Рішення

від 19.09.2023 по справі 627/329/23

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/329/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Каліберди В.А.,

при секретарі - Коломієць Н.Д.,

представника позивача Вовк С.А. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» про стягнення середнього заробітку та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Краснокутського районного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» про стягнення середнього заробітку та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 червня 2019 року він працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» на посаді електрозварювальника 5 розряду.

Зазначив,що 16грудня 2019року міжним таМіністерством оборониУкраїни вособі командиравійськової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на 3 роки, про що він також повідомив відповідача.

Таким чином, відповідач володів інформацією про його перебування на військовій службі за контрактом, що покладає обов`язок на товариство, як роботодавця, зберегти за ним місце роботи, посаду та середній заробіток. Однак, відповідач, в порушення ч.3 ст. 119 КЗпП України в період з 17.01.2022 по 18.07.2022 не виплатив йому середній заробіток.

Просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» на його користь середній заробіток за період проходження військової служби за контрактом з 17.01.2022 по 18.07.2022 та зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів за період з 16 грудня 2019 року відповідно до Закону №2050-ІІІ та постанови КМУ №159.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав, прохав їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимогим ОСОБА_2 не визнав, прохав відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського (старшинського) складу, за яким ОСОБА_2 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов`язання, зокрема, проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періодуі понад установлений строк контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини 9статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Із пункту 3 цього контракту вбачається, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством за погодженням сторін на три роки. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Міністерства оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначенихЗаконом України «Про військовий обов`язок і військову службу»та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Пунктом 9 контракту передбачено, що умови контракту можуть бути змінені або доповнені тільки за згодою сторін у письмовій формі.

Пунктом 8 цього контракту встановлено інші умови контракту. Зазначено у разі необхідності не менше одного року виконувати бойові (службові) завдання в зоні ООС.

У пункті 11 зазначено, що контракт набирає чинності 16 грудня 2019 року (а.с.15).

На підставі вказаного контракту ОСОБА_2 прийнято на військову службу, починаючи з 16 грудня 2019 року.

Окрім цього факт безперервного проходження ОСОБА_2 військової служби починаючи з 16 грудня 2019 року, в тому числі і в період з 17.01.2022 по 18.07.2022, підтверджується копією військового квитка позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12 квітня 2023 року №96 (а.с. 16, 155-163).

Згідно з частиною першоюстатті 16 Цивільного кодексуУкраїни(далі -ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям.

Закон України «Про військовий обов`язокі військову службу»здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Він також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, отже є спеціальним у частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу.

Згідно частини другоїстатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»(в редакції на день укладення контракту) громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертоюстатті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті51, частиною п`ятою статті53, частиною третьою статті57, частиною п`ятою статті61 Закону України "Про освіту".

При цьому відповідно до положень ч.3 ст.199 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Водночас, Законом України №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, у ч.3 ст.119 КЗпП внесено зміни, а саме слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Тобто, відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України, починаючи з 19.07.2022 року за працівниками, які призвані на військову службу зберігається місце роботи і посада, проте не зберігається середній заробіток.

Відповідно до примітки достатті 4 Закону України «Про Раду Національної безпекита оборони України»кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

На час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», яке введено в діюУказом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014та яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Отже, на час укладення контракту з позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням РНБО України щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справі № 369/13776/19 (провадження № 61-191св21).

З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами третьою, четвертоюстатті 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і особам, які були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 61-609апп19), в постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 466/10419/19 (провадження № 61-12135св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 545/1415/20 (провадження № 61-9971св21).

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаютьсяЗаконом України «Про оборону України»,Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу»,Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістомстатті 3 Закону України «Про оборону України»підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Таким чином, гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з указаними нормами, є безумовними.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 522/4116/19 (провадження № 61-10763св20), від 12 квітня 2021 року у справі № 265/8076/19 (провадження№ 61-11989св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 278/843/20 (провадження № 61-14229св20).

Окрім цього 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан, який затверджено Законом України №2102- IX від 24.02.2022, із змінами, внесеними згідно з Указами Презедента №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022, яким на території України було продовжено строк дії воєнного стану з 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл», що ним не заперечується та доказів зворотнього матеріали справи не містять (а.с.72-78).

16 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського (старшинського) складу строком на 3 роки.

Відповідного рішення щодо закінчення особливого періоду та воєнного стану та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу на теперішній час немає.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач уклав контракт в особливий період, під час ситуації, що загрожувала національній безпеці України та перебував на військовій службі у період воєнного стану та особливого періоду, тому має право на застосування гарантій, передбаченихстаттею 39 Закону № 2232-XIIтастаттею 119 КЗпП України, в зв`язку з чим за ним до 19.07.2022 зберігалося місце роботи (посада) та середній заробіток на підприємстві, а з 19.07.2022 лише місце роботи (посада).

Суми середнього заробітку, які зберігаються за вищезазначеними працівниками, розраховуються згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100(далі Порядок № 100). Суми середнього заробітку не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд зазначає, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення (пункт 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

З реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-7) від 31 травня 2021 року (а.с.134-135) вбачається, що у жовтні 2019 року ОСОБА_2 нараховано заробітну плату в розмірі 7645,31 грн, а у листопаді 2019 року7030,67 грн.

Отже, за два останні місяці роботи перед укладення контракту середньоденний заробіток позивача складає: (7645,31 грн + 7030,67 грн)/43 робочих днів = 341,30 грн.

Середній заробіток за період з 17 січня 2022 року по 19 липня 2022 року становить 44369,00 грн (341,30 грн х 130 робочих днів), а тому вимоги позивача про стягнення середнього заробітку підлягають до задоволення в повному обсязі.

Що стосуєтьсч вимог позивача про зобов`язання відповідача ТОВ «Завод «Енергостіл» нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 16.12.2019 відповідно до Закону №2050-ІІІ та постанови КМУ №159, то вони також підлягають задоволенню на підставі слідуючого.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Тобто основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, то постановою Харківського апеляційного суду від 17 січня 2022 року, яка набрала законної сили 17 січня 2022 року, у справі № 621/337/21 вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» на користь ОСОБА_2 за період з 16 грудня 2019 року по 17 січня 2022 року 178 158,60 грн. середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом з відрахуванням зі стягнутих сум, установлених законом податків та інших обов`язкових плвтежів (а.с.128-133).

На виконання постанови Харківського апеляційного суду від 17 січня 2022 року у справі № 621/337/21, відповідачем 25.01.2023 здійснено виплату ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 143 417, 67 грн., що підтверджується випискою банку (а.с.152).

Зважаючи нанаведене вищеправове регулюваннята встановленіпід часрозгляду справиобставини, суддійшов висновку,що позивачмає правона отриманнякомпенсаціївтрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів за період з 16 грудня 2019 року по 25 січня 2023 року на суму виплачених доходів в розмірі 143 417 грн. 67 коп., тобто з початку проходження військової служби та до моменту виплати позивачу середнього заробітку згідно постанови Харківського апеляційного суду від 17 січня 2022 року у справі № 621/337/21.

Зазначений висновокузгоджується зправовою позицією,висловленою ВерховнимСудом упостановах від09.08.2022року усправі №460/4765/20, від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 640/7975/15-а та від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за період проходження позивачем військової служби за контрактом з 17.01.2022 по 18.07.2022, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів за період з 16 грудня 2019 року по 25 січня 2023 року на суму виплачених доходів в розмірі 143 417 грн. 67 коп.

Оскільки, позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як позивач у справах про стягнення заробітної плати, а судом задоволено його майнову позовну вимогу в розмірі 44 369,00 грн., тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1073,60 гривень, що відповідає розміру встановленомуЗаконом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10, 12, 13, 62, 78, 81, 82, 106,141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.119 КЗпП України, Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» про стягнення середнього заробітку та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період проходження ним військової служби за контрактом з 17 січня 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 44 369 (сорок чотири тисячі триста шістдесят дев`ять) грн.00 коп. з відрахуванням зі стягнутих сум, установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів за період з 16 грудня 2019 року по 25 січня 2023 року на суму виплачених доходів в розмірі 143 417 грн. 67 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскарженобезпосередньо до Харківськогоапеляційного судупротягом тридцятиднів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Відповідач: товариство зобмеженою відповідальністю«Завод «Енергостіл» (місцезнаходження: вул. Антоновича №44, офіс 57, м Київ, код ЄДРПОУ 33671383).

Повний текст рішення виготовлений 20 вересня 2023 року.

Суддя В.А.Каліберда