Рішення

від 15.09.2023 по справі 260/233/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2023 рокум. Ужгород№ 260/233/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Грин-Лумей В.Г.

за участю:

позивача: Дочірнє підприємство "Санаторій Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" -представник адвокат Ковач І.В.

відповідача: Міжгірська селищна рада -представник адвокат Радь І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнє підприємство "Санаторій Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Міжгірська селищна рада про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Санаторій Верховина" приватного акціонерного Товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Закарпатського окружного адмінсуду з позовом, в якому просить визнати протиправним та нечинним рішення Міжгірської селищної ради № 950 від 14 липня 2022 року "Про встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року ", а саме: ставку податку 12% від нормативно-правової оцінки земель, зазначену в п. 6 п.п.06.01.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням процедури його прийняття, відсутні будь-які розрахунки, на підставі яких субєкт владних повноважень прийшов до висновку про розмір втрат, які виникнуть у субєктів господарювання. Очевидно, що розмір ставок земельного податку та орендної плати впливає на розмір витрат субєктів господарювання, необхідних для сплати цих платежів, що в свою чергу, впливає на показники фінансово-господарського стану субєктів господарювання, а отже й на їх конкурентноздатність. Витрати позивача у звязку з введенням в дію зазначеного рішення складуть більше мільйона гривень. Відповідач вирішив підвищити розмір платежів з земельного податку та орендної плати саме за рахунок позивача, встановивши його набагато більшим порівняно з іншими підприємствами, до яких планувалося підвищення, що свідчить про податкову дискримінацію.

16 січня 2023 року ухвалою ЗОАС було відкрито загальне позовне провадження в порядку ст. 294 КАСУ та зобовязаано відповідача Міжгірську селищну раду Закарпатської області :

1) опублікувати оголошення про відкриття провадження Закарпатським окружним адміністративним судом справи за позовом Дочірнє підприємство "Санаторій Верховина" про визнання нечинним рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року № 950 "Про місцеві податки і збори" у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

2) надати суду: докази оприлюднення повідомлення про дату та порядок денний пленарного засідання, на якому прийнято оскаржуване рішення;- протокол пленарного засідання, на якому прийнято оскаржуване рішення;- докази оприлюднення проекту оскаржуваного рішення;-докази оприлюднення оскаржуваного рішення;- всі матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, в тому числі рекомендації постійної комісії селищної ради з питань планування фінансів, бюджету, соціально-економічного розвитку, промисловості, підприємництва та сфери послуг, на що є посилання у самому оскаржуваному рішенні.

14 лютого 2023 року ухвалою ЗОАС було зобовязано відповідача повторно виконати вимоги ухвали від 16 січня 2023 року.

20 лютого 2023 року від представника Міжгірської селищної ради адвоката Радь І.І. надійшла заява про долучення витребуваних доказів, до якої додано :

- копію Розпорядження № 131 від -1 липня 2022 року

-роздруківку із сайту Міжгірської селищної ради про оприлюднення, серед іншого, оскаржуваного рішення.

24 лютого 2023 року від представника Міжгірської селищної ради адвоката Радь І.І. надійшла заява про долучення витребуваних доказів , до якої додано:

- роздруківку із сайту Міжгірської селищної ради про повідомлення від 20.02.2023 року про судовий розгляд даної справи.

- копію протоколу засідання Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року

- копію протоколу засідання постійної комісії селищної радим з питань планування фінансів, бюджету, соціально-економічного розвитку, промисловості, підприємництва та сфери послуг

від 13 липня 2022 року

21 квітня 2023 року від представника Міжгірської селищної ради адвоката Майор І.В. надійшла заява про долучення додаткових доказів, до якої додано:

-судові рішення першої та апеляційної інстанції за аналогічним позовом ДА "Санаторій Верховина" щодо оскарження рішення про місцеві податки і збори від 2021 року по справі № 260/171/22.

21 квітня 2023 року представник позивача надав суду балансові довідки підприємства за 2020-2022 роки та за 1 квартал 2023 року.

18 травня 2023 року ухвалою ЗОАС було закрито підготовче провадження по даній справі.

Відзив відповідач не надав.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Обставини , встановлені судом.

Дочірнє підприємство "Санаторій Верховина" приватного акціонерного Товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (код ЄДРПОУ 02647289) знаходиться за адресою в с. Сойми , будинок 1. Назва КВЕД -діяльність лікарняних закладів.

Відповідно до Державного Акту на право постійного користування землею 1-ЗК № 001951 від 1707.1995 року санаторію "Верховина" надано у постійне користування для організації санаторного лікування 14,61 га землі в межах згідно з планом землекористування.

В листах № 15337/221-22 та № 15338-22 від 28.12.2022 року ГУ Держгеокадастр розглянувши заяву позивача щодо надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок розмірами 1.69 га та 0, 7700 га за межами селі Сойми на території Міжгірської селищної ради вказав:

- землі оздоровчого призначення

- код цільового призначення 06.01-для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів

- на зазначену земельну ділянку не проведена нормативна грошова оцінка та відповідно не виготовлена технічна документація з нормативної грошової оцінки

Згідно Розпорядження Міжгірського селищного голови від 01 липня 2022 року № 131 "Про скликання 1 пленарного засідання IV сесії VIII скликання Міжгірської селищної ради , винесене: відповідно до пунктів 8,20 частини четвертої 42, частини 4 статті 46 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", де в п. 9 порядку денного зазначено - Про встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року.

На сайті Міжгірської селищної ради вищевказане розпорядження відсутнє.

У Протоколі № 10 засідання постійної комісії селищної радим з питань планування фінансів, бюджету, соціально-економічного розвитку, промисловості, підприємництва та сфери послуг в порядок денний було включено питання під номером 10 "Про встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року.", де відсутнє його обговорення а міститься тільки рекомендація трьох членів комісії винести дане питання на розгляд і затвердження сесії.

Згідно наданої позивачем балансової довідки підприємства податок на землю склав: у 2020 році - 73 000 грн., у 2021 році- 86000 грн, у 2022 році- 71000 грн.

Згідно наданого відповідачем Протоколу засідання пленарного засідання IV сесії VIII скликання Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року із 26 депутатів присутніх було 16 (написано, що список додається), однак суду такий не надано.

На питання п.9 порядку денного було відведено 5 хвилин, доповідав заступник селищного голови, який запропонував обєднати питання встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року з іншими чотирьма і проголосовано за затвердження ставок земельного податку одноголосно.

14 липня 2022 року Міжгірською селищною радою прийнято Рішення № 950 "Про встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року Керуючись :

- абзацами другим та третім п.284.1 статті 284, ст.281 Податкового кодексу України

- п. 24 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"

- ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" від 24.03.2022 року

Враховуючи рекомендації постійної комісії селищної ради з питань планування фінансів, бюджету, соціально-економічного розвитку, промисловості, підприємництва та сфери послуг ВИРІШЕНО:

1.Затвердити Положення про оподаткування земельним податком, згідно Додатку .

2.Встановити на території Міжгірської селищної ради плату за землю з 2023 року згідно з додатком 2......

У Додатку 1 у розділі 6 Положення визначено Ставки земельного податку за земельні ділянки , у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток(паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено.

п.6.1. Ставки податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток(паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь- не менше 0. 3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області .....

У Додатку 2 визначено ставки земельного податку, які вводяться дію з 01 січня 2023 року, де с.Сойми відноситься до адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється дія рішення органі місцевого самоврядування.

- код 0 6.01. для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів( на землях постійного користування)

-незалежно від місцезнаходження для юридичних осіб - 12 %

-грошову оцінку яких не проведено для юридичних осіб - 12%

Проект вищевказаного рішення на сайті Міжгірсьої селищної ради відсутнє, а розділ Проекти рішень селищної ради не місить жодного документу.

Мотиви та норми права застосовані судом.

У відповідно п. 8.3. ст. 8 Податкового кодексу України" ( далі -ПКУ) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п. 10.1. ст. 10 ПКУ до місцевих податків належить податок на майно.

Стаття 265. ПКУ визначає склад податку на майно:

265.1. Податок на майно складається з:

265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

265.1.2. транспортного податку;

265.1.3. плати за землю.

За ст. 269.1 ПКУ Платниками плати за землю є:

269.1.1. платники земельного податку:

269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно ст. 270.1 ПКУ об`єктами оподаткування платою за землю є:

270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком:

270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності;

270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності;

270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

За ст. 271.1. ПКУ базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено

У відповідності до ст. 271.2 ПКУ рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 274.2 ПКУ встановлено , що ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Згідно ст. 277.1 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Отже, з аналізу вищевказаних норм Податкового кодексу України вбачається , що оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача проведена не була, що стверджується листами ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, то ставка земельної податку в розмірі 12 % , яка встановлена оскаржуваним рішення не може застосовуватися і не відповідач вимогам вищевказаного податкового закону.

Крім того , судом враховано висновки Верховного Суду , зроблені 10 грудня 2021 року у справі з подібними правовідносинами №0940/2301/18:

-Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку.

Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а входять до складу податкового законодавства України і напряму ідентифіковані законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (пункт 12.5 статті 12 Податкового Кодекс України) і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять як Податковий кодекс України, так і Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Щодо дотримання відповідачем вимог процедури прийняття оскаржуваного рішення

Водночас Верховний Суд у вищевказаній справі констатував:

- В Україні як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, тим більше у такій важливій сфері як оподаткування.

- Беручи до уваги вищевикладене. на відносини, пов`язані із порядком та способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема й з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які не можуть залишатись неврегульованими, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно - правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному веб-сайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу).

В статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено , що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати:

п.2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником,проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Судом встановлено, що всупереч статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідачем не було оприлюднено проект оскаржуваного рішення, а також всупереч ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" не було оприлюднено Розпорядження Міжгірського селищного голови від 01 липня 2022 року № 131 "Про скликання 1 пленарного засідання IV сесії VIII скликання Міжгірської селищної ради .

Недотримання відповідачем вищевказаних вимог призвело до порушення інтересів та прав позивача в обговоренні питання встановлення ставок податку на землю, у праві надавати свої пропозиції та брати участь у прийнятті рішень, які безпосередньо мають вплив на його господарську діяльність, у плануванні своєї підприємницької діяльності на відповідні податкові періоди.

Посилання відповідача в обгрунтування своє позиції на аналогічний спір між цими ж сторонами у справі № 260/171/22 , де позивач оскаржував рішення про встановлення ставок земельного податку на 2022 рік є некоректним та помилковим , оскільки предмет спору в даних справах є іншим; обставини , які були встановлені судом, на підставі інших доказів ніж у нашій справі; аналіз законодавства також був відмінним ніж у справі , що розглядається. Крім того суд звертає увагу, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду ( ч. 7 ст.78 КАСУ)

Питання оприлюднення рішень органів місцевої влади з питань місцевого значення ЄСПЛ розглядав у справі STICHTING LANDGOED STEENBERGEN AND OTHERS v. THE NETHERLANDS (Application no. 19732/17; § § 46-54).

ЄСПЛ погодився, що електронна комунікація між органами влади та громадянами може сприяти досягненню мети більшої доступності та кращого функціонування державної служби. Однак існує ризик, що деякі громадяни можуть залишитися поза увагою. ЄСПЛ у цій справі зазначив, що повідомлення про проект рішення та про саме рішення було зроблено лише в мережі "Інтернет" і що скаржник міг би оскаржити це рішення лише в тому разі, якщо він уже висловив свою думку. Проте, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття в Нідерландах та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, висвітлювалась у місцевих газетах на час її запровадження, ЄСПЛ встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скарг.

Оскільки оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, то дана справа розглядається з дотримання вимог ст. 264 КАСУ. Водночас після оприлюднення інформації про судовий розгляд, клопотань про участь у даній судовій справі зацікавлених осіб, яких стосується оскаржуване рішення , не надходило.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам , на відповідність яких суд здійснює його перевірку згідно ч. 2 ст. 2 КАСУ, у звязку з чим є незаконним та підлягає скасуванню в частині , що стосується саме порушення інтересів та прав позивача

Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Дочірнє підприємство "Санаторій Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Міжгірська селищна рада про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення Міжгірської селищної ради № 950 від 14 липня 2022 року "Про встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року " в частині п. 06.01 Додатку 2.

Резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується Міжгірською селищною радою у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст виготовлено та підписано 20 вересня 2023 року.