Ухвала

від 20.09.2023 по справі 642/1314/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

20.09.2023

справа № 642/1314/23

провадження № 1-кс/642/2885/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів м.Харкові клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_3 , погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підлиман, Борівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, який на момент вчинення злочину займав посаду старшого майстра лісу Борівського лісництва ДП «Куп`янське лісове господарство», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло вищезазначене клопотання. В обґрунтування зазначено, що Слідчими Другого СВ (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62023170020000441 від 14.03.2023 (виділено з матеріалів кримінального провадження № 620221700200001250 від 14.12.2022) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 ККУкраїни.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України Конституції України.

Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь маєспеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Законом України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 визначено, що обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІVЖеневською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування, як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується, як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Порушуючи вказані норми Президент рф ОСОБА_5 , а також інші представники влади рф, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил рф на територію України.

Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України всупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, та Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до Закону України № 2265-IX від 22.05.2022 «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» визначено, що Російська Федерація (далі РФ) є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу та згідно ст. 1 цього ж кодексу перебувають під охороною держави.

Станом на 24.02.2022 ОСОБА_4 на підставі Наказу № 124-п від 30.11.2017 займав посаду старшого майстра лісу Борівського лісництва ДП«Куп`янське лісове господарство».

Відповідно до Положення про державну лісову охорону, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №976 від 16.09.2009, старший майстер лісу відноситься до посадових осіб державної лісової охорони. Згідно ст. 89 Лісового кодексу України державна лісова охорона здійснює захист лісів на території України та має статус правоохоронного органу.

Таким чином, перебуваючи на займаній посаді старшого майстра лісу Борівського лісництва ДП «Куп`янське лісове господарство», ОСОБА_4 є службовою особою зі складу державної лісової охорони, а отже є працівником правоохоронного органу.

У період збройного конфлікту збройними силами країни агресора РФ в період часу з березня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) по 23.09.2022 було окуповано смт. Борова Ізюмського району Харківської області та наближені до нього населені пункти, що входять до території обслуговування Борівського лісництва ДП «Куп`янське лісове господарство».

Встановлено, що в період часу з початку травня 2022 року (більш точна дата органом досудового розслідування не встановлена) по 23.09.2022 ОСОБА_4 , будучи громадянином України, займаючи посаду старшого майстра лісу Борівського лісництва ДП«Куп`янське лісове господарство», будучи працівником правоохоронного органу України, протиправно, умисно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, без отримання будь-яких вказівок від керівництва Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, погодився на пропозицію невстановлених в ході досудового розслідування представників окупаційної влади, добровільно, без будь якого примусу, зайняти посаду «старшего мастера леса Боровского лесничества» незаконно створеного на базі ДП «Куп`янське лісове господарство» підприємства «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» та почав виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, керуючи роботою підлеглих йому працівників щодо заготівлі та реалізації деревини, яка знаходилась на ввірених йому ділянках та складах ДП«Куп`янське лісове господарство» та перебувала на балансі підприємства. У подальшому деревина, що перебувала на балансі підприємства ДП«Куп`янське лісове господарство» передавалась на потреби окупаційної адміністрації.

Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_4 використав свої знання та досвід співробітника державної лісової охорони та Борівського лісництва ДП«Куп`янське лісове господарство», з метою забезпечення становлення і функціонування на території тимчасово окупованого смт. Борова Ізюмського району Харківської області та наближених до нього населених пунктів, що входять до території обслуговування Борівського лісництва ДП «Куп`янське лісове господарство», використовуючи статус «старшего мастера леса Боровского лесничества ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» серед іншого забезпечував функціонування лісництва, організовував незаконну заготівлю та надання лісоматеріалів окупаційній владі для облаштування бліндажів та інших фортифікаційних споруд, що використовувалися військовими держави-агресора проти Збройних сил України під час збройного конфлікту.

У період часу з початку травня 2022 року (більш точна дата під час досудового розслідування не встановлена) по 23.09.2022 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем розташування структурного підрозділу ДП «Куп`янське лісове господарство» ? Борівського лісництва за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вул. Підлиманська, 26 у приміщенні якого здійснював свою діяльність структурний підрозділ «Боровское лесничество» незаконно створеного органу виконавчої влади «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области», будучи громадянином України, працівником правоохоронного органу, розуміючи протиправність своїх дій, діючи умисно та протиправно, добровільно зайняв посаду «старшего мастера леса Боровского лесничества» незаконно створеного на базі ДП «Куп`янське лісове господарство» підприємства «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» та виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно - господарські функції, керуючи діяльністю підлеглих йому працівників у структурному підрозділі незаконно створеного органу окупаційної влади «Боровском лесничестве «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» щодо заготівлі та реалізації деревини, яка знаходилась на ділянках та складах Борівського лісництва ДП«Куп`янське лісове господарство» та перебувала на балансі підприємства та передачі її на потреби окупаційної адміністрації, здійснивши тим самим, перехід на бік ворога в період збройного конфлікту з РФ, в умовах воєнного стану, тобто діяння на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності,державній,економічній таінформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану.

У вказаному кримінальному провадженні слідчим за погодженням із прокурором, відповідно до ст. ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України 15.02.2023 у спосіб, передбачений ст. 135 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що він народився у с. Підлиман, Борівського району, Харківської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимий, який на момент вчинення злочину займав посаду старшого майстра лісу Борівського лісництва ДП «Куп`янське лісове господарство», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Причетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчиненого злочину підтверджується наступними доказами: протоколом допиту у якості свідка ОСОБА_6 , який надав свідчення про те, що йому відомо зі слів працівників ДП «Куп`янське лісове господарство», що ОСОБА_7 очолив ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области», а наближеними до нього особами у вказаному новоствореному незаконному органі були ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ; протоколами допитів у якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ін., які повідомили серед іншого про те, що ОСОБА_4 добровільно зайняв посаду старшого майстра лісу у новоствореному лісництві та разом із ОСОБА_7 організовували роботу лісництва, зокрема і вирубку та реалізацію деревини; проведенням обшуку у приміщеннях ДП «Куп`янське лісове господарство», під час якого вилучені документи зі списками осіб, які зайняли посади в ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» із зазначенням ПІБ, посади, а також відомості щодо отримання заробітної плати в російських рублях з підписами осіб про отримання грошових коштів, проекти трудових договорів із зазначенням посад; інформацією, виявленою на матеріальних носіях інформації, які були вилучені в ході обшуків в приміщеннях ДП «Куп`янське лісове господарство» (підтверджується висновком відповідних експертиз); оглядом документів, вилучених під час проведення обшуку у ДП «Куп`янське лісове господарство»; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Повідомлення пропідозру ОСОБА_4 від 15.02.2023 та повістки про його виклик на 20.02.2023, 21.02.2023, 22.02.2023 опубліковано в ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.

У визначені дні та час підозрюваний ОСОБА_4 до слідчого не з`явився, про причини неявки не повідомив.

У відповідності до ст. 177 КПК України, метою застосування вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам; переховуватися від органів досудового розслідування та суду, як за межами України так і на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, що може бути виражено у неявці підозрюваного на виклики до органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків, які вже допитані у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вищевказані особи є знайомі підозрюваному та переважно мешкають в одній місцевості з підозрюваним; незаконно впливати на інших осіб, з числа працівників ДП«Куп`янське лісове господарство», які на теперішній час органом досудового розслідування не встановлені та не допитані з обставин справи, однак яким можуть бути відомі обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до вимог ч. 4 п. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, який в аспекті кримінально-правової кваліфікації відноситься до категорії особливо тяжких та санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Таким чином, підозрюваний, боячись тяжкості покарання, яке може бути застосоване до нього судом в разі визнання винуватим, може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 178 КПК України установлено вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Стан його здоров`я та вік не перешкоджає обранню запобіжного заходу тримання під вартою.

Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої ст.176 КПК України (тримання під вартою).

Прокурор у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність. Вимоги підтримує.

В судове засідання ОСОБА_4 не з`явився, доставлений не був.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від18.09.23, було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 з метою приводу його у судове засідання для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ст. 186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого, або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті. При цьому, ст. 193 ч. 6 КПК України передбачає що слідчий суддя, суд може розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише в разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений в міжнародний розшук, однак будь-які відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук у клопотанні відсутні.

В судове засідання призначене на 20.09.23 року ОСОБА_4 не з`явився, слідчим доставлений не був.

Станом на 20.09.23 року ухвала слідчого судді від 18.09.23 року, відповідно до якої слідчому був наданий дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 не виконана, та підозрюваного в судове засідання для розгляду клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не доставлено, відсутні докази виконання прокурором вимог ч. 2 ст.184 КК України, а також строк розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, передбаченого ст.186 КПК України сплинув.

Враховуючи вищевикладене, та з метою недопущень порушень ст. 5, 6 «Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод»,

клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193-194, 196, 369-372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_3 погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.

,

0 Слідчий суддя ОСОБА_1