Рішення

від 10.10.2007 по справі 43/554

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/554

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  43/554

10.10.07

За позовом    товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНА»

до                    товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЗОДЧІ»

про                  стягнення 7 439,50 грн.

Суддя  Пасько М.В.

Представники:          

від позивача                    Кобенко О.Ю. - предст. за довір.,

від відповідача          Мельник С.Р. - предст. за довір.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 7 439,50 грн. матеріальних збитків (4 789, 50 грн. за неповернуту тару –піддони, в яких була поставлена цегла та 2 650, 00 грн. оплати за юридичні послуги).

        Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.07 порушено провадження у справі          № 43/554 та призначено її розгляд  на 10.10.07.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, проти заявлених вимог заперечував.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За накладними товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНА»(далі Позивач) поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЗОДЧІ»(далі Відповідач)  цеглу марки М-75 (далі Товар) на загальну суму 75 336, 00 грн.

Цегла поставлялась на тарі-піддонах, які Відповідач за твердженням Позивача мав повернути, згідно домовленості між сторонами.

Відповідач піддони повернув частково. Станом на 10.10.07 в нього залишилось 309 піддонів загальною вартістю 3 862, 50 грн.

Відповідно до розрахунку Позивача, загальна сума заборгованості за неповернуту тару складає 4 789, 50 грн., оскільки, вартість за користування піддоном складає 3, 00 грн., а вартість самого піддона –12, 50 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.    

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та                                      ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні що надала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правовідносини між сторонами виникли внаслідок усних домовленостей щодо постачання товару (цегла марки М-75).

Відповідно до доданих до матеріалів справи накладних Відповідач одержав від Позивача товар на загальну суму 75 336, 00 грн.

Як вбачається з накладних на поставку товару, вартість піддонів складає 00, 00 грн., та в жодному випадку не зазначено, що піддони є зворотною тарою.

Позивач не надав суду жодного документу на підтвердження вартості піддонів та доказів того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо їх повернення.

Таким чином,  позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за неповернуту тару в сумі 4 789, 50 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач звернувся до суду з вимогою стягнення з Відповідача збитків в розмірі 2 650, 00 грн., понесених  в зв'язку з  оплатою правової допомоги, наданих малим приватним виробничо комерційним підприємством «ШАР»відповідно до умов договору про юридичне обслуговування № 5/56 від 01.07.2007р.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, протиправність дій особи яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

Наведені Позивачем обставини, не можуть вважатись підставою виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, обов"язку Відповідача відшкодувати збитки у вигляді оплати за надання правової допомоги.

Отже, позовні вимоги в частині 2 650, 00 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Відповідно до  ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.

Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів  "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України справляється державне мито у розмірі  1 % ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позивачем подано майновий позов про стягнення 7 439, 50 грн., 1 % якої складає –          74, 40 грн. Приймаючи до уваги те, що сума державного мита не може бути меньшою ніж 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, державне мито за позовом про стягнення            7 439, 50 грн. має складати  шість неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 102, 00 грн.

Відповідно до доданого до матеріалів справи платіжного доручення № 1135 від 14.08.07, позивачем сплачено 134, 50 грн. державного мита.  

За таких підстав позивачем безпідставно сплачено 32, 50 грн. державного мита, яке підлягає поверненню із державного бюджету України, як внесене у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «АВЕНА»(03127, м. Київ,                 вул. Героїв Оборони, 9/10, офіс 31, код ЄДРПОУ 23739185, р/р 2600104569 в                              АБ „СЕБ БАНК” м. Києва, МФО 300175,) із Державного бюджету України 32 (тридцять дві) гривні 50 коп. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 1135 від 14.08.07, залишеного в матеріалах справи, як внесеного у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Суддя                                                                                                               М.В.Пасько