати судового збору у визначеному розмірі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то відсутність фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Крім того, сам по собі факт введення на території України воєнного стану не свідчить про наявність підстав для відстрочення апелянту сплати судових витрат, оскільки будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України "Про судовий збір" та/або КАС України не внесено та не змінено порядок сплати судового збору.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого апелянтом клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Що стосується посилань апелянта на практику Європейського суду з прав людини в частині доступу до правосуддя, колегія суддів зазначає наступне:

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (п.п. 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Суд звертає увагу на те, що держава має дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Водночас, право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

З огляду на зазначене, необхідність сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, як умова прийняття такої скарги до розгляду, не може розцінюватись як обмеження права доступу до правосуддя.

В свою чергу колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У зв`язку із відмовою у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, для надання апелянту можливості усунути недоліки поданої апеляційної скарги та реалізувати його право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження апелянту строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 121, 169, 296, 298 КАС України, суд-

У Х В А Л И В :

Відмовити Одеській митниці у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2023р. по справі №420/10328/23.

Продовжити Одеській митниці строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 р. по справі №420/10328/23 на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду апеляційної інстанції.

Роз`яснити апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

Ухвала у касаційному порядку не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді А.Г. Федусик О.А. Шевчук