Рішення від 19.09.2023 по справі 677/452/23

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/452/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

19.09.2023 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Федченко Л.В.,

справа № 677/452/23,

учасники справи:

позивач - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра»,

вимоги позову - про конфіскацію земельних ділянок,

прокурор - Лелюк Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку загального позовного провадження.

«І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача»

Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури О. Намистюк в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 , яка є громадянином Російської Федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії НРЕ 367652, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1486, та серії НРЕ 367651, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1484, виданих 19.06.2021 року державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Хмельницької області Тиховською В.В., набула право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровими номерами 6822780400:05:002:0031, площею 2,4707 га, та 6822780400:04:006:0100, площею 0,6344 га, які знаходиться на території колишньої Васьківчицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, що наразі є територією Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області. 19.06.2021 року відомості про набуття ОСОБА_1 права приватної власності на вищевказані земельні ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В подальшому, вказані земельні ділянки ОСОБА_1 передала в користування на умовах оренди СТОВ «Довіра» на підставі договорів оренди від 02.07.2021 року із строком дії по 02.07.2030 рік.

Разом із тим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) при використанні ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок. Так, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 19.06.2021 року по даний час) в порушення вимог ч.4 ст. 81 ЗК України, не відчужила їх, а передала в оренду, у зв`язку з чим є підстави її конфіскації у власність держави.

У зв`язку з наведеним, просив позов задовольнити - конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельні ділянки ОСОБА_1 із кадастровими номерами 6822780400:05:002:0031, площею 2,4707 га, та 6822780400:04:006:0100, площею 0,6344 га, які знаходиться на території колишньої Васьківчицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, що наразі є територією Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області; стягнути з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури судові витрати по справі - 5368 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1342 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Пред`являючи до суду даний позов, прокурор, як на правову підставу звернення до суду з даною позовною заявою зазначив бездіяльність уповноваженого органу щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не надіслала.

«ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи»

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Прокурор Лелюк Т.В. надіслав до суду заяву, у якій вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити, справу розглядати у його відсутність.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подав до суду письмові пояснення, у яких вимоги позову підтримав, справу просив розглянути у його відсутність.

У зв`язку з припиненням 24.02.2022 року дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи здійснено через розміщення оголошення на сайті «Судова влада», як єдиний можливий спосіб повідомлення відповідача. У судове засідання відповідач повторно не з`явилася, відзив на позов не подала та про причини неявки суд не повідомила.

Представник СТОВ «Довіра» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій справу просив розглянути на розсуд суду та у його відсутність.

Розгляд заяв здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

«ІІІ. Процесуальні дії у справі»

23.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.04.2023.

26.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

19.09.2023 суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

«IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин»

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії НРЕ 367652, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1486, та серії НРЕ 367651, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1484, виданих 19.06.2021 року державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Хмельницької області Тиховською В.В., набула 19.06.2021 року право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровими номерами 6822780400:05:002:0031, площею 2,4707 га, та 6822780400:04:006:0100, площею 0,6344 га, які знаходиться на території колишньої Васьківчицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, що наразі є територією Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №326037717 від 16.03.2023 та №326037902 від 16.03.2023, земельні ділянки загальною із кадастровими номерами 6822780400:05:002:0031, площею 2,4707 га, та 6822780400:04:006:0100, площею 0,6344 га для ведення товарного сільськогосподарського господарства, на підставі договорів оренди землі від 02.07.2021 року, укладених між СТОВ «Довіра» та ОСОБА_1 від 02.07.2021 року, зареєстрованих 07.02.2022 року в реєстрі за №46598547 та №42598172, передані в оренду СТОВ «Довіра» на строк 9 років.

Станом на дату розгляду справи відповідач, яка є іноземцем, продовжує бути власником вищевказаних земельних ділянок.

Зазначені обставини підтверджуються такими доказами у справі, а саме: Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №326037717 від 16.03.2023 та №326037902 від 16.03.2023, копіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19.06.2021 року, реєстровий №1-1486 та №1-1484.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Статті 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

«V. Оцінка суду»

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтовуючи своє звернення до суду вказав, що окружною прокуратурою було надіслано Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області лист від 02.12.2022 року № 50-6885вих-22 про виявленні порушення з вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. Разом з тим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито та листом № 10-22-0.4-3010/2-22 від 28.12.2022 року повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. Позивач у позові вказав, що зазначені уповноваженим органом причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування вказані порушення. Підставою представництва в даних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 року у справі № 923/560/18, від 18.04.2019 року у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до пп. 46 п. 4 вищевказаного положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженим наказом Держгеокадастру №603 від 23.12.2021 року, визначено, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та їй підпорядковане.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства, саме Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, наділене правом на звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Враховуючи обставини цієї справи, за наявності суспільного інтересу, необхідності забезпечення продовольчої безпеки в умовах ведення бойових дій та окупації території України, у тому числі земель сільськогосподарського призначення, що призводить до зниження врожайності, за наявності суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства, бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, щодо звернення до суду з позовом, суд доходить висновку, що прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх підстав для здійснення захисту законних інтересів держави в суді у даній справі.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна, знаходяться на території України, на них поширюється дія законодавства України.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

В оцінці факту володіння у цій справі суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, яка є іноземцем, набула право власності на спірні земельні ділянки 19.06.2021 року в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому у відповідності до приписів ст. 81 ЗК України зобов`язана була відчужити їх протягом року, а саме до 19.06.2022 року, що свідчить про наявність підстав для конфіскації таких земельних ділянок на користь держави.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача ОСОБА_1 існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірні земельні ділянки.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (з 19.06.2021 року по теперішній час) не відчужила їх, є підстави для їх конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову сторонами не подане. Тому відсутні підстави для їх скасування.

«VI. Розподіл судових витрат між сторонами»

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню у сумі 6710 грн (судовий збір за подання позовної заяви 5368 грн. + судовий збір за подання заяви про забезпечення позову 1342 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13, 81, 82, 89, 133, 141, 158, 264-265, 273, 280-282, 289 ЦПК України, ст.ст. 346, 356 ЦК України, ст.ст. 1, 19, 22, 81, 125, 140, 143, 145 Земельного кодексу України, ст.ст. 38, 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 із кадастровим номером 6822780400:04:006:0100, площею 0,6344 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Васьківчицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, що наразі є територією Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 із кадастровим номером 6822780400:05:002:0031, площею 2,4707 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Васьківчицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, що наразі є територією Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури 5368 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 1342 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури Намистюк О. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, вул. Театральна, буд.4.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Р. В. Вознюк