Постанова

від 08.11.2007 по справі 25/357-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/357-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08.11.2007р.м.Київ№ 25/357-А

За позовом    Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

до               1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кровельна компанія»

                  2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина-Т»

про             визнання господарського зобов'язання недійсним

Суддя Морозов С.М.

Представники:

Від позивача           Кіндрась Я.І. (довіреність №26-10/3-1 від 06.09.2007р.)

від відповідача 1:   Покровський Д.О. (довіреність від 19.04.2007р.)

від відповідача 2:   не з'явились;

08.11.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (надалі ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовною заявою про визнання недійсним господарського зобов'язання вчинення якого підтверджується рахунком № 110 від 28.04.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська кровельна компанія»(надалі ТОВ «Українська кровельна компанія», відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина-Т»(надалі ТОВ «Перлина-Т», відповідач 2) на загальну суму 70 299, 80 грн. з підстав передбачених ст. 207 ГК України. Також позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст. 208 ГК України, зобов'язати ТОВ «Перлина-Т»повернути грошові кошти ТОВ «Українська кровельна компанія»отримані відповідно до рахунку № 110 від 28.04.2005р. в розмірі 70 299, 80 грн., а з останнього вказану суму стягнути в доход Державного бюджету України.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

На думку позивача, умисел відповідача-2 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується встановленими під час розгляду кримінальної справи обставинами щодо незаконної діяльності ТОВ «Перлина-Т». Вироком Голосіївського районного суду міста Києва у кримінальній справі № 1-720/3 від 31.10.2006р. підтверджено, що Ковтуненко Т.В., який є засновником ТОВ «Перлина-Т»займався незаконною діяльністю пов'язаною з незаконною конвертацією грошових коштів, використовуючи в основному два підприємства ТОВ «Пелина-Т»та ТОВ «Компанія Митида». Створення та діяльність ТОВ «Перлина-Т»відбулося без мети займатися законною підприємницькою діяльністю та з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідачем 1 позов не визнано у письмових запереченнях до позову ТОВ «Перлина-Т» стверджує про безпідставність заявлених вимог до відповідачів. Вирок суду по кримінальній справі у відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Неналежними вважає відповідач 1 посилання на вирок суду по кримінальній справі від 31.10.2006р., оскільки останній не має значення для розгляду справи 25/357-А.

Також, відповідач зазначає про виконання своїх зобов'язань за договором в частині оплати поставлених товарів у звязку з чим вважає   помилковими висновки органу податкової служби під час розгляду справи про визнання недійсною угоди з підстав якими обгрунтовано позов ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

Відповідач 2 заперечень на позов не надав, явку уповноважених представників сторін в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Провадження у справі зупинялось на строк встановлений судом за клопотанням позивача з метою надання до справи витребуваних доказів. В судовому засіданні постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі через закінчення встановленого строку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2005р. ТОВ «Українська кровельна компанія»та ТОВ «Перлина-Т»було укладено усну угоду, згідно якої останнє зобов'язувалось поставити продукцію, а ТОВ «Українська кровельна компанія»мала прийняти її та здійснити оплату. Згідно рахунку № 110 від 28.04.2005р. вартість поставляємих товарів становить 70 299, 80 грн., в тому числі 11 716, 63 грн. податок на додану вартість.

Про укладення угоди свідчить податкова накладна № 230 від 29.04.2005р. (на загальну суму 70 299, 80 грн., в тому числі ПДВ 11 716, 63 грн.), рахунок № 110 від 28.04.2005р..  Згідно накладної № 230 від 29.04.2005р. отримано товар, оплата підтверджується залученою до справи копією банківської виписки з рахунку ТОВ «Українська кровельна компанія».

Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі по тексту –ЦК України), ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

В даному випадку підлягають застосуванню ст. 215, 203 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для даної норми закону в частині доведення наявності умислу завідомо суперечного інтересам держави і суспільства при укладанні договору, характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі ст. 87 цього Кодексу юридична  особа  вважається  створеною  з дня її державної реєстрації.

Статтею 89 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична  особа  підлягає  державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються  до єдиного державного реєстру,    відкритого   для загального ознайомлення.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин,  які здійснюють  господарську  діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за  своїми  зобов'язаннями  в  межах  цього майна,  крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські  організації  -  юридичні   особи,   створені відповідно до Цивільного кодексу України,  державні, комунальні  та  інші  підприємства,  створені  відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють  господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно  до закону як підприємці.

Суб'єкти  господарювання  реалізують   свою   господарську компетенцію   на  основі  права  власності,  права  господарського відання,  права  оперативного  управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа  здатна  мати  такі  ж  цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до  єдиного  державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.09.2007р. засновниками  ТОВ «Перлина-Т»(ідент. код 32046879) є фізичні особи Ковтуненко Тетяна Миколаївна та Ковтуненко Тарас Вікторович, підприємство зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією (довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 12/1-7/2455 від 26.09.2007р.).

Матеріалами справи, зокрема вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.10.2006р. у кримінальній справі 1-720/3 по обвинуваченню Лой Лесі Сергіївни у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України встановлені наступні обставини. Згідно свідчень Ковтуненка Т.В. він займався незаконною діяльністю пов'язаною з обналічуванням грошових коштів, використовуючи в основному два підприємства –ТОВ «Перлина-Т»та ТОВ «Компанія Митида». З рахунків зазначених підприємств знімались грошові кошти по чекам, які він підписував як директор ТОВ «Перлина-Т»та згідно довіреності від директора  ТОВ «Компанія Митида»Ковтуненко Т.М.. Підприємствами перераховувались кошти начеб-то за виконання будівельних робіт, які знімались по чекам  в АКБ «Тас-Комерцбанк»з рахунків ТОВ «Перлина-Т»та ТОВ «Компанія Митида», після чого за відрахуванням 3% відсотків від знятої суми гроші віддавались службовим особам (або тим кого вони присилали) тих же підприємств, які перераховували гроші. За цією схемою обналічування грошових коштів з ТОВ «Перлина-Т»та ТОВ «Компанія Митида»Ковтуненко Т.В. працює приблизно рік.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим  для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням наведеного суд визнає доведеним факт незаконної діяльності ТОВ Перлина-Т»та відповідно приходить до висновку, що спірна угода була укладена саме шляхом обміну документами, які необхідні для відображення факту перерахування грошових коштів у бухгалтерському та податковому обліку.

          Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі міста Києва №20136/7/23-1410 від 22.10.2007р. станом на 17.10.2007р. ТОВ «Перлина-Т»має податковий борг перед Державним бюджетом у розмірі 728 717, 66 грн..

          Наявні у справі докази (вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 31.10.2006р., протоколи допиту в якості свідків по кримінальній справі Ковтуненко Т.М., Ковтуненко Т.В.) не дають підстав вважати спірну угоду такою, що відповідає чинному законодавству, оскільки ведення господарської діяльності ТОВ «Перлина-Т»здійснювалось в порушення вимог господарського, цивільного, податкового законодавства, угоди (в тому числі оспорювана) укладались вказаною юридичною особою з метою прикриття незаконної діяльності.

Позовні вимоги в цій частині судом визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначені наслідки недійсності договорів вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності наміру в обох чи однієї сторони договору.  

Зокрема, Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.  ст.  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами  у квітні 2005р..

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 20.07.2007р., тобто через два роки після вчинення  відповідачем 2, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Враховуючи все вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним господарське зобов'язання по укладанню угоди шляхом обміну документами (податкова накладна № 230 від 29.04.2005р., рахунок № 110 від 28.04.2005р., накладна № 230 від 29.04.2005р.) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська кровельна компанія»(код ЄДРПОУ 23380063) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина-Т»(код ЄДРПОУ 32046879), з підстав передбачених ч. 1 ст. 207 ГК України.

3. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.М. Морозов

                                                                         дата складення постанови в повному обсязі 09.11.2007р.