Рішення

від 02.11.2007 по справі 43/562

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/562

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  43/562

02.11.07

За позовом  прокурора Гадяцького району в інтересах держави в особі Гадяцької районної

                     ради

до                  дочірньої компанії „Украгазвидобування” Національної акціонерної компанії

                     „Нафтогаз України”

про                стягнення 430 000, 00 грн.

Суддя    Пасько М.В.

Представники:

від позивача         Пустовіт В.І. –предст. за дов. Гадяцької районної ради,

від відповідача     Ємець А.М. –предст. за дов.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Прокурор Гадяцького району звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Гадяцької районної ради до дочірньої компанії „Украгазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про стягнення 430 000, 00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору про участь в комплексному економічному і соціальному розвитку території Гадяцького району від 29.06.06.  

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.07 порушено провадження у справі  № 43/562 та призначено її розгляд на 12.10.07.

Представник Позивача в судовому засіданні повністю підтримав позов заявлений прокурором Гадяцького району.

12.10.07 від Відповідача надійшло клопотання про повернення позовної заяви без розгляду  на підставі ст. 63 ГПК України, оскільки Позивачем не було належним чином виконано вимоги ст. 54 ГПК України.

Суд відхилив подане клопотання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник Відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував у повному обсязі.

З метою недопущення порушення інтересів сторін, наданням можливості Відповідачу ознайомитись з матеріалами справи та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 02.11.07.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.06 між Гадяцькою районною радою та дочірньою компанією „Украгазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі Відповідач) було укладено угоду про участь в комплексному економічному і соціальному розвитку території Гадяцького району.

Відповідно до умов  Угоди від 29.06.06 Відповідач на добровільній договірній основі бере участь в роботі по комплексному економічному і соціальному розвитку території Гадяцького району, шляхом перерахування на розвиток соціальної сфери 1 000 000, 00 грн.

Згідно п. 4.1 зазначеної угоди Відповідач здійснює перерахування коштів на вказаний Позивачем рахунок, здійснює передачу товарів, будівельних матеріалів, продукції або надає інші послуги у відповідності до письмових замовлень Позивача та згідно узгоджених сторонами кошторисних розрахунків.

На виконання умов угоди Відповідач перерахував на рахунок спеціального фонду Позивача кошти у розмірі 570 000, 00 грн.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору та просить стягнути 430 000,00 грн. заборгованості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Право- чин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Як вбачається з договору обидві сторони правочину брали на себе окремі, чітко визначені зобов'язання.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається  (ст. 525 ЦК України).

Відповідно п. 2.1.1 Відповідач зобов”язався перерахування на розвиток соціальної сфери Гадяцького району 1 000 000, 00 грн.

Згідно п. 4.1 угоди  Відповідача зобов'язувався здійснювати перерахування коштів на вказаний Позивачем рахунок, здійснювати передачу товарів, будівельних матеріалів, продукції або надавати інші послуги у відповідності до письмових замовлень Позивача та згідно узгоджених сторонами кошторисних розрахунків.

Отже, обов'язок Відповідача щодо перерахування на розвиток соціальної сфери Гадяцького району 1 000 000, 00 грн., виникає лише після надходження письмового замовлення Позивача та згідно узгоджених сторонами кошторисних розрахунків.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Позивач не надав суду доказів, що з його боку на адресу Відповідача було направлено письмове замовлення та/чи велись переговори щодо узгодження між сторонами кошторисних розрахунків шляхом листування або будь яким іншим чином.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до  ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Суддя                                                                                                               М.В.Пасько