Рішення

від 19.09.2023 по справі 369/5640/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5640/22

Провадження № 2/369/1588/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Цукаревій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП «РЕСВУД ГРУП» про розірвання договору поставки товару та повернення грошових коштів (в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»),-

В С Т А Н О В И В:

05.07.2022 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ФОП « ОСОБА_2 » про розірвання договору поставки товару та повернення грошових коштів (в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»). Свої вимоги мотивував тим, що між ним ( далі- Позивач) та ТОВ «РЕСВУД ГРУП»- директор ОСОБА_3 (далі - Відповідач) було укладено Договір поставки товару № 6018/12 від 27.12.2021 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «РЕСВУД ГРУП» взяло на себе зобов`язання виготовити та поставити 1 березня такий товар: «Кухня» (комплект меблів, окрема шафа для котла, комплект ручок, комплект БЕО підсвічування та стільниця). Відповідно до умов Договору: п. 1.2. Замовник зобов`язувався прийняти та своєчасно сплатити наданий товар відповідно до умов Договору. Пунктом . 2.1. Вартість комплекту «Кухня» відповідно до Договору становить 96 631 грн. (дев`яносто шість тисяч шістсот тридцять одна грн.) У п. 2.3. Договору Авансовий платіж складає 70% від зазначеної в 2.1. суми 20% - Франко-борт (оплата на борту при доставці, до вивантаження), остаточний розрахунок 10% здійснюється в день монтажу. П. 5.1. Договору передбачено Строк виготовлення, поставки і монтажу Товару Замовнику 1 березня. Зазначає, що з дня укладання Договору Позивач ОСОБА_1 виконав умови розділу 2 Договору поставки товару № 6018/12 від 27.12.2021 року та сплатив авансовий платіж (передоплата) відповідно до платіжних квитанцій на загальну суму: 67 641 грн (шістдесят сім тисяч шістсот сорок одна грн.), що становить 70 % від зазначеної в п. 2.1. Договору суми. З часу підписання Договору Позивач не отримував жодного повідомлення та інформації від Відповідача щодо виконання умов Договору про поставку товару. Позивач 01.06.2022 року зателефонував до ТОВ «РЕСВУД ГРУП» для отримання інформації стосовно його замовлення, та отримав відповідь, що Замовлення не виготовлене і розпочинати його виготовлення ТОВ «РЕСВУД ГРУП» не планує, також не планує повернення грошових коштів сплачених Позивачем. Причин невиконання умов Договору відповідач не повідомив. Згідно розділу 4 Договору поставки товару № 6018/12 від 27.12.2021 року у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору сторона несе відповідальність визначену цим Договором та чинним Законодавством України. Відповідно до п.4.4. Договору за невиконання термінів виготовлення та монтажу Виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день затримки. Зазначає, що стороні Договору ТОВ «РЕСВУД ГРУП» потрібно було при першій можливості звернутися до Торгово-промислової палати України з заявою та отримати сертифікат який би засвідчив форс-мажорні обставини та направити отриманий Сертифікат Замовнику як того вимагає чинне законодавство України та зазначено у Договорі. У п. 6.2. Договору зазначено, якщо відповідний спір не можна вирішити шляхом переговорів протягом 30 днів, з моменту його виникнення, він вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Стверджує, що загальна заборгованість за Договором № 6018/12 від 27 12.2021 року за період прострочення грошового зобов`язання: з 01.03.2022 року по 04.07.2022 року (Кількість днів:126) становить 81 292,78 грн, з них: сума боргу- 67 640,99 грн, інфляційне збільшення- 7 202,73 грн, штрафні санкції- 6 449,06 грн. Зазначає, що у зв`язку з невиконанням умов Договору ТОВ «РЕСВУД ГРУП» Відповідачем, Позивач поніс та несе додаткові витрати, пов`язані з орендою квартири, тому, що розраховував переїхати до власного житла після встановлення ОСОБА_4 2022 року, оскільки це важливий елемент в квартирі для повноцінного проживання. З 14.04.2022 року Позивач, кожний місяць за оренду житла відповідно до графіку взаєморозрахунків сплачує 6 200 грн. Вказує, що найменше до 14.07.2022 року буде проживати в орендованій квартирі, оскільки тільки наприкінці червня 2022 року знайшов нових виробників меблів, які за Договором №_296-22 про виготовлення меблів, зобов`язалися їх поставити 10.07.2022р. А отже, сума збитку на день звернення до суду за три місяці становить 18 600 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот грн.). з 14.04.2022 року день укладення Договору оренди квартири та до 14.07.2022 року. Стверджує, що у зв`язку з невиконанням Договору, неповерненням грошових коштів отриманих від Позивача в розмірі 67 641 грн. як авансовий платіж, якими Відповідач користується і до тепер, небажання Відповідача мирним шляхом врегулювати спір, з вини Відповідача Позивач несе збитки у вигляді продовження оплати оренди квартири, також, з вини Відповідача Позивачу необхідно було позичати кошти для іншого авансового платежу за виготовлення кухонних меблів. Окрім матеріальної шкоди, Позивачу було завдано значної моральної шкоди, яку Позивач вважає за потрібне відшкодувати у розмірі 10 000 (десять тисяч грн.). Зазначає, що 07.06.2022 року Позивач звернувся до Відповідача з досудовою вимогою про розвівання договору, повернення грошових коштів та сплати пені за наслідками невиконання Відповідачем Договору. Відповіді не отримано.

На підставі наведеного, просив суд:

розірвати Договір поставки товару № 6018/12 від 27.12.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «РЕСВУД ГРУП».

стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «РЕСВУД ГРУП» на користь ОСОБА_1 сплачений за товар авансовий платіж в розмірі - 67 641 грн;

стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «РЕСВУД ГРУП» на користь ОСОБА_1 інфляційні нарахування в розмірі - 7 202, 73 грн.

стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «РЕСВУД ГРУП» на користь ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі подвійної ставки НБУ - 6 449.06 грн;

стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «РЕСВУД ГРУП» на користь ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки 18600 грн;

стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «РЕСВУД ГРУП» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2022 року відкрито провадження у справі без виклику сторін за наявними у справі доказами.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 (далі Замовник) та ТОВ «РЕСВУД ГРУП» (далі - Виконавець) в особі директора Довгопола Романа Григоровича було укладено Договір поставки товару № 6018/12 від 27.12.2021 року.

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується поставити Замовникові такий товар: «Кухня» (комплект меблів, окрема шафа для котла, комплект ручок, комплект LED підсвічування та стільниця) згідно специфікації.

П. 1.2. Договору передбачено, що Замовник зобов`язувався прийняти та своєчасно сплатити наданий товар відповідно до умов Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору товару, а саме «Кухня» відповідно до Договору становить 96 631 грн (дев`яносто шість тисяч шістсот тридцять одна) грн.

У п. 2.3. Договору передбачено, що авансовий платіж складає 70% від зазначеної в 2.1. суми 20% - Франко-борт (оплата на борту при доставці, до вивантаження), остаточний розрахунок 10% здійснюється в день монтажу.

Відповідно до п.4.4. Договору за невиконання термінів виготовлення та монтажу Виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день затримки.

Відповідно до вимог п. 5.1. Договору строк виготовлення, поставки і монтажу Товару Замовнику 1 березня.

Відповідно до п.6.1. Договору поставки товару № 6018/12 від 27.12.2021 року Форс мажорними обставинами серед іншого є воєнні операції будь-кого порядку.

П. 6.2. Договору поставки товару № 6018/12 від 27.12. 2021 року зобов`язує Сторону для якої створилася неможливість виконання зобов`язання за дійсним Договором повідомити, іншу Сторону про місце і час настання форс-мажорних обставин.

П. 6.3. Договору поставки товару № 6018/12 від 27.12. 2021 року зазначено, належним доказом наявності форс-мажорних обставин і тривалості їх дій будуть служити довідки видані ТПП України, або інші документи видані іншим компетентним органом.

Згідно з п. 7.1. Договору дійсний договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками.

Відповідно до Рахунку-фактури № СФ-0000035 від 27.12.20222 року Позивачем на а рахунок Відповідача здійснено передплату згідно з договором №6018/12 від 27.12.2021 року у розмірі 4000 грн з ПДВ.

Згідно з Рахунком-фактурою №СФ-0000035 від 24.01.2022 року Позивачем на рахунок Відповідача здійснено передплату згідно з договором №6018/12 від 27.11.2021 року у розмірі 63641, 60 грн з ПДВ.

Відповідно до квитанції Приватбанку 0.0.2442443525.1 від 02.02.2022 року Позивачем на рахунок Відповідача здійснено передплату за комплект меблів «Кухня» згідно з договором №6018/12 від 27.12.2021 року у розмірі 8 641, 00 (вісім тисяч шістсот сорок одна) грн.

Відповідно до квитанції Приватбанку 0.0.2398001002.1 від 28.12.2021 року Позивачем на рахунок Відповідача здійснено передплату за комплект меблів «Кухня» згідно з договором №6018/12 від 27.12.2021 року у розмірі 4000, 00 (чотири тисячі) грн.

Згідно з Меморіальним ордером АТ «АЛЬФА-БАНК» м. Київ № МВ 97966569 від 29.01.2022 року Позивачем на рахунок Відповідача здійснено передплату за комплект меблів «Кухня» згідно з договором №6018/12 від 27.12.2021 року на суму: 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Відповідно до Меморіального ордеру АТ «АЛЬФА-БАНК» м. Київ № МВ 97424027 від 28.01.2022 року Позивачем на рахунок Відповідача здійснено передплату за комплект меблів «Кухня» згідно з договором №6018/12 від 27.12.2021 року на суму: 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.

01.06.2022 року Позивач звернувся з усною вимогою до Відповідача для отримання інформації стосовно його замовлення, та дізнався, що Замовлення не виготовлене і розпочинати його виготовлення ТОВ «РЕСВУД ГРУП» не планує, також не планує повернення грошових коштів сплачених причину не виконання умов Договору не повідомив.

07.06.2022 року Позивач звернувся до Відповідача з досудовою вимогою, про розвівання договору, повернення грошових коштів та сплати пені за наслідками невиконання Відповідачем Договору. Відповіді не отримано.

Між тим, вказана вимога залишилася поза увагою відповідача та в добровільному порядку останнім не сплачена.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 3 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом між ОСОБА_1 та ТОВ «РЕСВУД ГРУП» в особі директора Довгопола Романа Григоровича було укладено Договір поставки товару № 6018/12 від 27.12.2021 року.

Пунктом 2.1. Вартість комплекту «Кухня» відповідно до Договору становить 96 631 грн. (дев`яносто шість тисяч шістсот тридцять одна грн.)

У п. 2.3. Договору Авансовий платіж складає 70% від зазначеної в 2.1. суми 20% - Франко-борт (оплата на борту при доставці, до вивантаження), остаточний розрахунок 10% здійснюється в день монтажу.

Відповідно до вимог п. 5.1. Договору строк виготовлення, поставки і монтажу Товару Замовнику 1 березня.

Матеріалами справи встановлено, що умови розділу 2 Договору поставки товару № 6018/12 від 27.12.2021 року Позивач виконав та сплатив авансовий платіж (передоплата) відповідно до платіжних квитанцій на загальну суму: 67 641 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот сорок одна грн.), що становить 70% від зазначеної в п. 2.1. Договору суми.

Водночас Відповідач станом на день подання позовної заяви Замовлення не виготовив і розпочинати його виготовлення ТОВ «РЕСВУД ГРУП» не планує, також не планує повернення грошових коштів сплачених Позивачем.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20) зазначено: «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи, що Відповідач у погоджені Сторонами строки своє зобов`язання не виконав та авансового внеску Позивачу не повернув та не надав доказів на спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору поставки № 6018/12 від 27.12.2021 року та стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів у розмірі 67641, 00 грн.

Відповідно до п.4.4. Договору за невиконання термінів виготовлення та монтажу Виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день затримки.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Здійснивши перевірку розрахунку, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума інфляційних нарахувань на суму боргу, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача згідно ст. 625 ЦК України за період з 02.03.2022 року по 04.07.2022 року становить 7202, 73 грн, та пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день затримки за такий самий період складає 6449, 06 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення матеріальних збитків, суд зазначає таке.

Відповідно до ч ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 81 ЦПК України, саме позивач повинен довести факт протиправної поведінки, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Тобто відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з невиконанням умов Договору ТОВ «РЕСВУД ГРУП» Відповідачем, він поніс та несе додаткові витрати, пов`язані з орендою квартири, тому, що розраховував переїхати до власного житла після встановлення кухні 01 березня 2022 року, оскільки це важливий елемент в квартирі для повноцінного проживання. На підтвердження вказаного додає договір оренди квартири від 14.04. 2022 року, укладений між ним та ОСОБА_5 , відповідно до якого з 14.04. 2022 року він кожний місяць сплачує за оренду житла відповідно до графіку взаєморозрахунків 6 200 грн. Зазначає, що сума збитку на день звернення до суду за три місяці становить 18 600 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот грн.) з 14 квітня 2022 року день укладення Договору оренди квартири та до 14.07. 2022року.

Суд, дослідивши докази на підтвердження завдання матеріальної шкоди відмовляє в її задоволенні, оскільки у даному випадку захист порушеного права здійснено шляхом стягнення сплачених коштів з урахуванням інфляційних втрат та пені за порушення зобов`язання.

Що стосується відшкодування моральної шкоди Відповідачем на користь Позивача, суд зазначає таке.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, в установлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у порушенні звичного режиму життя Позивача, поведінка Відповідача призвела Позивача до розчарування та зневіри в людей, їх моральні якості, що виразилася в емоційних, душевних стражданнях і хвилюваннях, у зв`язку з чим Позивач зазнав сильного психологічного стресу з погіршенням здоров`я.

Суд зазначає, що позивач обмежився наведеннями лише загальними фразами, без їх конкретизації, без зазначення в чому саме полягало порушення життєвого ритму, зазначення дій. Посилання на розчарування та зневіру в людей, їх моральні якості, що виразилася в емоційних, душевних стражданнях і хвилюваннях суд сприймає критично, Сам по собі факт неповернення грошових коштів не може ототожнюватись з моральними стражданнями. Водночас суд бере до уваги те, що позивач змушений орендувати квартиру до встановлення кухні у власному житлі, тому зазначає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають з частковому задоволенню. Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для відшкодування позивачу відповідачем моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн.

Одночасно, при визначенні розміру відшкодування, суд враховує вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач як споживач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вбачає підстави для стягнення з відповідача в дохід держави судового збору за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» для вимог фізичних осіб, за вимогу майнового та немайнового характеру, що становить 1 984,80 гривень.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ФОП «РЕСВУД ГРУП» про розірвання договору поставки товару та повернення грошових коштів (в порядку Закону України «Про захист прав споживачів») задовольнити частково.

Розірвати Договір поставки товару № 6018/12 від 27.12.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «РЕСВУД ГРУП».

Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «РЕСВУД ГРУП» на користь ОСОБА_1 сплачений за товар авансовий платіж в розмірі 67641 (шістдесят сім тисяч шістсот сорок одна) грн, 00 коп, інфляційні нарахування в розмірі - 7202 (сім тисяч двісті дві) грн 73 коп, штрафні санкції у розмірі подвійної ставки НБУ - 6449 (шість тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 06 коп, моральну шкоду в розмірі 1 000 (одну тисячу) грн.

Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «РЕСВУД ГРУП» на користь держави судовий збір у розмірі 1 984 ( одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю, «РЕСВУД ГРУП», код ЄДРПОУ:40333257, адреса реєстрації: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3.

Суддя: І.О.Фінагеєва