Ухвала

від 20.09.2023 по справі 903/903/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

20 вересня 2023 року Справа № 903/903/23 Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали зустрічного позову Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка по справі №903/903/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЯ-БІОТЕК» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 606224,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.08.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЯ-БІОТЕК» надіслала на адресу суду позовну заяву до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 606224,43 грн, в т.ч.: 592390,00 грн основний борг, 6620,82 грн інфляційні втрати та 7213,61 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №12 від 12.03.2020.

Ухвалою суду від 31.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

19.09.2023 Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка подало до суду зустрічний позов, в якому просить суд:

1. Відстрочити сплату судового збору за подання даної зустрічної позовної заяви до 31.10.2023 року включно.

2. Постановити рішення, яким визнати відсутнім право вимоги 592390,00 грн. - основного боргу, інфляційних втрат в розмірі 6 620,82 грн. та 3% річних в розмірі 7 213,61 грн. ТОВ «СОЯ БІОТЕК» до ПОСП ім. І. Франка за Договором № 12 від 12.03.2020 року, а також визнати відсутніми обов`язки у ПОСП ім. І. Франка перед ТОВ «СОЯ БІОТЕК» по сплаті 592390,00 грн. - основного боргу, інфляційних втрат в розмірі 6 620,82 грн. та 3% річних в розмірі 7 213,61 грн. за Договором № 12 від 12.03.2020 року.

3. Стягнути з Відповідача за зустрічним позовом судові витрати;

4. На підставі абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України Позивач за зустрічним позовом повідомляє, що його витрати на правничу (правову) становитимуть орієнтовно 30 000,00 гривень, докази чого, будуть надані господарському суду протягом п`яти днів після ухвалення відповідного судового рішення.

В обгрунтування вимоги щодо відстрочки сплати судового збору, ПОСП ім. І. Франка зазначає, що підприємство недоотримало урожаю від посіяного зерна в 2021 - 2022 році та збільшило витратну частину у 2,5 рази більше, ніж планувалося. Вказане зменшило дохідність на вагомий відсоток. Разом з тим, підприємство не звільняло працівників та проводило оплату в раніше зафіксованих/погоджених межах. По максимуму розраховувалися з орендодавцями сільськогосподарських земельних ділянок. Кредити оплачувалися по мірі можливості. Станом на сьогодні виникло боргове навантаження по податковому блоку, кредити банків, зросла кредиторська заборгованість та збільшилась безнадійна кредиторська заборгованість. Покращення фінансового стану ПОСП ім. І. Франка можливе у другій половині серпня 2023 року (період початку збору і реалізації пізніх зернових культур урожаю 2023р., що вирощуються Позивачем за зустрічним позовом).

Окрім того, кошти, які надходять на поточний рахунок ПОСП ім. І. Франка списуються обслуговуючим банком (АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК») на погашення прострочених процентів за користування простроченим кредитом, як наприклад це відбулось 16.06.2023 року, що підтверджується випискою по рахунку від 16.06.2023 року -Додаток № 1.

Таким чином, існують законодавчі підстави для відстрочення до 31.10.2023 року включно судового збору за подання даного зустрічного позову.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Одночасно, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (939400,00грн.) З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн.)

Судом враховано, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до 4 років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; г) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Умови, визначені у п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Окрім того, суд акцентує, що відповідно до пункту 37 такої постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому й підстави для відстрочення сплати судового збору у цій справі відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням особи у доступі до суду та не становить порушення гарантованого їй пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

Така позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.03.2019 по справі № 914/1723/15.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Позивач за зустрічним позовом не подав докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, відповідно до чого клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234 ГПК України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні вимоги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про відстрочку сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 20.09.2023. Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Гарбар