Рішення

від 01.02.2010 по справі 9/2-10-160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

       

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2010 р.

Справа  № 9/2-10-160

За позовом:  Приватного підприємства "Аларіз";  

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 10500грн.

                                                                                                                   Суддя   Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

   СУТЬ СПОРУ: 13.01.2010 р. за вх. № 168 приватне підприємство "Аларіз" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) заборгованості в сумі 10500грн.

         Позивач на позовних вимогах наполягає.

      Відповідач в судові засідання призначені по справі не з’явився, письмовий відзив на позов не надав. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відповідно до поштового повідомлення №1736, яке було вручено наручно ОСОБА_1 21.01.2010р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

         22.05.2009р. приватне підприємство "Аларіз" (надалі –Позивач) уклало договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) Договір. Згідно Договору та Акту передачі матеріальних цінностей № б/н від 22.05.2009р., підписаного Позивачем та Відповідачем, приватним підприємством "Аларіз"  було надано морозильну камеру №29006800002692 (4 корзини) для реалізації постачаємого товару фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

      Вартість морозильної камери згідно вказаного акту передачі матеріальних цінностей складає 3500,00 грн.

          Пунктом 11.2. Договору передбачено, що Продавець зобов'язаний за вимогою Постачальника повернути морозильну камеру у стані і кількості, у яких вони йому надані.

     На вимогу Позивача Відповідач морозильну камеру не повернув, що стало підставою для звернення приватного підприємства "Аларіз" з позовною заявою до господарського суду.

        Так, Позивач посилається на неналежне виконання  Відповідачем вимог ст. ст. 526, 530, 599 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 202 Господарського кодексу України, що вказують на виконання зобов'язань належним чином, у відповідності з законом та умовами договору, а також у встановлений термін. Зобов'язання припиняються виконанням.

      Відповідач порушив вищезазначені статті цивільного та господарського кодексів, так як не виконав зобов'язання щодо повернення морозильної камери. За таких умов ст. 218 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність.

        Відповідно до п. 11.4 Договору, Продавець у випадку незабезпечення збереження, зобов'язаний відшкодувати Постачальнику вартість морозильних камер у трьохкратному розмірі, або надати рівноцінну заміну.

       Таким чином, сума відшкодування вартості вище зазначеної морозильної камери у трьохкратному розмірі, становить 10500,00 грн. (3500,00 грн. х 3).

    Намагаючись вирішити питання про відшкодування Відповідачем вартості морозильної камери відповідно до умов Договору, від 27.10.2009р. Позивач надіслав до Відповідача претензію. Однак, вартість камери Відповідачем не було відшкодовано.

     На підставі вищевикладеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість в сумі 10500,00 грн., яка утворилась внаслідок неповернення Відповідачем морозильної камери, отриманої за Актом передачі матеріальних цінностей № б/н від 22.05.2009р.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.  

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

         Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

         Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2.  Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65020, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «АЛАРІЗ»(  65117, м. Одеса, 6-а станція Люстдорфської дороги, вул. 16 лінія, буд. 41 ідентифікаційний код 25050996) –10500,00 грн., 105,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                        Меденцев П.А.