Рішення

від 19.09.2023 по справі 120/8358/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 вересня 2023 р. Справа № 120/8358/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Дружба-Л" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Дружба-Л" (далі - ФГ "Дружба-Л", позивач) звернулося в суд з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі - відділ, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 02.05.2023 відповідачем винесено відносно позивача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 358637. Вказуючи, що порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявлені відповідачем під час здійснення рейдової перевірки 05.04.2023, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, позивач не виступав в якості перевізника вантажу, ФГ "Дружба-Л" звернулось до суду з вимогою про скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою від 20.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

06.07.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення вимог ФГ "Дружба-Л" та вказав про наступне.

За результатами проведеної рейдової перевірки транспортного засобу марки Iveco державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Karfa державний номерний знак НОМЕР_2 посадовими особами відповідача встановлено відсутність документів визначених ст. 39 "Про автомобільний транспорт", а саме роздруківки режимів праці та відпочинку на паперовому носії інформації з цифрового тахографа. Крім того представник відповідача у поданому відзиві зауважив, що під час проведення перевірки водій надав ТТН, у якій в графі перевізник було вказано ФГ "Дружба-Л".

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

У відзиві відповідач також зазначає, що повідомляв листом від 20.04.2023 за вих. № 26793/21/24-22 позивача про участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, але останній не з`явився і не надав жодних документів, що могли спростувати факт вчиненого ним правопорушення.

При цьому представник відділу звертає увагу на те, що надана до матеріалів справи ТТН з відомостями про іншого перевізника ніж позивач у відповідача була відсутня як на момент проведення перевірки так і на час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

18.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, спростовуючи аргументи, що наведені у відзиві, вказав, що відповідальність за встановлене під час проведення перевірки порушення має нести ФОП ОСОБА_1 як власник транспортного засобу та автомобільний перевізник в розмінні норм ЗУ "Про автомобільний транспорт".

25.07.2023 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав, що водій транспортного засобу виконував перевезення вантажу саме на підставі ТТН № 83, за відомостями якої перевізником виступало ФГ "Дружба-Л", серед кодів за КВЕД якого міститься і код 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Основним видом діяльності ФГ "Дружба-Л" (код ЄДРОПОУ 03731260) за КВЕД є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

05.04.2023 на а/д Р-18 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області проведено перевірку марки Iveco державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Karfa державний номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 . В акті вказано, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 , а згідно ТТН від 04.04.2023 № 83 перевізником є ФГ "Дружба-Л".

Під час проведення перевірки було встановлено факт перевезення вантажу за відсутності документів визначених статтею 39 "Про автомобільний транспорт", а саме роздруківки даних роботи водія за 05.04.2023 на цифровому носії.

За результатами проведення перевірки посадовими особами відповідача було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.04.2023 № 350199. Водій з актом ознайомився, від підпису відмовився.

Повідомленням відповідача від 20.04.2023 № 26793/21/24-23 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на 02.05.2023.

На розгляд справи позивач не з`явився, документів, які б спростували порушення не надав.

02.05.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 358637, згідно з якою ФГ "Дружба-Л" притягнуто до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погодившись із прийнятим рішенням у формі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, ФГ "Дружба-Л" звернулося з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком № 1567, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно із пунктами 2 та 4 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Положення про формений одяг, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Надаючи оцінку правомірності застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до спірної постанови, суд виходив з такого.

Як зазначав суд вище відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Згідно зі статтею 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В контексті наведеної вище норми статті 60 Закону № 2344-III суд наголошує, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-III, є виключно автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що 05.04.2023 на а/д Р-18 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) проведено перевірку транспортного засобу марки Iveco державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Karfa державний номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки Iveco державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 05.04.2023 був гр. ОСОБА_1 , а напівпричепа Karfa державний номерний знак НОМЕР_2 станом на 05.04.2023 був гр. ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Разом з тим, висновки відповідача щодо того, що саме ФГ "Дружба-Л" на дату проведення рейдової перевірки (05.04.2023) виступало автомобільним перевізником ґрунтуються виключно на відомостях наданої під час перевірки ТТН від 04.04.2023 № 83.

При цьому в межах спірних правовідносин позивач вважає, що він не є суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України № 2344-ІІІ, оскільки таку відповідальність має нести автомобільний перевізник, а саме гр. ОСОБА_1 . На підтвердження заявленої позиції позивач надає до суду примірник ТТН від 04.04.2023 № 83, в якій у графі автомобільний перевізник наявне виправлення, а саме запис "СФГ "Дружба- Л" закреслений, натомість вище наявний запис: "вірно: ФОП ОСОБА_1 ", а на виправленні проставлена печатка ТОВ "Агрополісся 2017 (том 1 а.с. 8).

Поряд з цим відповідач у відзиві вказує, що наданий разом з позовною заявою примірник ТТН від 04.04.2023 № 83 не може вважатись належним доказом, адже на момент здійснення перевірки водієм був пред`явлений примірник ТТН від 04.04.2023 № 83 без виправлень, де в графі автомобільний перевізник вказувався в якості перевізника саме позивач - СФГ "Дружба- Л".

З огляду на аргументи представників сторін, встановлених обставин справи суд вказує про наступне.

Як зазначалось вище, згідно статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 14 жовтня1997 року № 363, визначено:

перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Суд звертає увагу, що інформація про позивача як автомобільного перевізника була зазначена у товарно-транспортній накладній від 04.04.2023 № 83, якою оформлено автоперевезення. Так, у вказаній товарно-транспортній накладній саме СФГ "Дружба-Л" визначено автомобільним перевізником.

В акті від 05.04.2023 № 350199 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, контролюючим органом зроблено посилання на товарно-транспортну накладну від 04.04.2023 № 83, де зазначено автомобільним перевізником СФГ "Дружба-Л".

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо лише одного автомобільного перевізника СФГ "Дружба-Л".

Поряд цим суд враховує, що процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1197 (далі - Порядок № 1197) (чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Так ВС у постанові від 06.07.2023 по справі № 560/514/22, вказав: "...виходячи з граматичного та логічного тлумачення норм права, які передбачені Порядком № 1197, судом висновується, що законодавець жодного разу не вживав формулювань у наказному відмінку щодо обов`язковості реєстрації належного користувача. Прикладами таких формулювань є: "Цей порядок визначає…; Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є…". Отже, при аналізі наведених формулювань очевидним є їх диспозитивний характер.

До аналогічного висновку можна дійти методом від протилежного. Так, за змістом пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371) (далі по тексту - Порядок № 1371), "власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі-власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспорті засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). В даному абзаці міститься дієприкметниковий зворот та дієслово наказного способу на "зобов`язання зареєструвати", що вказує на імперативність норми, передбаченої пунктом 7 Порядку N 1371. В Порядку № 1197 таких формулювань не має, що знову ж таки свідчить про диспозитивний характер норм, що викладені у вищезгаданому нормативно-правовому акті.

Так, вказаним абзацом 4 пункту 16 Порядку № 1371, визначено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вжите в абзаці 4 пункту 16 Порядку № 1371 слово "за бажання", означає, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.".

ВС у постанові від 06.07.2023 по справі № 560/514/22 дійшов висновку, що ані Порядком № 1197, ані абзацом 4 пункту 16 Порядку № 1371 прямо не передбачено обов`язок власника транспортного засобу внести до Реєстру відомості про належного користувача.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Варто зауважити, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21, від 01.06.2023 у справі № 640/39442/21, від 06.07.2023 по справі № 560/514/22.

Поряд з цим наданими під час перевірки документами підтверджено той факт, що автомобільним перевізником 05.04.2023 виступало саме ФГ "Дружба-Л". Вказане спростовує доводи позивача в цій частині, які в свою чергу є єдиними аргументами ФГ для скасування постанови від 02.05.2023 № 358637.

Крім того, наданий разом з позовною заявою виправлений примірник ТТН від 04.04.2023 № 83 суд оцінює критично і не може вважати такий належним та допустимим доказом у цій справі, адже на момент проведення перевірки 05.04.2023 посадовим особам відповідача надавався примірник ТТН без відповідних виправлень, а під час розгляду справи у відділі державного нагляду (контролю) у Вінницькій області ФГ не скористалось своїм правом надати відповідні пояснення та заперечити підстави притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", через що відсутні правові підстави для скасування спірної постанови від 02.05.2023 № 358637.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень статті 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Фермерське господарство "Дружба-Л" (с. Гопчиця, Вінницький район, Вінницька область, 22216, код ЄДРПОУ 03731260);

Відповідач: Державна служба Украіни з безпеки на транспорті в особі структурного підрозділу відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39816845).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.09.2023

Суддя Томчук Андрій Валерійович