Рішення

від 20.09.2023 по справі 444/2584/23

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/2584/23

Провадження № 2/444/851/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.

секретар судового засідання Гнідець В.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (вул. Львівська, 40, м. Жовква, Львівський р-н, Львівська обл.), третя особа Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Володимирівна, про визнання права власності на житловий будинок як майно колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом про визнання права власності на житловий будинок як майно колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги наступним. Її батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, право власності на земельні ділянки. Так як будинок, який станом на 30.06.1990 року та на 15.04.1991 року належав до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом колгоспного типу двору за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 , то відповідно будинок (колишній колгоспний двір) повністю належав ОСОБА_2 на праві власності. Приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівною 13.06.2023 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 1) серії НОМЕР_1 , яке зареєстроване в реєстрі за № 876, на земельну ділянку, площею 0,3702 га, кадастровий номер 4622783900:13:000:0151, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 2) серії НСМ № 290605, яке зареєстроване в реєстрі за № 877, на земельну ділянку, площею 0,3393 га, кадастровий номер 4622783900:13:000:0150, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 3) сері НСМ № 290606, яке зареєстроване в реєстрі за № 878, на земельну ділянку, площею 0,2106 га, кадастровий номер 4622783900:11:000:0120, цільове призначення: ведення сільськогосподарського виробництва. Однак нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок. Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії було те, що позивачем не подані правовстановлюючі документи на житловий будинок. Просила визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 51,0 м2, житловою площею 36,5 м2, допоміжна площа 14,5 м2, з господарськими будівлями: літня кухня, господарська будівля з гаражем, сарай та спорудами: ворота, огорожі, колодязь.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений, однак ним надіслано заяву про відсутність заперечень проти позовних вимог і розгляд справи у відсутності представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений, однак ним надіслано заяву про відсутність заперечень проти позовних вимог і розгляд справи у відсутності представника.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні було досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази. Дослідивши у судовому засіданні та оцінивши докази, якими обґрунтовувались позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому 09.12.1962 року шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , яке видане 09.12.1962 року В`язівською сільською радою Львівської області.

Батьком позивачки є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яке видане Добросинською сільською радою Львівської області 19.11.1977 року.

Своє дошлюбне прізвище ОСОБА_5 позивач змінила на ОСОБА_6 внаслідок укладення шлюбу 21.09.1996 року у Добросинській сільській раді Жовківського району Львівської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 21.09.1996 року було зроблено запис за № 11, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , яке видане Добросинською сільською радою Жовківського району Львівської області 21.09.1996 року.

З виписки з погосподарської книги № 20 Добросинсько-Магерівської сільської ради, яка видана 24.07.2023 року Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області, вбачається, що станом на 30.06.1990 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_6 , належав до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом якого був ОСОБА_2 , 1939 року народження.

З довідки № 345, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 24.07.2023 року, вбачається, що станом на 15.04.1991 року в АДРЕСА_1 єдиним головою та членом колгоспного двору був ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .

Викладеним у довідці № 343, яка видана 24.07.2023 року виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, підтверджується, що від імені ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіт сільською радою не посвідчувався.

Приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівною 13.06.2023 року позивачу видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 1) серії НОМЕР_1 , яке зареєстроване в реєстрі за № 876, на земельну ділянку, площею 0,3702 га, кадастровий номер 4622783900:13:000:0151, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 2) серії НСМ № 290605, яке зареєстроване в реєстрі за № 877, на земельну ділянку, площею 0,3393 га, кадастровий номер 4622783900:13:000:0150, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 3) сері НСМ № 290606, яке зареєстроване в реєстрі за № 878, на земельну ділянку, площею 0,2106 га, кадастровий номер 4622783900:11:000:0120, цільове призначення: ведення сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копіями вказаних свідоцтв.

12.06.2023 року нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії було те, що позивачем не подані правовстановлюючі документи на житловий будинок, що підтверджується копією постанови нотаріуса від 12.06.2023 року.

З довідки № 341, яка видана 24.07.2023 року виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_1 , 1977 року народження, дійсно була зареєстрована та проживала разом зі своїм батьком, ОСОБА_2 , станом на день його смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня його смерті в АДРЕСА_1 , і вели спільне господарство.

Із довідки № 1852, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 02.05.2023 року, вбачається, що в КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не проводилась.

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності всі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.112 ЦК УРСР (в редакції, чинній на 14.04.1991 року) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи

кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК УРСР (в редакції, чинній на 14.04.1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. «а», «б», «г» п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону "Про

власність"щодо спільноїсумісної власностіпоширюються направовідносини, яківиникли післявведення вдію цього Закону(з15квітня 1991року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 року із змінами, внесеними згідно постанови ПВС України №13 від 25.12.1992 року, № 15 від 25.05.1998 року передбачено, що правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно

колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 р. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Судом встановлено, що станом на 15.04.1991 року ОСОБА_2 був єдиним головою та членом колгоспного двору в АДРЕСА_1 .

Спадщина після померлого ОСОБА_2 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до даних правовідносин слід застосовувати відповідні правила Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1216-1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

При встановленні кола спадкоємців, які прийняли спадщину суд бере до уваги копію свідоцтв про право на спадщину за законом від 13.06.2023 року, з яких вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 є позивачка.

Таким чином встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Інших доказів того, що будь-які інші спадкоємці з часу відкриття спадщини вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги потрібно задовольнити повністю.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, немає.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 81, 82, 141,200,247,258-259,264-265,354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1268, 1271 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 51,0 м2, житловою площею 36,5 м2, допоміжна площа 14,5 м2, з господарськими будівлями: літня кухня, господарська будівля з гаражем, сарай та спорудами: ворота, огорожі, колодязь.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Оприск З. Л.