Ухвала

від 19.09.2023 по справі 903/507/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

19 вересня 2023 року Справа № 903/507/23 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши заяву Сільськогосподарського приватного підприємства Рогожани від 11.09.2023 року про забезпечення позову у справі

у справі № 903/507/23

за позовом Приватного акціонерного товариства Волиньобленерго

до відповідача: Сільськогосподарського приватного підприємства Рогожани

про стягнення 1 281318,93 грн,

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства Рогожани

до відповідача: Приватного акціонерного підприємства Волиньобленерго

про визнання недійсним рішення

за участю представників-учасників справи:

від позивача (відповідача): Кардаш І. Д., довіреність № 13/18-11 від 02.01.2023, трудовий договір від 04.01.2022;

від відповідача (позивача): Приступа С. А., адвокат, ордер серія АС № 1062225 від 05.06.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивні частини ухвали.

Встановив:

18.05.2023 року до господарського суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Волиньобленерго до Сільськогосподарського приватного підприємства Рогожани про стягнення 1281318,93 грн вартості необлікованої електричної енергії.

Ухвалою суду від 23.05.2023 позовну заяву відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.06.2023; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.

07.06.2023 Сільськогосподарське приватне підприємство Рогожани надіслало на адресу суду позовну заяву до Приватного акціонерного підприємства Волиньобленерго про визнання недійсним рішення від 29.09.2022 комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ Волиньобленерго, оформлене протоколом №349 засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ Волиньобленерго.

Ухвалою Господарського суду Волинської області (суддя Гарбар І. О.) від 16.06.2023 у справі № 903/604/23 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Волинської області (суддя Гарбар І. О.) від 11.07.2023 у справі № 903/604/23 постановлено об`єднати в одне провадження справу №903/604/23 за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства Рогожани до Приватного акціонерного підприємства Волиньобленерго про визнання недійсним рішення зі справою №903/507/23 за позовом Приватного акціонерного товариства Волиньобленерго до Сільськогосподарського приватного підприємства Рогожани про стягнення 1281318,93 грн, провадження по якій відкрито раніше, з присвоєнням єдиного унікального номеру справи №903/507/23 та передати справу №903/604/23 на розгляд судді, який раніше відкрив провадження у справі (№903/507/23 Суддя Вороняк А.С.).

26.07.2023 СГПП Рогожани подало клопотання про призначення судової електротехнічної експертизи, проведення якої просить доручити експертам Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М. С. Бокаріуса; на вирішення експерта просить поставити питання зазначені у клопотанні. Клопотання обґрунтоване тим, що для належного з`ясування всіх обставин справи необхідні спеціальні знання в електротехнічній галузі.

Ухвалою суду від 02.08.2023 клопотання Сільськогосподарського приватного підприємства Рогожани про призначення експертизи задоволено частково; призначено по справі № 903/507/23 судову експертизу; проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М. С. Бокаріуса; оплату вартості експертизи покладено на Сільськогосподарське приватне підприємство Рогожани; на час проведення експертизи провадження у справі № 903/507/23 зупинено.

14.09.2023 Сільськогосподарське приватне підприємство Рогожани, через відділ документального забезпечення та контролю, подало заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити Приватному акціонерному товариству Волиньобленерго здійснювати будь-які роботи до закінчення проведення натурального огляду об`єкту експертного дослідження за місцем його перебування.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову вказує, що після призначення судової експертизи, 04.08.2023 на територію СГПП «Рогожани» на службовому автомобілі прибули працівники ПрАТ «Волиньобленерго» з метою проведення перевірки дотримання Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), які намагалися піднятися на електроопору № 8 для проведення огляду, оскільки підозрювали СГПП «Рогожани» в крадіжці електроенергії. Директор СГПП «Рогожани» Дишлюк С.В. повідомив інспекторам, що по цій електроопорі призначено судову експертизу і доступ до електроопори обмежений або викличе по цьому факту працівників поліції, після чого працівники ПрАТ «Волиньобленерго» покинули територію підприємства. Вважає, що даними діями працівники ПрАТ «Волиньобленерго» намагалися втрутитися або змінити схему електропостачання СГПП «Рогожани», яка залишається незмінною після складеного Акта про виявлені порушення ПРРЕЕ за № 000125 від 01.09.2022 року.

В судовому засіданні 19.09.2023 представник СГПП «Рогожани» підтримав заяву про забезпечення позову; на запитання головуючого «Чим підтверджується намагання працівників ПрАТ «Волиньобленерго» втрутитися або змінити схему електропостачання СГПП «Рогожани»? Чи мали вони із собою спеціальні засоби для підняття на електроопору?», представник СГПП «Рогожани» відповів: "доказів втручання немає, чи мали спеціальні засоби не відомо".

Представник ПрАТ «Волиньобленерго» заперечила проти задоволення заяви та пояснила, що їхні працівники не мали наміру підніматися на електроопору, а лише хотіли зробити додаткові фото електроопори № 8 на її прохання, однак не були допущені до неї працівниками СГПП «Рогожани» після чого поїхали звідти, розуміє, що втручатися або змінювати схему електропостачання СГПП «Рогожани» до вирішення питання судовим експертом не можна.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.ст. 76-78 ГПК України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Вирішуючи ж питання забезпечення позову у даному випадку, суд повинен перевірити свої дії на предмет відповідності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого Протоколу до неї у розрізі дотримання прав учасників справи та незалучених до справи осіб, гарантованих статтею 6 Конвенції "Право на справедливий суд" та права на мирне володіння майном.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначалося вище, у рішенні від 29 червня 2006 року Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

До заяві про забезпечення позову заявником не подано жодного доказу наявності фактичних обставин на підтвердження тверджень, що працівники ПрАТ «Волиньобленерго» намагалися втрутитися або змінити схему електропостачання СГПП «Рогожани», з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову та доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду, а відтак підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача(завника), а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, забезпечення позову у даній справі у формі заборони Приватному акціонерному товариству Волиньобленерго здійснювати будь-які роботи до закінчення проведення натурального огляду об`єкту експертного дослідження за місцем його перебування може мати негативні та незворотні наслідки як для самого заявника та можливо третіх осіб у разі можливих екстренних чи аварійних ситуаціях. Вид забезпечення позову повинен відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу, бути адекватним та конкретним. При цьому вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності ПрАТ «Волиньобленерго».

Керуючись ст.ст.136-138, 140, 234, 235 ГПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні заяви Сільськогосподарського приватного підприємства Рогожани від 11.09.2023 року про забезпечення позову у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 20.09.2023.

Суддя А. С. Вороняк