Постанова

від 20.09.2023 по справі 916/589/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/589/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення та Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023

по справі №916/589/23

за позовом Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення

до Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича

про стягнення 175 131 грн.,

(суддя першої інстанції: Бездоля Ю.С., дата та місце прийняття рішення: 01.06.2022, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп..Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Державна установа Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича (далі ФОП Скворцов Д.О.) про стягнення 175131 грн., з яких: 40931 грн. пені та 134200 грн. штрафу.

Позовні вимоги Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №214/1731 від 19.11.2021 про закупівлю товарів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23 позовні вимоги Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення задоволено частково, стягнуто з ФОП Скворцова Дмитра Олександровича на користь Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення 5000 грн. штрафних санкцій та 2684 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, виходячи з наявних матеріалів справи, умов укладеного договору та позицій сторін вказує, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за договором та не поставлено у строк, визначений договором, товар.

Разом з тим, проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, визначивши вірність розрахунків позивача, господарський суд зазначив про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) у даній справі до 5000 грн.

29.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи, а висновок судду був здійснений на підставі неперевіреної інформації.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевий господарський суд на основі неперевіреної інформації врахував майновий стан відповідача, послався на військову агресію російської федерації проти України та її наслідки, в результаті чого зменшив розмір штрафних санкцій до 5000 грн. Позивач не погоджується з розміром стягнутих штрафних санкцій у розмірі 5000,00 грн. та вважає зазначене рішення несправедливим та необґрунтованим.

Апелянт наголошує, що відповідачем виконання зобов`язання за договором здійснено не було, поставка товару так і не відбулася. Крім того, закупівля товару здійснювалася в інтересах держави для підготовки участі національних збірних України в міжнародних змаганнях.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 по справі №916/589/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23, вирішено розглянути апеляційну скаргу Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/589/23.

12.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/589/23.

Крім того, 03.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Скворцова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23.

Апелянт зазначає, що позивач по справі, нехтуючи інтересами збірної України з стрільби із лука, витратив велику кількість часу на бюрократичні процедури, загалом 157 днів, діяв підкреслено повільно за допомогою нав`язаних відповідачу процедур тендеру.

На думку відповідача, суд першої інстанції не надав належної оцінки аморальній та антидержавній поведінці позивача. Хоча суд і значно знизив розмір штрафу, покараним опинився відповідач, який зробив все від нього залежне, а відповідач, який своїми діями залишив збірну України без необхідного обладнання, може отримати штраф на свою користь.

Крім того, апелянт звертає увагу, що в п.10 Договору поставки №214/1731 від 19.11.2021 передбачена банківська гарантія в розмірі 33500 грн. Стягнення додатково штрафу в розмірі 5000 грн. призведе до подвійного покарання, що не відповідає принципу справедливості.

Також заявник апеляційної скарги зазначає про форс-мажорні обставини, оскільки уряд Нідерландів, де знаходиться постачальник, застосував карантинні заходи, що спрямовані на утримання спалаху коронавірусу, і ці заходи були застосовані через 5 днів після підписання договору поставки №214/1731 від 19.11.2021. Саме зазначені факти стали обставинами непереборної сили, які завадили вчасній поставці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 апеляційну скаргу ФОП Скворцова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23 залишено без руху.

11.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ФОП Скворцова Дмитра Олександровича про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23, в якій апелянт надав докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Скворцова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23, вирішено розглянути апеляційну скаргу ФОП Скворцова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

13.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Скворцова Дмитра Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення.

21.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечував проти доводів ФОП Скворцова Дмитра Олександровича.

Крім того, до суду від ФОП Скворцова Д.О. 31.07.2023 та 04.08.2023 надійшли додаткові письмові пояснення по суті справи, які були долучені колегією суддів до матеріалів справи.

Також 24.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Скворцова Д.О. надійшло клопотання про розгляд апеляційних скарг у відкритому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні такого клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч.6 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Отже, питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, залежить не від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а чітко врегульовано процесуальними нормами.

Так, сума позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, в силу імперативних приписів законодавства зазначена справа відноситься до категорії малозначних (ч.5 ст.12 ГПК України) та підлягає розгляду виключно в порядку спрощеного позовного провадження, а приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що такі справи розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки предметом позову є сума, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та характер спірних відносин і предмет доказування у справі (в тому числі кількість доказів у справі) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, у задоволенні клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні за участю сторін слід відмовити.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, відзиви на них, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2021 між Державною установою Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення (покупець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Скворцовим Дмитром Олександровичем (постачальник, відповідач) за результатами проведення переговорної процедури закупівлі (UA-2021-10-27-006184-а) укладений Договір №214/1731 про закупівлю товарів, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю плечі - 11 пар, рукоятка - 11 штук для стрільби з лука, код ДК 021:2015:37460000-0 Ігри на влучність, настільні ігри та інвентар (далі - товар), а покупець - прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором; найменування, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю, вартість, технічні характеристики/параметри, показники якості товару, що закуповується та поставляється за цим договором, зазначаються у Специфікації товару (додаток 1 до договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору ціна цього договору становить 671000 грн., без ПДВ; закупівля товарів здійснюється у межах обсягів бюджетних асигнувань, передбачених покупцю в Державному бюджеті України на 2021 рік.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.5 Договору строк поставки товару до 10.12.2021; місце поставки товару покупцеві: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 30-б; при передачі товару уповноваженому представнику покупця постачальник має надати покупцю видаткову накладну на товар, оформлену відповідно до Специфікації товару (додаток 1 до договору), у 2 (двох) примірниках.

За п.п. 5.1, 5.3 Договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України; якщо постачальник не поставить товар у строк, визначений пунктом 3.1 цього договору, він на вимогу покупця сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

У відповідності до п.п. 6.1-6.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не мали місця під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна, дії органів державної влади тощо); сторона, що не має об`єктивної можливості виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов`язана, не пізніше 2 (двох) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі; доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи та акти уповноважених державних органів; у випадку, коли строк дії обставин непереборної сили триває більше ніж 10 (десять) робочих днів, кожна із сторін в установленому законодавством та умовами цього договору порядку має право розірвати цей договір, попередивши письмово про це іншу сторону протягом 3 (трьох) календарних днів.

Згідно з п.п. 11.1, 11.5 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє по 27.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; за домовленістю сторін у цей договір можуть бути внесені зміни та/або доповнення, які оформлюються додатковою угодою до договору, яка стає його невід`ємною частиною та набирає чинності після її підписання сторонами.

Додаток №1 до Договору №214/1731 від 19.11.2021 - Специфікація товару, визначає найменування товару, одиницю виміру, кількість одиниць та ціну, яка склала 671000 грн., без ПДВ.

Додаток до Специфікації до Договору №214/1731 від 19.11.2021 визначає технічні (якісні) вимоги до предмету закупівлі.

10.12.2021 сторонами Договору №214/1731 від 19.11.2021 укладено додаткову угоду №1, в якій сторони вирішили викласти п.3.1 Договору в новій редакції: строк поставки товару до 24.12.2021.

У листі від 21.12.2021 за №211221 відповідач повідомив позивача про наступне:

- ФОП Скворцов Д.О. підтверджує, що всі товари, з приводу тендеру UA-2021-10-27-006184-а не можуть бути поставлені в строк до 24 грудня у зв`язку з тим, що виробник товарів, компанія Хойт не має можливості відправити товар своєчасно на своїх дистриб`юторів у Європі; це пов`язано з тим, що пандемія ковід-19 змусила багато компаній різко скоротити виробництво;

- протягом кількох тижнів ФОП Скворцов Д.О. намагався знайти шляхи вирішення проблеми екстреного постачання замовлення в Україну, проте ані виробник, ані його ексклюзивний дистриб`ютор у Європі не змогли забезпечити повного обсягу замовленого товару;

- ФОП Скворцов Д.О. не мав можливості зробити попереднє замовлення в літній період через тривалу тендерну процедуру, а реальний договір з Міністерством був підписаний наприкінці жовтня;

- ФОП Скворцов Д.О. спробував піти на контакт з виробником через особисті зв`язки з керівництвом компанії Хойт і надіслав офіційний лист через їх сайт, проте сервер Хойт був зламаний хакерами;

- у списку невиконаних замовлень від постачальника JVD міститься 83 позицій раніше замовлених товарів та нажаль прискорити процес наразі неможливо; постачання луків для збірної України протягом найближчих 3-6 місяців не вбачається за можливе, оскільки обставини неможливості знаходиться поза контролем ФОП Скворцов Д.О. і відповідають форс-мажорним обставинам; ФОП Скворцов Д.О. просив розірвати договір №214/1731 від 19.11.2021.

Крім того, у листі від 24.12.2021 за №05-2890/21 позивач повідомив відповідача про наступне:

- відповідно до п.5.3 Договору про закупівлю товарів №214/1731 від 19.11.2021 якщо постачальник не поставить товар у строк, визначений пунктом 3.1 цього договору (тобто до 24.12.2021), він на вимогу покупця сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару; станом на сьогоднішній день постачальник не поставив покупцю товар згідно договору, ціна договору становить 671000 грн., без ПДВ;

- Управління вимагає сплатити штраф за договором у сумі 134200 грн. (20% від вартості непоставленого товару) шляхом перерахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок;

- у разі якщо обставини, які склалися, є форс-мажором, то на виконання пункту 6.3 Договору постачальником має бути наданий відповідний документ уповноваженого органу про настання обставин непереборної сили та строку їх дії; після сплати постачальником штрафу відповідно до умов договору, Управління готове розглянути питання щодо підписання відповідної додаткової угоди до договору.

У листі від 01.02.2022 за №010222 відповідач повідомив позивача про те, що для підтвердження форс-мажорних обставин звернувся до Торгово-промислової палати України в Одеській області, проте через хворобу керівника юридичного відділу, який візує висновки, не має можливості вчасно надіслати необхідний документ до Міністерства та просив продовжити розгляд документів на 14 днів (до 15.02.2022).

У листі від 26.02.2022 за №260222 відповідач повідомив позивача про те, що всі товари, з приводу тендеру UA-2021-10-27-006184-а не можуть бути поставлені через форс-мажорну ситуацію; введення військового стану через вторгнення військ рф в Україну; просив скасувати претензії щодо штрафних санкцій.

На підтвердження обставин та позиції у даній справі відповідачем було надано:

- електронне листування ФОП Скворцов Д.О. з приводу постачання товарів;

- сертифікат про те, що ФОП Скворцов Д.О. є офіційним дилером компанії Hoyt Archery в Україні;

- виписку по особовому рахунку ФОП Скворцов Д.О. з 24.02.2022 по 06.04.2023;

- нотаріальний переклад електронного листа компанії JVD Archery від 04.01.2022 до ФОП Скворцова Д.О., в якому зазначено: глобальні обмеження, пов?язані з Covid-19, y поєднанні з іншими мінливими геополітичними проблемами, такими як Brexit, призводять в багатьох компаніях, включно з JVD Group, до таких проблем, як терміни виконання робіт вище середнього, а також проблеми з логістикою. Наші постачальники стикаються з проблемами з сировиною та ланцюгами постачання, тому терміни виробництва значно збільшилися. Крім того, транспортні компанії, від яких ми залежимо, такі як UPS i TNT, стикаються з проблемою надзвичайно довгих термінів доставки та обробки. Це значною мірою вплинуло на поставки JVD і рівень запасів, і ми докладаємо всіх зусиль, щоб усунити ці проблеми і якнайкраще обслуговувати наших клієнтів, в тому числі вас. Однак на даний момент не завжди вдається дотримуватись початкових планів. Ми розуміємо, що це може спричинити незручності для вас і ваших клієнтів, і ми розуміємо ситуацію, з якою ви зіткнулися в цьому відношенні. Проте ми просимо вас і ваших клієнтів підійти до цієї ситуації з розумінням і високо цінуємо ваше терпіння. Ситуація, коли ви не отримуєте поставку так швидко, як ми всі сподівалися, безпосередньо пов?язана з вищезазначеним, і ми всі можемо зробити висновок, що це форс-мажор. Будь ласка, знайте, що компанія JVD робить усе, що в її силах, щоб гарантувати вам і всім нашим клієнтам найкраще обслуговування. Ми робимо все можливе, щоб ваше відправлення було доставлене якнайшвидше. Сподіваємось, цієї інформації достатньо, та дякуємо за ваше терпіння.

Несплата відповідачем заявлених до стягнення штрафних санкцій за договором поставки №214/1731 від 19.11.2021 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

У відповідності до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це становлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку предметом спору є стягнення неустойки (пені та штрафу) за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №214/1731 від 19.11.2021.

Господарський суд, виходячи з наявних матеріалів справи, умов укладеного договору та позицій сторін вказує, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за договором та не поставлено у строк визначений договором товар. Таким чином, оскільки товар позивачу поставлено не було, умови договору не виконані відповідачем у встановлений строк.

Стосовно посилань апелянта на форс-мажорні обставини в країні постачальника, а саме наявність карантину та затримку поставок від виробника, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУЮ-19, спричиненої коронавірусом 8АД8-СоУ-2" з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантинні обмеження. З 2020 року Урядом вводились різного роду обмеження, в залежності від рівня захворюваності.

У відповідності до п.п. 6.1-6.4 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не мали місця під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна, дії органів державної влади тощо); сторона, що не має об`єктивної можливості виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов`язана, не пізніше 2 (двох) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі; доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи та акти уповноважених державних органів; у випадку, коли строк дії обставин непереборної сили триває більше ніж 10 (десять) робочих днів, кожна із сторін в установленому законодавством та умовами цього договору порядку має право розірвати цей договір, попередивши письмово про це іншу сторону протягом 3 (трьох) календарних днів.

Так, частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Колегією суддів враховується, що форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) чи оплату за нього, та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

З аналізу наведеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок, у строк, визначений Договором, доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Ключовою ознакою форс-мажору за правилом ст. 617 Цивільного кодексу України є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Судова колегія зазначає, що оскільки на дату укладення договору поставки товару вже діяли карантинні обмеження введені Урядом 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19", а також діяли обмеження в країні-виробника товару, відповідач мав усвідомлювати всі ризики неможливості виконання договору на дату його укладання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин не беруться апеляційним господарським судом до уваги, а доводи відповідача в цій частині відхиляються.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, пред`являючи даний позов про стягнення штрафу та пені, посилається на п.5.3 Договору, який визначає відповідальність сторін, а саме: якщо постачальник не поставить товар у строк, визначений пунктом 3.1 цього договору, він на вимогу покупця сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

У відповідності до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ч.ч. 1, 2 ст. 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції враховує, що в силу дії частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.

У відповідності до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що у даному випадку є підстави для зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) у даній справі. Господарський суд враховує, що відповідач є офіційним дилером компанії, яка здійснює поставку відповідного товару в України, суд приймає до уваги надані відповідачем докази, зокрема, лист компанії JVD Archery від 04.01.2022, щодо причин неможливості поставки товару у відповідні строки, окрім того, суд враховує, що дії відповідача свідчили про намагання здійснити відповідну поставку, а з матеріалів справи не вбачається умисна недобросовісність відповідача, окрім того, господарський суд враховує майновий стан відповідача, а також умови укладеного договору щодо оплати позивачем товару після їх поставки. При цьому, суд бере до уваги, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків у спірних правовідносинах.

Судова колегія вважає, що відповідачем частково доведено суду обставини неможливості виконання контракту з причин винятковості даного випадку. З огляду на ненадання позивачем доказів завдання йому збитків у спірних правовідносинах, приймаючи до уваги поведінку відповідача в частині прикладених зусиль для виконання умов договору, причини не виконання умов договору, майновий стан відповідача, враховуючи військову агресію російської федерації проти України та її наслідки, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зменшив розмір штрафних санкцій належних до стягнення з відповідача та визначив їх справедливий розмір у сумі 5000 грн.

З огляду на наведені обставини справи, а також підстави, визначені судом, для зменшення суми штрафних санкцій, судовою колегією не приймаються до уваги доводи ДУ «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» щодо безпідставного зменшення штрафних санкцій до 5000 грн.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це

не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах по даній справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційні скарги Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення та Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23 задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної установи Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів Укрспортзабезпечення та Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 по справі №916/589/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.09.2023 року.

Головуючий суддя:Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош