Ухвала

від 18.09.2023 по справі 991/665/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/665/23

Провадження № 1-кп/991/11/23

УХВАЛА

18 вересня 2023 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

його захисника ОСОБА_7 ,

власника майна ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52019000000000238 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Полтава, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 210 Кримінального кодексу України.

(1) Зміст поданого клопотання

На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження.

08.08.2023 до суду надійшло клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту майна.

У клопотанні він вказує, що 27.05.2021 слідчим суддею постановлено ухвалу про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку. А саме, мобільного телефону Xiaomi Mi 10T Pro. Відповідно до ухвали, підставами для арешту стало те, що інформація, яка міститься на ньому є важливою для слідства, він містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а його відсутність у органу досудового розслідування може призвести до пошкодження, знищення, перетворення, відчуження. Також, телефон відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки може слугувати доказом обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

ОСОБА_8 зазначає, що мобільний телефон не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК та не може бути доказом обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вилучений у нього телефон, не містить жодної інформації, яка може бути використана стороною обвинувачення при доведенні вини у вчиненні кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 . При цьому, слідчі отримали доступ до всієї інформації, що міститься в телефоні, та скопіювали її.

У зв`язку з цим, заявник просить скасувати арешт, накладений на вказаний мобільний телефон. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання, просить передати вказаний мобільний телефон йому на зберігання без права його відчуження до прийняття рішення у справі.

(2) Позиції учасників провадження

У судовому засіданні ОСОБА_8 підтримав доводи, зазначені у клопотанні, просив його задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання. Він вказав, що в ході досудового розслідування було встановлено факт позапроцесуального спілкування між заступниками обвинуваченого та ОСОБА_8 , який виконував експертизу у цьому кримінальному провадженні. Ці факти підтверджуються листуванням, яке міститься у мобільному телефоні заявника. А тому, потреба у арешті майна на цей час не відпала.

Обвинувачений та його захисник підтримали подане клопотання.

(3) Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні клопотання

Заслухавши заявника та думку інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що у клопотанні належить відмовити.

Абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК передбачає дві окремі підстави, які дають можливість суду під час судового провадження скасувати арешт майна повністю чи частково, якщо:

- арешт накладено необґрунтовано або ж;

- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

У своєму клопотанні, заявник вказує на обидві підстави для скасування арешту. Такі доводи колегії суддів слід перевірити.

Судом встановлено обґрунтованість накладення арешту враховуючи таке.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК).

При цьому, ст. 98 КПК визначає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для, зокрема, третіх осіб.

Судовою колегією встановлено, що ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/3458/21 накладено арешт, зокрема, на мобільний телефон Xiaomi Mi 10T Pro, модель М2007J3SG. Метою арешту є забезпечення збереження речового доказу. Слідча суддя дійшла висновку, що мобільний телефон зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані у якості доказів факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Його відсутність у розпорядженні органу досудового розслідування може привести до його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

Основним твердженням заявника про необґрунтованість арешту є те, що мобільний телефон не є знаряддям вчинення злочину, не зберіг на собі його сліди, не містить відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є об`єктом кримінально протиправних дій.

Доводи, зазначені у клопотанні були предметом розгляду слідчою суддею під час накладення арешту на мобільний телефон. Заявником, при зверненні до суду, не наведено певних інших нових обставин, які не були враховані слідчою суддею при постановленні ухвали, а відтак повторній оцінці не підлягають.

Отже, заявником не доведено, що арешт на мобільний телефон накладено необґрунтовано.

Що стосується другої підстави, зазначеної захистом, як підставу для скасування арешту, судом встановлено, що до теперішнього часу існує потреба у такому заході забезпечення.

У цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки та ч. 2 ст. 210 КК України - нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти в особливо великих розмірах.

З ухвали слідчої судді та пояснень прокурора вбачається, що у цьому кримінальному провадженні підлягають доведенню, зокрема, обставини можливого спілкування між службовими особами державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області», директором якого є обвинувачений та судовим експертом ОСОБА_8 , який проводив комісійну судову будівельно-технічну експертизу у цьому кримінальному провадженні. Це може свідчити про наявність змови спрямованої на приховування кримінального правопорушення та уникнення кримінальної відповідальності.

Зважаючи на суть кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , суд доходить висновку, що у мобільному телефоні можуть міститися відомості, які мають істотне доказове значення для встановлення обставин вчинення імовірних злочинів. Суд також враховує, що в сучасних реаліях майже уся комунікація між особами здійснюється за допомогою мобільного зв`язку, в тому числі месенджерів, встановлених на такі пристрої, а відтак збереження мобільного телефона є необхідною умовою для здійснення повного та неупередженого судового розгляду з метою встановлення ключових обставин у провадженні.

Також, слід врахувати, що відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 357 КПК встановлено процедуру дослідження речових доказів судом. Вони оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов`язані з річчю та її оглядом.

Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК).

Отже, вказаний мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу, а у його арешті не відпала потреба. У зв`язку з цим, підстави для скасування арешту відсутні.

Також, відсутні законні підстави для передачі мобільного телефону його власнику на зберігання без права його відчуження до прийняття рішення у справі, про що просив заявник у своєму клопотанні.

На підставі викладеного, суд постановив:

-відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52019000000000238.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3