Рішення

від 22.03.2023 по справі 751/5206/22

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/5206/22

Провадження №2/751/244/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Бобровник Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Північ» до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування завданої шкоди у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, що призвело до порушення права власності на майно (знищення майна),-

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Північ» - адвокат Сало О.П., звернувся до суду з позовом, яким просить суд:

- визнати ТОВ «Агротранс-Північ» (код ЄДРПОУ 38776875) особою, що зазнала збитків від військових дій Російської Федерації, а саме бомбардування 19 березня 2022 року території та майнового комплексу ТОВ «Агротранс-Північ», розташованого за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, шосе Михайло-Коцюбинське, будинок 3;

- стягнути з Російської Федерації на користь ТОВ «Агротранс-Північ» (код ЄДРПОУ 38776875), юридична адреса: Чернігівська область, м. Чернігів, шосе Михайло-Коцюбинське, будинок 3 майнову шкоду у розмірі 4690401 грн. (чотири мільйони шістсот дев`яносто тисяч чотириста одну) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «Агротранс-Північ» працює з 2013 року, основним видом діяльності якого є виготовлення бетонних розчинників, готових для використання.

Після подій 24.02.2022 року (початку збройної агресії РФ та оголошення в Україні воєнного стану) ТОВ «Агротранс-Північ» продовжувало працювати, керуючись при цьому розумінням важливості своєї діяльності для повноцінного функціонування м. Чернігова. TOB «Агротранс-Північ» має виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, які розташовані за адресою м. Чернігів, шоссе Михайло-Коцюбинське, 3. За вказаною адресою, відповідно до технічної документації, товариство має свої виробничі потужності. Вказані виробничі потужності належать на праві власності ТОВ «Агротранс-Північ» та перебували у користуванні товариства на підставі договору купівлі-продажу майна №ATK15-2008/1 від 20.08.2015.

19 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу з боку російських військ було пошкоджено майно ТОВ «АГРОТРАНС-ПІВНІЧ», що знаходиться за адресою м. Чернігів, шосе Михайло-Коцюбинське, буд.3.

Відповідно до звіту про результати обстеження - об`єктів нерухомості та згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 , становить 4690401 грн.

Таким чином вважає, що актом збройної агресії РФ 10.03.2022 року в м. Чернігові ТОВ «Агротранс-Північ» спричинено збитків на загальну суму 4690401 грн., стягнення яких є предметом позову щодо їх відшкодування.

Ухвалою Новозаводського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Новозаводського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явились.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі. Додатково зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про час та місце проведення судового засідання повідомлявся у порядку, встановленому частиною 11 статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 118, 124, 126).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що ТОВ «Агротранс-Північ» на підставі договору купівлі-продажу майна №ATK15-2008/1 від 20.08.2015 на праві власності належать виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 73-74, 75-76).

19 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу та бомбардування з боку російських військ було пошкоджено майно ТОВ «АГРОТРАНС-ПІВНІЧ», що знаходиться за адресою м. Чернігів, шосе Михайло-Коцюбинське, буд.3.

Відповідно до звіту про результати обстеження - об?єктів нерухомості та згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 , становить 4690401 грн. (а.с. 13-113).

Таким чином, актом збройної агресії РФ 19.03.2022 року в м. Чернігові ТОВ «Агротранс-Північ» спричинено збитків на загальну суму 4690401 грн., стягнення яких є предметом позову щодо їх відшкодування.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (Підстави визначення підсудності справ судам України), - суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», - права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 22 ЦК України, - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 наведеної статті).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Враховуючи положення частини четвертої статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

При цьому стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія РФ проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч.3 ст.82 ЦПК України.

Відомим також є той факт, що 24.02.2022 року РФ здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. На території міста Чернігова велись активні бойові дії. Дані обставини також не підлягають доказуванню згідно з ч.3 ст.82 ЦПК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії РФ, що тривають з 20 лютого 2014 року (як початкова подія) та як її продовження військове вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.1974.

Приймаючи до уваги приписи статті 1166 ЦК України, якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, судом враховано, що за приписами ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Діями з боку РФ було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності ТОВ «Агротранс-Північ» . Тобто безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є РФ.

Сам факт збройної агресії РФ проти України є причиною виникнення ситуації за якої ТОВ «Агротранс-Північ» понесло істотні збитки та змушене відстоювати своє порушене відповідачем права в судовому порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог судом враховано, що РФ, здійснивши збройну агресію відносно України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Зокрема, п.1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.

Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, РФ вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету. При цьому, оскільки вчинення РФ з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, РФ заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

РФ, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування.

Аналогічну позицію щодо непоширення на РФ судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, що згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути враховано при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу позовних вимог, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивач згідно приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат суду не надано, з урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2-4, 16, 22, 368, 1166 ЦК України, ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Північ» (код ЄДРПОУ 38776875) особою, що зазнала збитків від військових дій Російської Федерації, а саме бомбардування 19 березня 2022 року території та майнового комплексу ТОВ «Агротранс-Північ», розташованого за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, шосе Михайло-Коцюбинське, будинок 3.

Стягнути з Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Північ» (код ЄДРПОУ 38776875), юридична адреса: Чернігівська область, м. Чернігів, шосе Михайло-Коцюбинське, будинок 3, майнову шкоду у розмірі 4690401 грн. (чотири мільйони шістсот дев`яносто тисяч чотириста одну) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко