Рішення

від 13.09.2023 по справі 902/703/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2023 р. Cправа № 902/703/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

Представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Медичний реабілітаційний центр МВС України "Південний Буг" (вул. Шевченка, 25, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000)

до: Хмільницького міжгосподарського відділу капітального будівництва (вул. Столярчука, 7, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000)

про стягнення 33 626,10 грн.

ВСТАНОВИВ :

Медичний реабілітаційний центр МВС України "Південний Буг" звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Хмільницького міжгосподарського відділу капітального будівництва про стягнення 33 626,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №139 від 18.12.2017.

Ухвалою суду від 25.05.2023 відкрито провадження у справі № 902/703/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

В подальшому розглянувши матеріали справи з метою прийняття рішення, суд встановив про відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, відтак, з метою належного повідомлення відповідача, повного та всестороннього з`ясування обставин справи, зібрання та оцінки відповідних доказів, суд ухвалою від 12.07.2023 здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовчого засідання на 28.08.2023.

17.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою суду від 28.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 13 вересня 2023 р.

На визначену судом дату представники сторін не з`явились, позивач про розгляд справи повідомлений належним чином що стверджується наявними в справі доказами, крім того судом враховано клопотання позивача від 17.08.2023 про розгляд справи за відсутності представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Столярчука, 7, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000. Конверти з ухвалами повернуто до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. №404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

З огляду на викладене судом здійснено всі дії для належного повідомлення сторін про дату час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З огляду на викладене розгляд справи по суті відбувається за наявними в справі доказами за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.09.2023 в зв`язку з неявкою представників сторін на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.12.2017 року між Медичним реабілітаційним центром МВС України "Південний Буг" (надалі - позивач, в договорі Замовник) та Хмільницьким міжгосподарським відділом капітального будівництва (надалі - відповідач, в договорі Виконавець) укладено договір №139 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе коригування ПКД по об`єкту: нове будівництво «Комплекс гідрокінезотерапії з теплим переходом між корпусами №5 та №3 по вул. Шевченка 25 в м. Хмільник, Вінницької області (коригування)».

За виконання робіт, згідно даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю у відповідності до даного Договору: 266 874 грн (п. 2.1. Договору).

Розрахунки Замовник зобов`язується проводити у відповідності з актом виконання термінів здачі - прийому робіт (п. 2.2. Договору).

Термін дії договору з дня підписання договору до 31.12.2017р. (п. 2.3. Договору).

Замовник зобов`язаний: В обумовлений договором строк провести остаточну оплату виконаних робіт і здійснити приймання документації; Замовник має право: Здійснювати контроль за ходом та якістю виконання робіт (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Виконавець зобов`язаний: В обумовлений договором строк виконати роботи і передати Замовнику документацію; Забезпечити виконання робіт згідно з вимогами договору. Замовник протягом 5 днів від дня одержання документації; зобов`язаний передати Виконавцеві підписаний Акт здачі-приймання продукції або мотивовану відмову від приймання робіт. Якщо на протязі 30 днів з дня відправки Акту прийому-передачі виконаних робіт Виконавець не одержить від Замовника підписаний Акт, то роботи вважаються прийнятими з виконанням всіх умов договору. Виконавець має право: Отримати оплату за виконані роботи; Залучати до виконання частини робіт не підпорядкованих йому співробітників чи інші установи на умовах субпідряду; При виконанні робіт Виконавець несе відповідальність за якість виконаних робіт і дотримання вимог нормативних документів, згідно законодавства. Уразі невиконання замовником пунктів договору 3.2. терміни початку і закінчення робіт переглядаються і встановлюються новий, що фіксується додатковою угодою (п. 3.3. та п. 3.4. Договору).

По завершенню робіт Замовнику передається оформлена в установленому порядку документація згідно Акту здачі-приймання робіт. Замовник отримавши Акт здачі-прийому робіт (в т.ч. за кожен етан окремо), зобов`язаний на протязі 15 днів підписати і направити його Виконавцю, або скласти мотивовану відмову від прийому робіт. При отриманні від Замовника мотивованої відмови від прийому робіт, одночасно з відмовою Замовник направляє Підряднику проект двостороннього акту з переліком необхідних доробок Виконавець зобов`язаний своїми силами та засобами усунути всі вказані недоліки. Строки усунення недоліків обумовлюються з Замовником окремим актом (п. 4.1. - 4.3. Договору).

За невиконання зобов`язань по цьому договору Виконавець несе майнову відповідальність згідно з умовами договору, та чинним законодавством. За порушення Виконавцем кінцевого строку виконання робіт, сплачується неня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, згідно (ст. 343 ГК України). Виплата санкцій не звільняє сторони від виконання договірних зобов`язань (п. 5.1. - 5.3. Договору).

Документація видається Замовнику разом з актом прийому-передачі виконаних робіт в 4-х примірниках на паперових носіях та 1 примірник на електронних носіях в форматі PDF. Розроблена Виконавцем документація є власністю міжгосподарського відділу капітального будівництва і не підлягає передачі Замовником третій особі без письмової згоди на це Виконавця. Внесення будь яких змін та доповнень до даного Договору можливі за умови обопільної згоди обох сторін та оформляються додатковими угодами. Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов`язання (п. 6.1. - 6.4. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи виконані роботи за Договором №139 від 18 грудня 2017 відображені в акті здачі-прийому робіт №139 від 22.12.2017 де зазначено, що даний Акт складений представником Виконавця та представником Замовника: Виконавцем було виконано коригування ПКД по об`єкту: «Комплекс гідрокінезотерапії з теплим переходом між корпусами №5 та №3 по вул. Шевченки 25 в м. Хмільник, Вінницької області.». Вартість послуг за даним актом складає: 266 874 грн.00 коп. Робота виконана (надані послуги) в повному обсязі. Сторони взаємних претензій не мають. Даний акт підписаний та скріплений печатками сторін, та оплачений в повному обсязі платіжними дорученнями №4323 від 22.12.2017 на суму 238185,60 грн та №4325 від 22.12.2017 на суму 28688,40 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься вимога №33/11-247 від 04.05.2023 позивача адресована відповідачу, про перерахування останнім надмірно сплачених коштів в розмірі 33 626,1 грн протягом 7-ми днів.

Дана вимога обґрунтована наступним, за результатами проведення департаментом внутрішнього аудиту МВС України аудиту відповідності МРЦ МВС України «Південний Буг» з 01.09.2016 по 01.10.2019 р. було встановлено, що на виконання умов договору від 18.12.2017 № 139 (далі - Договір № 139) укладеного між МРЦ МВС України «Південний Буг» та Хмільницьким міжгосподарським відділом капітального будівництва, останнім виконано коригування проектно-кошторисної документації «Будівництво комплексу гідрокінезотерапії з теплим переходом між корпусами № 5 та № 3 по вул. Шевченка, 25 в м. Хмільник Вінницької області» на суму 266874,00 гри, в т.ч. вартість розробки кошторисної документації 12107,00 гривень. Згідно п. 3.4.3 Договору № 139 при виконанні робіт виконавець несе відповідальність за якість виконаних робіт і дотримання вимог нормативних документів, згідно законодавства. Виконані проектні роботи прийняті згідно акту № 139 від 22.12.2017.

Відповідно до п. 15 завдання на проектування, затвердженого 13.11.2017. коригування включає в себе перепланування приміщень без втручання в конструкції. часткову зміну внутрішніх систем водопроводу та каналізації, зміну системи опалення з влаштуванням теплих полів в приміщенні басейну та зимового саду з впровадженням новітніх технологій, зміну системи вентиляції, зміну електротехнічної частини, зміну технологічного обладнання басейну, зимового саду, сауни, ЛФК - класу «ЛЮКС», інших приміщень - підвищеної якості. Інженерне обладнання - іноземного виробництва, медичне обладнання - новітні науково-медичні розробки. Перерахунок кошторисної документації. До проекту включити розділ «Вогнезахист дерев`яних конструкцій», «Пожежна сигналізація приміщень», «Система відеоспостереження», «Автоматизація газорозподільних пристроїв». Таким чином, не проводилося коригування несучих конструкцій, коригування систем водопроводу, каналізації, опалення проводилося частково. Також, не проводилося коригування кошторисної частини проекту по вже виконаним будівельним роботам на суму 5272,270 тис. гривень.

Відповідно до кошторису № 1, який є додатком до Договору № 139, на визначення розміру плати за виконання проектних робіт, витрати часу на виконання коригування проекту становлять 366 чол/днів. В кошторисі зазначено, що він виконаний згідно додатку форми № 3-П ДСТУ Б.Д. 1.-7:2013, яким визначено, що показники кошторисної вартості в розрахунку на 1 людино-день, наведені в таблиці Ж.З, враховують всі витрати, пов`язані з виконанням проектно-вишукувальних робіт, крім витрат на відрядження виробничого персоналу та податку на додану вартість.

Пунктом 6.1 ДСТУ Б.Д. 1.-7:2013 визначено, що ціну пропозиції на виконання проектно-вишукувальних робіт визначають виходячи із кошторисної вартості цих робіт, з уточненням окремих складових структури витрат, поточних цін на трудові та матеріальні ресурси. Пунктом 1 Додатку К ДСТУ Б.Д. 1.-7:2013 визначено, що за умови неможливості визначити вартість проектних, вишукувальних науково-проектних робіт за розділом 5 та за додатком Ж, кошторисну вартість можливо визначити методом калькулювання витрат, виходячи з обґрунтованих розрахунків трудомісткості робіт та усіх елементів витрат шляхом складання кошторису за формою № 3-П (додаток Д). Кошторис за формою № 3-П може складатися також виходячи з обґрунтованої трудомісткості робіт та усередненого показника кошторисної вартості проектних та вишукувальних робіт в розрахунку на один людино-день, наведеного у таблиці Ж.З. Кошторис № 1 на визначення розміру плати за виконання проектних робіт не містить уточнення вартості окремих складових структури витрат, а саме: використання вже розроблених креслень, не проведення коригування несучих конструкцій, часткового коригування систем водопроводу, каналізації, опалення, кошторисної документації.

При розгляді кошторису № 1, який є додатком до Договору № 139, встановлено, що Хмільницьким міжгосподарським відділом капітального будівництва зменшено термін залучення частини працівників до 10-15 днів, проте збільшено в 42,5рази термін залучення працівників до розгляду принципових рішень по коригуванню проектно-кошторисної документації (в проекті договору було 2 працівника по 0.2 дня. в підписаному договорі- 4 працівника в загальному на 17 днів) та в 12 раз термін залучення працівників на проведення аналізу технічних умов на приєднання, визначення оптимальних трас інженерних комунікацій, оформлення погоджень (в проекті договору було 2 працівника по одному дню, в підписаному договорі - 4 працівника по 6 днів). Обґрунтування збільшення трудовитрат відповідно до вимог п. 1 Додатку К ДСТУ Б.Д. 1.- 7:2013 не надано.

Враховуючи зазначене МРЦ МВС України «Південний Буг» було надмірно сплачено кошти в розмірі 33 626,10 грн.

Не повернення відповідачем в добровільному порядку коштів в сумі 33 626,10 грн. стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Укладений між сторонами Договір №139 від 18.12.2017, за своєю правовою природою є договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Як слідує з матеріалів справи, роботи за Договором надавались виконавцем згідно умов Договору. Роботи не являються прихованими. Фактичний обсяг виконаних робіт замовник був зобов`язаний перевірити в процесі їх прийняття.

Виконані роботи були прийняті замовником на підставі Акту №139 від 22.12.2017 здачі-прийому робіт по договору №139 від 18.12.2017 року підписаного та скріпленого печатками представників сторін, в якому зазначено вартість виконаних робіт в сумі 266 874,00 грн та зазначено що робота виконана в повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають, який оплачений в повному обсязі платіжними дорученнями №4323 від 22.12.2017 на суму 238185,60 грн та №4325 від 22.12.2017 на суму 28688,40 грн.

Тобто, Відповідачем виконано робіт на суму 266 874,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Предметом позову у цій справі є вимога Медичного реабілітаційного центру МВС України "Південний Буг" до Хмільницького міжгосподарського відділу капітального будівництва про стягнення 33 626,10 грн.

Підставою позовних вимог, на думку позивача, є неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 193 від 18.12.2017. За позицією позивача, недоліки у виконаних відповідачем роботах полягають у не повному виконанні робіт та у відсутності обґрунтування збільшення трудовитрат відповідно до вимог п. 1 Додатку К ДСТУ Б.Д.1-7:2013.

Суд зазначає, що статтею 893 Цивільного кодексу України визначено наступне, виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 897 ЦК України, виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний: 1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; 2) додержувати вимог, пов`язаних з охороною прав інтелектуальної власності; 3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт; 4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника; 5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі; 6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Згідно ст. 898 ЦК України, замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний: 1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; 2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; 3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до умов Договору укладеного між сторонами, зокрема п. 3.1, 3.2. та п. 4.1., 4.2., 4.3. Замовник зобов`язаний в обумовлений договором строк провести остаточну оплату виконаних робіт і здійснити приймання документації. Здійснювати контроль за ходом та якістю виконання робіт. По завершенню робіт Замовнику передається оформлена в установленому порядку документація згідно Акту здачі-приймання робіт. Замовник отримавши Акт здачі-прийому робіт (в т.ч. за кожен етан окремо), зобов`язаний на протязі 15 днів підписати і направити його Виконавцю, або скласти мотивовану відмову від прийому робіт. При отриманні від Замовника мотивованої відмови від прийому робіт, одночасно з відмовою Замовник направляє Підряднику проект двостороннього акту з переліком необхідних доробок, Виконавець зобов`язаний своїми силами та засобами усунути всі вказані недоліки. Строки усунення недоліків обумовлюються з Замовником окремим актом.

Таким чином, саме на замовника покладено обов`язок прийняти виконані роботи та в разі наявності недоліків робіт негайно заявити про це, в протилежному випадку, позбавляє його права надалі посилатися на їх наявність.

Враховуючи приписи зазначених норм права та умов Договору, відсутність переліку зауважень у виконаних відповідачем роботах, а також те, що позивач здійснив приймання документації та прийняв роботи за актом приймання виконаних робіт, який підписаний без будь-яких зауважень і застережень, виконані відповідачем роботи, обумовлені Договором та не заявив про наявність недоліків після перевірки виконаної роботи, суд приходить до висновку, що позивач погодився, як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Матеріали справи свідчать, що обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем. Таким чином, умови Договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Отже, зобов`язання за Договором сторонами виконано повністю, передачу-приймання виконаних робіт оформлено без будь-яких претензій відповідним актом, який підписаний та скріплений печатками сторін, на суму, що відповідає договірній ціні робіт за Договором та відповідно до умов договору замовником не направлено виконавцю проект двостороннього акту з переліком необхідних доробок.

Статтею 900 ЦК України визначено відповідальність виконавця за порушення договору, а саме зазначено, що виконавець зобов`язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором. Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.

Як встановлено судом та було зазначено вище, Акт був підписані позивачем без зауважень та заперечень щодо обсягу та вартості робіт, виконання таких робіт було ним погоджено.

Відтак, враховуючи договірний характер правовідносин сторін, за наявності чинних умов Договору щодо вартості робіт, висновки аудиту не можуть змінювати умов Договору, які є обов`язковими для контрагентів, оскільки Договір недійсним не визнавався, а відповідно такі висновки аудиту не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж визначені умовами Договору, умови зобов`язання порівняно із договірними, тому відсутні правові підстави вважати, що такий позов про стягнення підлягає задоволенню.

Отже, внутрішній аудит не може підміняти собою договірної основи діяльності сторонами в частині виконання обов`язку замовника під час прийняття виконаних робіт заявити про наявність недоліків, в протилежному випадку, дане право втрачається.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, суд зазначає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем договірних зобов`язань, які б спричинили шкідливий результат для зобов`язаного контрагента.

Суд наголошує, що внутрішній аудит не є тією беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Внутрішній аудит є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками внутрішній аудит у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Верховним Судом зокрема у постановах від 20.06.2019 року у справі №916/1906/18 та від 17.03.2020 року у справі 911/1102/19.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 року у справі № 922/2310/17, від 16.10.2018 року у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 року у справі №917/1064/17, від 26.03.2019 року у справі № 910/26948/15.

Крім того, внутрішній аудит не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

При цьому однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Суд зазначає, що право особи, як відшкодування збитків у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням іншою стороною свого обов`язку, має ставитися у пряму залежність від добросовісності поведінки особи, яка стверджує про наявність збитків, та виконання нею своїх обов`язків, зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.08.2021 у справі № 910/9046/20.

Виходячи з наведеного та вимог статті 74 ГПК України, саме на позивача, який звернувся з позовом, покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір збитків. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Виходячи із матеріалів справи, позивач не надав докази на підтвердження неправомірної поведінки відповідача при виконанні Договору, що мала виявитись у невиконанні належним чином замовлених робіт, не доведено також і фактичних обставин заподіяння збитків на заявлену до відшкодування суму, відповідно, і відсутній причинно-наслідковий зв`язок між збитками та поведінкою відповідача, тобто, під час розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність повного складу цивільного правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків у заявленому розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання судових витрат, суд, виходячи з положень ст. 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору покладає на останнього.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.

3. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - sanmvd@ukr.net , відповідача - hm_mvkb@ukr.net .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 20 вересня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Столярчука, 7, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000)