Постанова

від 18.09.2023 по справі 751/2462/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 вересня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/2462/22

Головуючий у першій інстанції Карапута О. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/478/23

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Чернігівський молокозавод»,

особа, яка подала апеляційну скаргу: Публічне акціонерне товариство «Чернігівський молокозавод»,

на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2022 року, дата складання повного його тексту: 02.11.2022, місце ухвалення: м. Чернігів,

в с т а н о в и в:

У липні 2022 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Чернігівський молокозавод» (далі за текстом ПАТ «Чернігівський молокозавод»), в якому просила стягти на її користь 96450 грн 70 коп. та 4000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 13.11.2018 по 24.09.2021 ОСОБА_1 працювала касиром у ПАТ «Чернігівський молокозавод». В день звільнення їй не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 8201 грн 60 коп. У зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні позивач має право на стягнення середнього заробітку в сумі 85249 грн 10 коп. з такого розрахунку: загальна сума заробітної плати за липень і серпень 2021 р. становить 12715 грн 27 коп. (6311 грн 27 коп. + 6404 грн 00 коп. = 12715 грн 27 коп.): 44 (кількість робочих днів у цих місяцях) = 288 грн 98 коп. (середній заробіток за 1 робочий день); за 295 робочих днів періоду затримки з 25.09.2021 по 17.07.2022: 288 грн 98 коп. х 295 = 85249 грн 10 коп. ОСОБА_1 має право і на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вищеописаного порушення її прав у виді душевних страждань і необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, яку вона оцінює в розмірі 3000 грн 00 коп., і витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн 00 коп.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з доведеності позовних вимог.

Ухвалою місцевого суду від 19.12.2022 заяву відповідача про перегляд рішення в порядку ст. 284-288 ЦПК України залишено без задоволення (арк. 55).

В апеляційній скарзі ПАТ «Чернігівський молокозавод» просить скасувати вказане рішення й ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи скарги зводяться до того, що:

- в день звільнення ОСОБА_1 не працювала. Зважаючи на це і на те, що заробітна плата працівникам Товариства виплачується через касу, відповідач не мав змоги провести остаточний розрахунок при її звільненні. При цьому ОСОБА_1 не пред`являла до ПАТ «Чернігівський молокозавод» вимогу про проведення з нею остаточного розрахунку;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача в сумі 85249 грн 10 коп. не є співмірним з розміром заборгованості по заробітній платі 8201 грн 60 коп.;

- з задоволенням позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ПАТ «Чернігівський молокозавод» не згодне, так як ним не виплачено заробітну плату ОСОБА_1 з незалежних від Товариства причин (небажання позивача вчасно з`явитися до каси підприємства за розрахунковими коштами, військової агресії Російської Федерації проти України). Ці факти залишені судом І інстанції поза увагою.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні, рішення суду І інстанції залишити без змін (арк. 92-95).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню.

У справі встановлено таке.

З 13.11.2018 по 24.09.2021 ОСОБА_1 працювала касиром бухгалтерії у ПАТ «Чернігівський молокозавод», що підтверджується копією її трудової книжки серії НОМЕР_1 (арк. 7) і копією наказу цього Товариства від 24.09.2021 № 154/-к про її звільнення за угодою сторін, за п. 1 ст. 36 КЗпП України (арк. 19).

У наявних у справі копіях індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (за формою ОК-5), що сформовані 21.06.2022, вбачається, що в вересні 2021 р. позивачу нараховано 13968 грн 53 коп. (арк. 13-15).

Згідно з копіями розрахункових листків за період з 01.09.2021 по 30.09.2021 та з 01.10.2021 по 17.12.2021, заборгованість відповідача із заробітної плати позивачеві становить 8201 грн 66 коп. (арк. 5), яку не виплачено по день пред`явлення позову. Ці обставини відповідач не заперечує.

Аналізуючи правові норми, що регулюють спірні правовідносини, і надані докази, суд доходить таких висновків.

Невиплата відповідачем позивачеві заробітної плати протягом вказаного у позовній заяві періоду суперечить ст. 115 КЗпП України.

Позовні вимоги підтверджено доступними позовній стороні належними й допустимими доказами, які у ході розгляду справи відповідачем не спростовано.

У справі відсутні докази, які підтверджували б посилання відповідача на існування незалежних від нього обставин, що унеможливили проведення остаточного розрахунку з позивачем у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк. Зокрема відсутні докази вини позивача у затримці з нею остаточного розрахунку і докази вчинення відповідачем дій, передбачених п. 31 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148 (з наступними змінами), у зв`язку з неотриманням позивачем остаточного розрахунку в день звільнення у касі, тобто відсутні докази депонування відповідачем всіх належних до виплати позивачеві сум по оплаті праці.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України (п. 87). Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором (підп. 91.1 п. 91); період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум (підп. 91.2 п. 92); ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника (пп. 91.3 п. 91); інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (пп. 91.4 п. 91).

Розмір середнього заробітку за затримку ПАТ «Чернігівський молокозавод» остаточного розрахунку з ОСОБА_1 останньою визначено відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України і Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабміну України № 100 від 08.02.1995 (з наступними змінами). До того ж ні спосіб його обчислення, ні сам розмір відповідачем не оспорюється.

Суд погоджується як з таким, що не спростоване, з твердженням позивача про те, що внаслідок порушення її прав зазначеними вище протиправними діями відповідач завдав їй втрат немайнового характеру у виді душевних страждань і необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи вищеописані характер та спосіб завдання відповідачем позивачеві моральної шкоди, а також тривалості її перетерплювання, суд І інстанції дійшов правильного висновку про її відшкодування в сумі 3000 грн 00 коп.

Вирішуючи справу, апеляційний суд виходить з встановлених і зазначених вище розміру простроченої заборгованості, тривалості періоду затримки (прострочення) її виплати, а також тривалості періоду, протягом якого ОСОБА_2 не зверталася до суду з цим позовом.

З огляду на вищеописані обставини й норми права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд доходить висновку про співмірність заявленої позивачем до стягнення суми середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку (85249 грн 10 коп.) з розміром затриманої заборгованості (8201 грн 66 коп.).

Доводи апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що спростовуються встановленими й описаними вище обставинами справи й визначеними відповідно до них правовідносинами.

Отож оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівський молокозавод» залишити без задоволення, а заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня її складення.

Головуючий: Судді: