Рішення

від 20.09.2023 по справі 320/14607/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 року м. Київ№ 320/14607/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), форми "Ф" від 19.08.2022 № 0137504-2408-1027 на суму 506928 (п`ятсот шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складене ГУ ДПС у Київській області без врахування фактичних обставин справи та правового режиму нерухомого майна позивача, таким, що базується на довільному трактуванні контролюючим органом положень податкового законодавства України. Належна позивачеві нежитлова будівля літ «С», розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , за визначенням відноситься до складу об`єктів промисловості , використовується в господарській діяльності позивача ФОП ОСОБА_1 , не здається в оренду.

До суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначає про те, що позивач не надав до податкового органу відомості про об`єкти оподаткування платника податків (ф.20-ОПП) та не надав первинні документи, які стосуються його господарської діяльності, а саме: договорів щодо придбання сировини, доказів доставки сировини, дозвільну документацію на виготовлення продукції, договорів поставки готової продукції. При цьому, представник відповідача посилається на норму статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в якій чітко зазначено об`єкт нерухомого майна, який звільнений від сплати податку на нерухоме майно та умови такого звільнення.

07.06.2023 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зауважено, що нежитлова будівля літ «С» загальною площею 8448,8 кв.м розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, по-перше, відноситься до будівель промисловості, а по-друге, використовуються у господарській діяльності з виробництва дерев`яних будівельних конструкцій та столярних виробів, докази чого додані до цієї позовної заяви, тому, нежитлова будівля позивача за визначенням податкового законодавства не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і не може бути оподаткований цим податком ані протягом 2021 року, ані у будь-який час після цього.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 24.12.2022 в поштовому відправленні від Головного управління ДПС у Київській області отримав податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0137504-2408-1027 від 19.08.2022, яким позивачеві нараховане зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, на загальну суму 506928, 00 грн.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його необгрунтованим та протиправним, таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, запроваджено місцевий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Спірні правовідносини також врегульовані рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 15.07.2020 № 5570-99-УІІ «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Біла Церква на 2021 рік» з додатком.

Відповідно до норм п. 8.3. ст. 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать податок на майно (п. п. 10.1.1. п. 10.1. ст. 10 ПК України).

Пунктом 12.3. ст. 12 ПК України, передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Положеннями п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Базою оподаткування, у відповідності до п.п. 266.3.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами п. п. 266.3.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до п. п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Вказані положення ПК України набрали чинності з 1 січня 2015 року. Відтак, з 01.01.2015, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Наведена норма передбачає конкретні типи (види) об`єктів нерухомості, які законом не віднесені до об`єктів оподаткування вказаним податком, а тому, стосовно них контролюючі органи не можуть проводити нарахування податку та виносити обов`язкові до сплати податкові повідомлення-рішення. При цьому, в нормі ПК України міститься прив`язка або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю, та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування.

Так, п. п. "є" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У силу вимог п. п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей); будівлі промислові та склади.

Суд зазначає, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (п.п. "ґ" п.14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Судом досліджено, що у власності позивача на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2018 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44398204 перебуває нежитлова будівля літ «С» загальною площею 8448,80 кв.м, розташована за адресою; АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системиу сфері будівництва 7101:2709:1587:0654-5726 № 193/22 від 02.11.2022, нежитлова будівля відноситься до будівель Код ДКБС:1251.1 будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості.

Згідно повідомлення про результати огляду об`єкта нерухомого майна від 02.11.2022, нежитлова будівля літ «С» площею 8448,80 м.кв, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого мана № 498 від 04.12.2018, відноситься до будівель промисловості та склади, згідно ДК018-2000 код 125 Будівлі промисловості та склади, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:026:0007, цільове призначення якої 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Позивач вважає, що вказана будівля відноситься до будівель і споруд промислових підприємств, що безпосередньо задіяні у промисловому виробництві металевих виробів.

Згідно відомостей з інформаційної довідки № 313171929 від 24.10.2022, будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:026:0007, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,6671 га.

Земельна ділянка перебуває в оренді у ОСОБА_1 згідно договору оренди землі № 208 від 26.06.2020, речове право оренди зареєстровано за № 37171008. Строкове платне користування земельною ділянкою з цільовим призначенням-для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

При цьому, видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (основний); 47.91 Роздрібна торгівля; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 25.61 Оброблення металів; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у;

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким, процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях: В Добувна промисловість та розроблення кар`єрів, С Переробна промисловість, О Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, Е Водопостачання, каналізація, поводження з відходами та Р Будівництво.

Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, чинний з 01.01.2001 (далі - ДК 018-2000).

Відповідно до вказаного класифікатора, об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче- огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості». 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»,

1251.7«Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8«Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000

Тож, з навеедного слідує, що належна позивачеві нежитлова будівля літ «С», розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , за визначенням відноситься до складу об`єктів промисловості, використовується в господарській діяльності позивача ФОП ОСОБА_1 , не здається в оренду, про що свідчать додані до позовної заяви копії документів, при цьому, відповідачем не було наведено та доведено протилежного.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. п. «є» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не е об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Виходячи із системного тлумачення положень ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширюваному тлумаченню.

Застосування підпункту «є» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, до спірних правовідносин можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Відтак, суд вважає, що нежитлова будівля літ «С» загальною площею 8448,8 кв.м розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, по-перше, відноситься до будівель промисловості, а по-друге, використовуються у господарській діяльності з виробництва дерев`яних будівельних конструкцій та столярних виробів, з огляду на що, за визначенням не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і не може бути оподаткований цим податком.

Тож, оскаржуване рішення, яким позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняте відповідачем без врахування фактичних обставин (статусу та цільового призначення комплексу будівель і споруд як будівель промисловості відповідно до ДК-018-2000 та правовстановлюючих документів), що мають суттєве значення для правильної кваліфікації належних позивачеві об`єктів нерухомості, відтак, спірне рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Суд вважає, що посилання відповідача на те, що позивач не надав до податкового органу відомості про об`єкти оподаткування платника податків (ф.20-ОПП) та не надав первинні документи, які стосуються його господарської діяльності, не змінює висновків про відсутність підстав для сплати позивачем зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, адже підтверджується матеріалами справи наявність підстав для застосування підпункту «є» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено обґрунтованості та законності нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), форми "Ф" від 19.08.2022 № 0137504-2408-1027 підлягає скасуванню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), форми "Ф" від 19.08.2022 № 0137504-2408-1027 на суму 506928 (п`ятсот шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5069,28 грн (п`ять тисяч шістдесят дев`ять гривень 28 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.