Рішення

від 19.09.2023 по справі 279/5901/22

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5901/22

Провадження № 2/279/195/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Райвахівською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/5901/22 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Іщук Аліна Володимирівна, до Лугинської селищної ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 доводиться матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.11.1967 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 26.06.1988 року.

15.05.2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 нотаріусом Лугинської ДНК Житомирської області заведено спадкову справу № 6/2019 після смерті ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 та на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який був посвідчений ОСОБА_5 , секретарем Топільнянської сільської ради Лугинського району Житомирської області 19.09.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 3, дублікат якого виданий ОСОБА_6 , в.о. старости Лугинської селищної ради Житомирської області (сіл Топільня, Миколаївка) 29.07.2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 3, яким всім в рівних частках заповіла житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

23.11.2019 року ОСОБА_4 подала заяву про відмову від усієї спадщини, після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується зазначеним у роз`ясненні наданому нотаріусом.

23.09.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про поділ спадкового майна за законом, посвідчений Лугиною О.І. державним нотаріусом Олевської ДНК Житомирської області, зареєстрованого в реєстрі за № 23, згідно якого у спадщину до ОСОБА_1 перейшов вищевказаний житловий будинок, про що зазначено у роз`ясненні наданому нотаріусом.

Подавши нотаріусу всі наявні та необхідні документи для видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, ОСОБА_1 було відмовлено та надано роз`яснення від 23.09.2021 № 55/02-14 в якому зазначено, що згідно поданих нею документів, вищевказаний житловий будинок належав ОСОБА_2 , згідно запису по господарської книги №2 за 2016-2020 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 (довідка виконавчого комітету Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області № 779 від 25.11.2019р). Згідно відомостей ДРРП державна реєстрація права власності даного житлового будинку не проводилась.

Також державна реєстрація права власності даного житлового будинку станом на 29.12.2012 року не проводилась, що підтверджується довідкою з КП «Коростенське МБТІ» №253 від 27.11.2019 року.

Таким чином, виходячи з поданих ОСОБА_1 документів встановлено, що у неї відсутній правовстановлюючий документ на будинок, а довідка із сільської ради про належність будинку ОСОБА_2 не є правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності спадкодавця.

Просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони письмово повідомили про можливість розгляду справи у їх відсутності.

У зв`язку з наведеним, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років в с.Топільня Лугинського району Житомирської області померла ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданим 26.11.2018 року.

З довідки Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області №287 від 04.03.2019 року слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована і постійно проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запису в погосподарській книзі №2 за 2016-2020 роки.

Інших осіб за даною адресою не зареєстровано.

З довідки Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області №779 від 25.11.2019 року слідує, що будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_2 , 1938 року народження. Підстава: особовий рахунок НОМЕР_3 , в погосподарській книзі №2 за 2016-2020 роки. Рік побудови 1964.

ОСОБА_1 , як дочка ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем першої черги за законом, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.11.1967 року. Зміна прізвища позивача відбулась при реєстрації шлюбу, що слідує з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 26.06.1988 року.

Одночасно з матеріалів справи слідує, що позивач є також спадкоємцем по заповіту, який за життя ОСОБА_2 був посвідчений ОСОБА_5 , секретарем Топільнянської сільської ради Лугинського району Житомирської області 19.09.2008 року, що зареєстрований в реєстрі за №3, дублікат якого виданий ОСОБА_6 , в.о. старости Лугинської селищної ради Житомирської області (сіл Топільня, Миколаївка) 29.07.2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 3.

Зі змісту заповіту слідує, що ОСОБА_2 належний їй будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 з відповідними до нього будівлями, заповіла своїм дітям : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в рівних частках.

Відомості про те, що вказаний заповіт було оспорено або скасовано, в справі відсутні.

Частиною 1 ст. 1268, ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно вимог частини 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 15.05.2019 року подала доЛугинської державної нотаріальної контори Житомирської області заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , на підставі якої було заведено спадкову справу №6/2019.

З матеріалів вказаної спадкової справи слідує, що ОСОБА_4 встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини за законом та за заповітом після смерті матері пропустила свідомо, не заперечивши прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

23.09.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір про поділ спадкового майна за законом, який посвідчено державним нотаріусом Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області Лугина О.І., за яким дійшли згоди щодо розподілу спадкового майна у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , який переходить у спадщину ОСОБА_1 та земельної ділянки площею 1, 0736 га, кадастровий номер 1822886500:04:000:0196 .

У спадщину ОСОБА_3 переходить земельна ділянка площею 1, 4082 га , кадастровий номер 1822886500:01:000:0083.

Листом №55/02-14 від 23.09.2021 року в.о. державного нотаріуса Лугинської державної нотаріальної контори Житомирської області Лугина О.І. повідомив ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, який посвідчує право власності спадкодавця на зазначене нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності на вказаний будинок станом на 29.12.2012 року не проводилась, про що свідчить інформаційна довідка №253 від 27.11.2019 року видана начальником КП «Коростенське МБТІ».

З технічного паспорту слідує, що інвентаризація будинку проводилась ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 26.11.2019 року.

На час розгляду справи можливість державної реєстрації втрачена.

З роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Інформаційному листі від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування слідує, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи те, що позивачем надано суду копію листа нотаріуса, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і надано роз`яснення щодо підстав відмови, чим позивач підтвердила неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1217, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_6 .

Представник позивача адвокат Іщук Аліна Володимирівна, місце знаходження: 11301, смт.Лугини, вул. М.Грушевського, 2, літ. А, Коростенський район, Житомирська обл., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №000605 від 29.05.2020 року.

Відповідач Лугинська селищна рада Житомирської області, місце знаходження: 11320, смт.Лугини, вул. Грушевського, 2 А, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 04346114.

Суддя: Шульга О.М.