Рішення

від 20.09.2023 по справі 911/604/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/604/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач"

08704, Київська область, місто Обухів (пн), вулиця Каштанова, будинок 23-Г, код ЄДРПОУ 40752790

про стягнення боргу

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №533/23 від 24.02.2023) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані невчасною та неповною оплатою за переданий газ за договором постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2023 прийнято позовну заяву (вх. №533/23 від 24.02.2023) про стягнення боргу до розгляду та відкрито провадження у справі №911/604/23, розгляд справи №911/604/23 призначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшов запит (вх. №12749/23 від 03.07.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшов запит (повторно) (вх. №13591/23 від 14.07.2023).

Телефонограмою від 31.06.2023 повідомлено позивача про стан розгляду страви, в порядку частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2023 витребувано у позивача письмові пояснення про те, чи є згадка про докази на оптичному диску опискою у позовній заяві і вказані докази подані виключно у паперовій формі, чи позивач помилково не додав інші докази на оптичному диску.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №15400/23 від 11.08.2023), в яких зазначається, що посилання на наявність доказів (банківських виписок) на оптичному диску є технічною помилкою.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" (далі відповідач) 22.09.2020 укладено договір постачання природного газу №20/21-1038-КП-17. На виконання умов даного договору, позивач передав відповідачу природний газ всього на суму 275630,58 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2020, обсяг переданого газу: 16,02900 тис.куб.м, вартістю: 105782,36 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2020, обсяг переданого газу: 18,72700 тис.куб.м, вартістю: 139941,47 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2021, обсяг переданого газу: 3,05040 тис.куб.м, вартістю: 27291,12 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2021, обсяг переданого газу: 0,30478 тис.куб.м, вартістю: 2547,47 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2021, обсяг переданого газу: 0,00887 тис.куб.м, вартістю: 68,16 грн.

2. Аргументи позивача

Позивач відзначає, що відповідно до пункту 5.1. договору постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зауважує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020 строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1. даного договору.

Позивач відзначає, що всього відповідачем сплачено 267100,00 грн., на підтвердження чого надає відповідні банківські виписки. Таким чином, позивач зазначає, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020 складає 8530,58 грн.

Також позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати у розмірі 3022,30 грн. (період нарахування з 01.03.2021 по 31.12.2022) та 3% річних у розмірі 466,37 грн. (період нарахування з 26.02.2021 по 31.12.2022).

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 17.03.2023 направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 01.04.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283433254. Також ухвала Господарського суду Київської області від 08.08.2023 направлена відповідачу рекомендованим листом (відправлення №0600039105826) та отримана ним 19.08.2023, що підтверджується даними з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статусу відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності заяв по суті справи від відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження від 17.03.2023 направлялась відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 01.04.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283433254. Також суд зауважує, що ухвала Господарського суду Київської області від 08.08.2023 направлена відповідачу рекомендованим листом (відправлення №0600039105826) та отримана ним 19.08.2023, що підтверджується даними з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статусу відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Вказані факти отримання відповідачем ухвал Господарського суду Київської області у даній справі свідчать про обізнаність відповідача про наявність судового провадження.

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: «46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 46.17 Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89). 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 560/5541/20.».

Крім того, суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Таким чином, відповідач обізнаний про наявність судового провадження щодо нього, мав можливість дізнатись про перебіг справи, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, відповідач мав можливість для захисту своїх інтересів, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

5.2. Щодо наявності заборгованості та її розміру.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначається, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020 постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачеві (відповідач) природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 3.8. договору постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

Пунктом 3.11. договору постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020 визначається, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 4.2. договору постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. У разі непідписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9.-3.10. цього договору) користуються Прейскурантом.

Пунктом 4.4. договору постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020 визначається, що загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Суд відзначає, що позивачем долучені до позовної заяви додаткові угоди №№ 1-6 до договору постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020, якими сторони щомісяця визначали вартість 1000 куб.м природного газу.

Із врахуванням вищезазначених додаткових угод до договору постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020, відповідач та позивач підписали та скріпили печатками акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021 та від 31.03.2021, всього на суму 275630,58 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Суд зазначає, що відповідно до наявних у матеріалах справи довідки бухгалтера позивача (балансова одиниця по підприємству) та банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем здійснені два платежі за договором постачання природного газу №20/21-1038-КП-17 від 22.09.2020, а саме: 267000,00 грн. 22.02.2021 та 100,00 грн. 23.02.2021. Таким чином, залишок до сплати відповідачем становить 8530,58 грн.

Відповідачем не надані суду аргументи, доводи та докази, які б спростовували чи заперечували вищезазначені обставини.

Відтак, суд вважає достатніми надані позивачем докази наявності заборгованості у розмірі 8530,58 грн.

5.3. Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3022,30 грн. інфляційних втрат та 466,37 грн. 3% річних. Також позивачем долучений детальний розрахунок зазначених інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 3022,30 грн. Також судом здійснений власний перерахунок 3% річних, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 466,37 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про правомірне здійснення нарахування позивачем зазначених сум та, відповідно, позовні вимоги, в цій частині, також підлягають задоволенню.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №533/23 від 24.02.2023) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" про стягнення боргу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" (08704, Київська область, місто Обухів (пн), вулиця Каштанова, будинок 23-Г, код ЄДРПОУ 40752790) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 8530,58 грн. (вісім тисяч п`ятсот тридцять гривень п`ятдесят вісім копійок), інфляційні втрати у розмірі 3022,30 грн. (три тисячі двадцять дві гривні тридцять копійок), 3% річних у розмірі 466,37 грн. (чотириста шістдесят шість гривень тридцять сім копійок) та судовий збір за подання позову в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20.09.2023.

Суддя С.О. Саванчук