Постанова

від 18.09.2023 по справі 460/25939/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/25939/22 пров. № А/857/11894/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Гінди О. М., Курильця А. Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "АРТЕМ-БУД" на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №460/25939/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства "АРТЕМ-БУД" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції Щербаков В. В.,

час ухвалення рішення 20.06.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Приватне підприємство "АРТЕМ-БУД" звернулося в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрації / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №2402447/34970758 від 15 лютого 2021 року, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Приватним підприємством "АРТЕМ-БУД" податкову накладну №311 від 10 вересня 2020 року, днем її первинного подання.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позовну заяву Приватного підприємства "АРТЕМ-БУД" залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що реєстрація податкових накладних, подання всієї звітності та підготовка пакету документів, необхідних для подання позову до суду належить до компетенції головного бухгалтера підприємства, яка тривалий період часу перебувала на лікуванні. Зазначає, що 03 лютого 2021 року головному бухгалтеру проведено операцію та у подальшому з 17 березня 2021 року по 24 березня 2021 року бухгалтер проходила лікування, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Крім того, після лікування бухгалтер ще довгий час перебувала у відпустці. Звертає увагу, що інших бухгалтерів на підприємстві немає, тому строк на подання позовної заяви пропущено з поважних причин. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду та просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач скористався правом на досудове врегулювання спору та звернувся із скаргою на вказане рішення. Вказує, що позовна заява у справі №460/25939/22 датована 14 липня 2022 року, а ухвала про відкриття провадження датована 17 жовтня 2022 року, тобто позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з таких підстав.

Матеріалами справи стверджується, що 14 липня 2022 року Приватне підприємство "АРТЕМ-БУД" в особі директора М. Омелянського звернулося в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрації / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №2402447/34970758 від 15 лютого 2021 року, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Приватне підприємство "АРТЕМ-БУД" податкову накладну №311 від 10 вересня 2020 року, днем її первинного подання.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку.

09 червня 2023 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що бухгалтер тривалий час перебувала на лікарняному, відтак підприємство було позбавлене можливості звернутись до суду в строки визначені законом. З урахуванням наведеного представник позивача просив пропущений строк поновити.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про поновлення строку не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, матеріалами справи підтверджено, що бухгалтер проходила лікування з 17 березня 2021 року по 24 березня 2021 року, однак позовну заяву в суд подано лише у 14 липня 2021 року, а тому доводи позивача не спростовують наявності підстав для обмеження права позивача на звернення до суду тримісячним строком та не можуть вважатися поважними для поновлення такого строку.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ст.5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Ч.1 ст.45 КАС України також передбачає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч.2 ст.122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно з п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до ст.102 ПК України строк давності становить 1095 днів.

За змістом ст.102 ПК України вказаний строк застосовується під час нарахування грошових зобов`язань або під час провадження у справі про стягнення такого податку.

У даному ж випадку позивач оскаржує рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, які за своєю суттю не є рішеннями про нарахування грошового зобов`язання.

З огляду на те, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, то в даному випадку застосуванню підлягають строки звернення до суду, встановлені КАС України.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 дійшов висновку про те, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч.4 ст.122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2022 року Приватне підприємство "АРТЕМ-БУД" звернулося в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрації / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №2402447/34970758 від 15 лютого 2021 року, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Приватним підприємством "АРТЕМ-БУД" податкову накладну №311 від 10 вересня 2020 року, днем її первинного подання.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство "АРТЕМ-БУД" здійснювало адміністративне оскарження рішення Комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрації/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №2402447/34970758 від 15 лютого 2021 року, за результатами розгляду якого прийнято рішення №10299/34970758/2 від 02 березня 2021 року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач лише 14 липня 2022 року, тобто більше ніж через 12 місяців після адміністративного оскарження, за результатами розгляду якого прийнято рішення №10299/34970758/2 від 02 березня 2021 року, звернувся із позовною заявою у суд.

Колегія суддів зазначає, що при пропуску строку звернення до суду такий строк може бути поновлений лише за наявності поважних причин. При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Колегія суддів погоджується з покликанням апелянта на те, що хвороба є поважною причиною пропуску строку звернення в суд, разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції матеріалами справи стверджується, що бухгалтер перебувала на лікуванні лютий, березень 2021 року, разом з тим, позивач з позовом звернувся лише у липні 2022 року, будь-яких доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення в суд з березня 2021 року по липень 2022 року позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач є юридичною особою зі штатною кількістю працівників, і при відсутності бухгалтера на роботі його посадові обов`язки покладаються на інших осіб, крім того, є керівник юридичної особи, також позивач не позбавлений був права скористатись отриманням правової допомоги, враховуючи ту обставину, що головний бухгалтер була відсутня.

За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовної заяви, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого ст.122 КАС України, і поважних причин пропуску строку позивач не навів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.242, 243, 246, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АРТЕМ-БУД" залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №460/25939/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 18 вересня 2023 року.