Рішення

від 19.09.2023 по справі 947/14376/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/14376/22

Провадження № 2/947/456/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.,

за участю секретаря Торгонської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни, Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни, Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 608 від 16 червня 2022 року, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною про стягнення з неї - ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 355552,94 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 21 червня 2022 року на її адресу надійшла постанова державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.06.2022 року про відкриття виконавчого провадження щодо мене на підставі виконавчого напису нотаріуса Дімітрової Т.А. № 608 від 16.06.2022 року про стягнення 355 552, 94 грн.

Виконавчий напис № 608 від 16.06.2022 року позивач вважає протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та таким, що не підлягає виконанню, оскільки грошових коштів від ОСОБА_2 вона не отримувала.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 31.08.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по вказаній цивільній справі. Розгляд справипризначено впорядку загальногопозовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2022 року було задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП № 69258816, яке було відкрито 17.06.2022 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сульжиком Валерієм Вікторовичем, на підставі виконавчого напису №608, виданого 16.06.2022 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 355 552,94 грн., до розгляду справи по суті.

20.09.2022 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вона просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 12 січня 2015 року вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали Договір позики серії НАК № 748887, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., який зареєстрований в Реєстрі за № 19.

Відповідно до п.1 даного Договору позики Позикодавець передав у власність Позичальнику, а Позичальник прийняв у власність від Позикодавця грошові кошти в сумі 200000 грн. (двісті тисяч) гривень 00 коп., що за офіційним курсом НБУ 1574.95 гривні за 100 доларів США, було еквівалентом 12698,41 (дванадцяти тисячам шістсот дев`яносто восьми) доларам США 41 центу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення даного договору. Позичальник зобов`язалася повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, що є еквівалентом 12698,41 доларам США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент повернення грошових коштів за вимогою Позикодавця, що відповідає вимогам п.4 Договору позики. Пунктом 2 Договору позики серії НАК №748887 підтверджено, що сума позики, встановлена п.1 даного Договору, отримана Позичальником від Позикодавця до моменту підписання даного договору в повному обсязі. Сторонами в п.5 Договору позики врегульовано, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, зазначеної в п.1 даного договору, на банківський рахунок Позикодавця, який буде зазначений в листі-вимозі до Позичальника або готівкою в місті Одесі, що підтверджується нотаріально посвідченим договором про повернення коштів. Відповідно до пунктів 6 та 7 Договору позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання за даним Договором, а у разі прострочення виконання зобов`язання Позичальником за даним договором. Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю штрафні санкції, в тому числі суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідачка зазначає, що сторонами домовлено, що у випадку невиконання Позичальником зобов`язання за даним договором, даний договір може бути поданий Позикодавцем до стягнення. Звернення стягнення за даним договором здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку.

Як стверджує відповідачка, дійсно сторони не погодили кінцевий термін виконання Договору. У такому випадку, враховуючи положення частини другої статті 530 ЦК України, Позичальник повинна була виконати зобов`язання за договором у семиденний строк від дня пред`явлення ОСОБА_2 вимоги до неї.

Відповідачка зазначає, що відправила лист-вимогу до позивачки, що підтверджується рекомендованим листом АТ «Укрпошта» за № 6500907287380, надісланий 01 лютого 2022 року відправником ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та описом поштового вкладення за № 6500907287380, в якому зазначено найменування вкладення: Вимога ОСОБА_3 до ОСОБА_1 від 01.02.2022 р. Про повернення боргу в розмірі 12698,41 доларів США.

У зв`язку з невиконанням позивачкою вимоги про повернення коштів, відповідачка зазначає, що вона звернулась до нотаріуса для отримання виконавчого напису нотаріуса, для стягнення боргу у примусовому порядку, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволені позову.

У судове засідання 19.09.2023 року позивач не з`явилась, однак 19.09.2023 року її представник надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити

У судове засідання 19.09.2023 року відповідач не з`явилась, однак 15.09.2023 року надала до суду заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, якщо визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було відкрито 31.08.2022 року, тобто справа перебуває в провадженні суду вже більше року, у зв`язку з чим, суд позбавлений процесуальної можливості відкладати судові засідання.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судовогопроцесу таїхні представникиповинні добросовіснокористуватися процесуальнимиправами;зловживання процесуальнимиправами недопускається.

При цьому суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі„Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Приймаючи до уваги неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача або його представника, з урахуванням положень 275 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості знову відкладати судове засідання, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача було відмовлено.

Представник третьоїособи -Першого Київськоговідділу державноївиконавчої службиу містіОдесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, у судові засідання не з`явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив, письмові пояснення на позовну заяву не надав.

Третя особа-Приватний нотаріусОдеського міськогонотаріального округуДімітрова ТетянаАндріївна про час та місце судових засідань повідомлена належним чином, у судові засідання не з`явилась, про поважність причин відсутності суд не повідомила, 03.10.2022 року надала до суду письмові пояснення, відповідно до яких просила відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених відповідачкою у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 17 червня 2022 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сульжик В.В. було відкрито виконавче провадження ВП №69258816 з примусового виконання виконавчого напису № 608 від 16 червня 2022 року, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 355552,94 грн.

При цьому,суд зазначає,що навиконання вимогухвали судупро витребуваннядоказів,Приватним нотаріусомОдеського міськогонотаріального округуДімітровою ТетяноюАндріївноюнадані копії документів на підставі яких був вчинений виконавчий напису № 608від 16червня 2022рокупро стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 355552,94 грн.

За приписами ст. ст.15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Так, згідно зі згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій

нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого

2012 року №296/5 зі змінами визначено, що безспірність заборгованості підтверджують

документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості

провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі -

Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Обов`язковою умовою для вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості має бути безспірність такої заборгованості. Тобто, виконавчий напис не є документом, який породжує для стягувача будь-яке право на отримання коштів, а лише підтверджує, що таке право виникло раніше.

На підтвердження безспірності кредитної заборгованості стягувач має надати нотаріусу документи, що дозволяють чітко встановити факт виникнення правовідносин між сторонами, момент виникнення права на стягнення простроченої заборгованості та розмір

у цієї заборгованості (наприклад, договір, письмова вимога про стягнення коштів з доказами отримання вимоги боржником, докази існування заборгованості).

Доказами існування заборгованості є первісна бухгалтерська документація, яка підтверджує отримання позичальником коштів (меморіальний ордер, заявка на отримання готівки або виписка по рахунку) та правильність нарахування заборгованості за кредитом.

Окремим доказом безспірності заборгованості є відсутність заперечень з боку боржника.

На доказ відсутності заперечень боржника щодо розміру заборгованості кредитором має надаватися докази отримання боржником вимоги, в якій міститься відповідний розрахунок заборгованості.

Під часвчинення виконавчогонапису нотаріусповинен перевірити,чи поданона обґрунтуваннястягнення документи,зазначені уПереліку документів.При цьому, Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, що зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Інструкції.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено: «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат». При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

Отже,відповідне правостягувача,за захистомякого вінзвернувся донотаріуса,повинно існуватина моментзвернення.Так самона моментзвернення стягувача із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, бути також безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованостічи іншоївідповідальності боржника-це обов`язковаумова вчиненнянотаріусом виконавчогонапису стаття88Закону України«Про нотаріат».Однак,характер правовогорегулювання цьогопитання даєпідстави длявисновку проте,що безспірність заборгованості чиіншої відповідальностіборжника длянотаріуса підтверджуєтьсяформальними ознаками-наданими стягувачемдокументами згідноз перелікомдокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному боржникуна підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений інструкцією, шляхом надіслання повідомлень, письмової вимоги про усунення порушень та боржнику.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

При здійсненні виконавчого напису нотаріус не пересвідчився у тому, чи була ОСОБА_1 своєчасно повідомлена про виникнення заборгованості перед кредитором за кредитним договором, і в якому розмірі була ця заборгованість, а, отже, вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Доказів того, що ОСОБА_1 отримала повідомлення про усунення порушень відповідачем суду надано не було, а тому, суд зазначає, що оскаржуваний виконавчий напис здійснено з порушенням норм законодавства, що регулює зазначені правовідносини.

Також, суд вказує, що кредитор, при зверненні, не надав нотаріусу докази безспірності заборгованості, довідка про стан заборгованості або розрахунок заборгованості не підтверджують безспірність заборгованості.

Зазначене вище узгоджується з висновками у постановах: КЦС ВС від 16.06.2021 року - №711/10544/18, КЦС ВС від 26.05.2021 року - № 308/629/17, КЦС ВС від 08.04.2021 року - № 766/13967/17, КЦС ВС від 24.03.2021 року - № 465/2329/18, КЦС ВС від 19.03.2021 року - № 750/3781/20, КЦС ВС від 17.02.2021 - № 203/2082/13-ц.

Крім того,у своїй постановівід 27.03.2019р.у справі№ 137/1666/16Велика ПалатаВерховного Суду,посилаючись наприписи статей15,16,18ЦК України,статей 50,87,88Закону України«Про нотаріат»зазначила,що захистцивільних правшляхом вчиненнянотаріусом виконавчогонапису полягаєв тому,що нотаріуспідтверджує наявнеу стягувачаправо настягнення грошовихсум абовитребування відборжника майна. Де право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не перевірив належним чином безспірність розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчими написами.

Окрім того, відсутність безспірності заборгованості підтверджується тим, що позивачка взагалі заперечує сам факт отримання коштів від відповідачки, про що свідчить наявність в провадженні Приморського районного суду м. Одеси цивільної справи № 522/6013/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання договору позики недійсним.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень.

Враховуючи наведене,суд приходитьдо висновку,що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни, Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, так як на час вчинення спірних виконавчих написів був відсутній факт безспірності суми заборгованості за кредитним договором, вимоги про усунення порушень виконання зобов`язань позивач не отримував,

Відповідно дост.141ЦПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10,12,19,81,141,258-260,263-265,274-279,280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни, Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 608 від 16 червня 2022 року, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 355552,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 )на користьОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 )витрати посплаті судовогозбору урозмірі 1488 (одна тисяа чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Петренко В. С.