Постанова

від 18.09.2023 по справі 240/24997/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24997/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

18 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2022 року позивач, ТОВ "Надра Інвест", звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (відповідача), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області форми «С» № 5496/06-30-09-02/33093694 від 03.10.2022.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 11.01.2023 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено, що споруди, обладнання, що використовуються позивачем для зберігання пального знаходяться за Житомирська область. Хорошівський район, 0,5 км на північний схід від с. Суховоля, ліцензія на яке наявна у позивача, тому викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності за адресою Житомирська область, Хорошівський район, с. Суховоля є передчасними та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що за результатами перевірки встановлено порушення ст. 15 Закону України від 19.12 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовують в електронних сигаретах, та пального» та п. 63.3 ст. 63 ПКУ. За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 №5496/06-30-09-02/33093694, яким нараховані штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн. У Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» наявна ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Вважає, що вказана ліцензія надає право зберігати пальне виключно за адресою: Житомирська обл., Хорошівський р-н., 0,5 км на північний схід від с. Суховоля. У свою чергу ліцензія на зберігання пального за адресою: Житомирська область. Хорошівський район, с. Суховоля у Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» відсутня, тому позивачем порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481 95-ВР в частині зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності за адресою Житомирська область, Хорошівський район, с. Суховоля.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що ТОВ «Надра Інвест» за місцем зберігання пального за адресою Житомирська область, Хорошівський р-н, 0,5 км на північний схід від с. Суховоля, за якою товариство має ліцензію на право зберігання пального для потреб власного споживання за реєстраційним номер 06050414202000106 від 05.02.2020. Також, за вказаною адресою знаходяться зареєстровані в законодавчому порядку об`єкти оподаткування ТОВ «Надра Інвест» резервуар типу РГС-4 для зберігання пального, транспортні засоби та техніка, які використовує товариство в своїй господарській діяльності. Інших потужностей для зберігання пального товариство не має. За іншими адресами, відмінними від Житомирська область, Хорошівський р-н, 0,5 км на північний схід від с. Суховоля, перевірка не проводилася.

Також зазначає, що серед наданих на перевірку первинних бухгалтерських документів були товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, які складав саме постачальник ПП «Укрпалетсистем», а не отримувач. У вказаних ТТН постачальником не було деталізовано точне місце фактичного постачання дизпалива, а лише зазначено Житомирська область, Хорошівський район, с. Суховоля, без прив`язки 0,5 км на північний схід від с. Суховоля.

Вважає, що оформлення постачальником ТТН таким чином відповідає чинному законодавству. ПП «Укрпалетсистем» здійснювало фактичне постачання дизпалива для ТОВ «Надра Інвест» на адресу: Житомирська область, Хорошівський район, 0,5 км на північний схід від с. Суховоля, у той час, коли у ТТН зазначало як пункт розвантаження Житомирська область, Хорошівський район, с. Суховоля. Будь яких доказів, що спростовують ці обставини контролюючими органами не здобуто та не надано до суду першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, та на підставі наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 19 серпня 2022 року № 1004-п проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДРА ІНВЕСТ» з питання дотримання вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігань, транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно акту від 01.09.2022 2 №5108/06-3 0-09-02/3 3093694, за результатами перевірки встановлено порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та п. 63.3 ст. 63 ПКУ.

За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 №5496/06-30-09-02/33093694, яким нараховані штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що суб`єкт господарювання згідно наданих первинних документів отримував з 20.08.2019 по 23.08.2022 та зберігав пальне (дизельне паливо) за адресами: Житомирська область. Хорошівський район, с. Суховоля та Житомирська область, Хорошівський район 0,5 км на північний схід від с. Суховоля, яке в подальшому використовував в своїй господарській діяльності. В періоді, що перевірявся позивач, згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та інших первинних бухгалтерських документів отримав дизельне паливо за адресою Житомирська область, Хорошівський район, с. Суховоля, яке зберігав та використовував в своїй господарській діяльності.

ТОВ «Надра Інвест» має ліцензію на право зберігання пального для потреб власного споживання за реєстраційним номером 06050414202000106 від 05.02.2020 року за місцем зберігання Житомирська область, Хорошівський район 0,5 км на північний схід від с. Суховоля.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Отже, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Разом з тим, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (ч. 10 ст. 15 Закону № 481/95).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Разом з тим, згідно частин 39-42 статті 15 Закону № 481/95 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, Закон №481/95 покладає обов`язок на суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки щодо стаціонарних об`єктів зберігання пального, адже із змісту переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, вбачається, що такі неможливо надати для пересувних ємностей та транспортних засобів, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

При цьому, положення ч. ч. 1-2 ст. 17 Закону № 481/95 передбачають, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень (абз.8 ч.2 ст.17 Закону).

Тобто, для застосування передбаченої цією статтею санкції необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання суб`єктом господарювання пального та відсутність у нього відповідної ліцензії за умови існування обов`язку з її отримання.

Разом з тим, законодавець визначив усі без виключення операції у сфері обігу пального, такими, що підлягають ліцензуванню.

Випадки, коли суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отриманий ліцензії на право зберігання пального чітко визначені у ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Зокрема, суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Отже, суб`єкт господарювання, який має ліцензію на виробництво пального та/або право оптової/роздрібної торгівлі пальним, звільняється від обов`язку додатково отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Суб`єкти господарювання, які придбавають пальне з метою його використання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки та не реалізують його іншим особам повинні в обов`язковому порядку отримати ліцензію на право зберігання пального. Вийняток передбачений ч. 19 ст. 15 вказаного Закону.

Інших умов для звільнення суб`єктів господарювання від отримання ліцензії на право зберігання пального Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" не місіть.

Приписами ст. 18 Закону № 481/95-ВР установлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Відтак, суб`єкти господарювання, які придбавають пальне для потреб власного споживаний, здійснюючи при цьому відпуск пального відразу у паливні баки транспортних засобів, повинні отримати ліцензію на право зберігання пального за адресою фактичного місця знаходження таких транспортних засобів.

Для таких суб`єктів законодавством встановлена спрощена процедура отримання ліцензії, вони повинні подати лише заяву на отримання ліцензії, у якій зазначити про використання пального для потреб власного споживання, загальну місткість ємностей (паливних баків транспортних засобів), що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів спірної фактичної перевірки, що ПП «Укрпалетсистем» поставляло дизельне паливо ТОВ «Надра Інвест» за договором № 881/09/18 купівлі-продажу нафтопродуктів від 17.09.2018, що підтверджується накладною на відпуск ПММ від 20.08.2019 №053-11370 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №17909 УПС/02 від 20.08.2019, накладною на відпуск ПММ від 02.03.2020 №053-2191 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №4948 УПС/02 від 02.03.2020 року, накладною на відпуск ПММ від 30.04.2020 №053-4610 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №9803 УПС/02 від 30.04.2020, накладною на відпуск ПММ від 29.05.2020 №053-5755 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №12123 УПС/02 від 29.05.2020, накладною на відпуск ПММ від 22.06.2020 №053-6646 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №14286 УПС/02 від 22.06.2020, накладною на відпуск ПММ від 27.07.2020 №053-8209 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №18036 УПС/02 від 27.07.2020, накладною на відпуск ПММ від 21.08.2020 №053-9418 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №20915 УПС/02 від 21.08.2020, накладною на відпуск ПММ від 14.09.2020 №053-10709 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №23556 УПС/02 від 14.09.2020, накладною на відпуск ПММ від 02.10.2020 №053-11933 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №25887 УПС/02 від 02.10.2020, накладною на відпуск ПММ від 22.10.2020 №053-12944 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №28028 УПС/02 від 22.10.2020, накладною на відпуск ПММ від 15.12.2020 №053-16408 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №34283 УПС/02 від 15.12.2020, накладною на відпуск ПММ від 05.12.2021 №053-103 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №294 УПС/02 від 05.01.2021, накладною на відпуск ПММ від 25.08.2021 №053-12183 та ТТН на відпуск нафтопродуктів №61742 УПС/02 від 25.08.2021.

Крім того, на запит позивача від 05.09.2022 №16 ПП "Укрпалетсистем" 08.09.2022 №621 внесло виправлення в товаро-транспортні накладні щодо місця постачання дизпалива (а.с.42).

Також, перевіркою встановлено, що суб`єкт господарювання згідно наданих первинних документів отримував з 20.08.2019 по 23.08.2022 та зберігав пальне (дизельне паливо) за адресами: Житомирська область. Хорошівський район, с. Суховоля та Житомирська область, Хорошівський район 0,5 км на північний схід від с. Суховоля, яке в подальшому використовував в своїй господарській діяльності. В періоді, що перевірявся позивач, згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та інших первинних бухгалтерських документів отримав дизельне паливо за адресою Житомирська область, Хорошівський район, с. Суховоля, яке зберігав та використовував в своїй господарській діяльності. Вказане свідчить про порушення ст. 15 Закон №481/95.

Разом з тим встановлено, що ТОВ «Надра Інвест» має ліцензію на право зберігання пального для потреб власного споживання за реєстраційним номером 06050414202000106 від 05.02.2020 року за місцем зберігання Житомирська область, Хорошівський район 0,5 км на північний схід від с. Суховоля.

Водночас, як зазначає відповідач, у позивача відсутня ліцензія на зберігання пального за адресою: Житомирська область. Хорошівський район, с. Суховоля.

Проте, з такими твердженнями контролюючого органу суд першої інстанції не погодився зважаючи на те, що всі первинні документи позивачем були представлені в ході проведення перевірки, з яких слідує, що господарські операції відбулися та відображені у бухгалтерському та податковому обліках.

Також суд вважав, що не зазначення в накладних інформації «0,5 км. на північних схід від с.Суховоля» не може бути беззаперечним фактом зберігання пального саме за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, с. Суховоля та відповідно без ліцензії.

При цьому, колегія суддів враховує, що статтею 1 Закону України №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Проте, Закон України №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв.

Тому, застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі України №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Тобто, Закон України№481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.

Поряд з цим, Верховний Суд у постановах від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а, від 21.09.2022 у справі № 140/16490/20, від 12.01.2023 у справі № 420/11102/21 застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

З урахуванням зазначеного, під час проведення фактичної перевірки фахівцями контролюючого органу має бути встановлено безпосереднє місце зберігання суб`єктом господарювання пального. Не встановлення наявності таких місць зберігання пального чи то акцизних складів, не може тягнути за собою відповідальність у вигляді застосування штрафу.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, у даному випадку необхідно було дослідити технічну можливість позивача виконати розвантаження пального з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів).

Разом з тим, відповідачем жодних доказів зберігання позивачем пального саме за адресою: Житомирська область. Хорошівський район, с. Суховоля не надано. Зокрема наявності у позивач за вказаною адресою споруд та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що вказані споруди, обладнання, що використовуються позивачем для зберігання пального знаходяться за Житомирська область. Хорошівський район, 0,5 км на північний схід від с. Суховоля, ліцензія на яке наявна у позивача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення ст. 15 Закону України від 19.12 № 481/95-ВР в частині зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності за адресою Житомирська область. Хорошівський район, с. Суховоля є передчасними та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу.

Отже, податковим органом в акті перевірки відображено дані, які не відповідають дійсності та на підтвердження яких не надано жодних доказів, що унеможливлює застосування штрафу до позивача.

Таким чином, недоведеність відповідачем допущення позивачем вказаного порушення, внаслідок неповного з`ясування та непідтвердження перевіркою даних відображених в акті перевірки, є підставою для формування судом першої інстанції висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області форми «С» № 5496/06-30-09-02/33093694 від 03.10.2022.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.